Одна з найбільших проблем нашого військового лідераства, це тотальна підміна поняття дисципліна, поняттям примусу.
Хтось із командирчиків щиро не розуміє різниці між військовою дисципліною та зашуганістю особового складу. Інші ж підміняють ці поняття усвідомлено. Що перші, що другі, можуть мрійливо закочувати очі та казати, що нам треба зробити як у росіян, щоб залізна дисципліна та беззаперечне підкорення наказу. Бо звісно ж їм так дуже зручно. Проте дисципліна, це виконання якихось дій навіть в умовах коли за твій косяк не буде жодного покарання. Ти просто робиш шось правильно, сам по собі. Але я особисто бачив у гробу комадирчика, який забезпечив мені русские традиции лидерства. А часто все починається от з таких висловів — нагорода, це відсутність покарання. І ригають таке як старі полковнички після Черняхи так і новоспечені носителі мультикаму. Бо це саме про внутрішнє переконання якою є військова культура, а лідерство це лише її частина.
Хочеш беззаперечного виконання наказів? То несі абсолютно відповідальність за КОЖЕН наслідок відданого тобою розпорядження. А відповідальності любителі російської моделі бояться більше ніж ніж десятка КАБів на свої голови. Зашугані солдати не вимагають відповідальності командира, вони взагалі нічого не вимагають, а якщо навіть і спитають начальничка про щось (наприклад, як добиратися до позиції) то завжди можна дати таку відповідь — якого хуя ти це не знаєш?
Професійний та дисциплінований військовий манав служити там, де його хочуть зашугать, щоб не нести відповідальності. А ще треба врахувати, що в багатьох частинах та підрозділах, дисципліна та старанність сприймаються як ознака лоха. Круті рекси шторяться від обов’язків та “розбираються на місці”, а на спроби привести це кодло до нормального бою відповідають, що не треба нічого планувати, бо все одно все переїбеться. І воно перейобується, через брак розуму командира та брак дисципліни у крутих рексів. Дисциплінованого військового це бісить.
Звісно він захоче перевестися з такоє богадєльні. Це звісно буде сприйнято командиром як особиста образа… А починати треба було з того, що набирати не по принципу братіків та знайомих, і просувати та заохочувати дисципліну, щоб саме вона стала основою військової культури в підрозділі. Якщо цього не буде, то підрозділ перетворюється на ту саму богадельню, де командири (всіх рівнів) більш всього бояться відповідальності та мріють про російську модель із заградотрядами та зашуганим особовим складом.
Хтось із командирчиків щиро не розуміє різниці між військовою дисципліною та зашуганістю особового складу. Інші ж підміняють ці поняття усвідомлено. Що перші, що другі, можуть мрійливо закочувати очі та казати, що нам треба зробити як у росіян, щоб залізна дисципліна та беззаперечне підкорення наказу. Бо звісно ж їм так дуже зручно. Проте дисципліна, це виконання якихось дій навіть в умовах коли за твій косяк не буде жодного покарання. Ти просто робиш шось правильно, сам по собі. Але я особисто бачив у гробу комадирчика, який забезпечив мені русские традиции лидерства. А часто все починається от з таких висловів — нагорода, це відсутність покарання. І ригають таке як старі полковнички після Черняхи так і новоспечені носителі мультикаму. Бо це саме про внутрішнє переконання якою є військова культура, а лідерство це лише її частина.
Хочеш беззаперечного виконання наказів? То несі абсолютно відповідальність за КОЖЕН наслідок відданого тобою розпорядження. А відповідальності любителі російської моделі бояться більше ніж ніж десятка КАБів на свої голови. Зашугані солдати не вимагають відповідальності командира, вони взагалі нічого не вимагають, а якщо навіть і спитають начальничка про щось (наприклад, як добиратися до позиції) то завжди можна дати таку відповідь — якого хуя ти це не знаєш?
Професійний та дисциплінований військовий манав служити там, де його хочуть зашугать, щоб не нести відповідальності. А ще треба врахувати, що в багатьох частинах та підрозділах, дисципліна та старанність сприймаються як ознака лоха. Круті рекси шторяться від обов’язків та “розбираються на місці”, а на спроби привести це кодло до нормального бою відповідають, що не треба нічого планувати, бо все одно все переїбеться. І воно перейобується, через брак розуму командира та брак дисципліни у крутих рексів. Дисциплінованого військового це бісить.
Звісно він захоче перевестися з такоє богадєльні. Це звісно буде сприйнято командиром як особиста образа… А починати треба було з того, що набирати не по принципу братіків та знайомих, і просувати та заохочувати дисципліну, щоб саме вона стала основою військової культури в підрозділі. Якщо цього не буде, то підрозділ перетворюється на ту саму богадельню, де командири (всіх рівнів) більш всього бояться відповідальності та мріють про російську модель із заградотрядами та зашуганим особовим складом.