Стріляй/Читай

ЧАСТИНА ДРУГА

Чого прагнуть орки постійними обстрілами (тут згадайте термін турбуючий вогонь)? Увімкнути в людях автоматичні реакції, бо знають, що якась частина з них, знову таки автоматично, обирає гниле яблуко — інформацію, що підсилює страх, таку що підвищує рівень небезпеки у сприйнятті. Це призводить до самоповторюваного циклу злякався-підживив страх відосами з анонімного телеграм каналу-почитав істеричні коменти-злякався ще більше і так по колу.

За законом Йеркса-Додсона, чим більше у людини рівень стресу, тим менше у нього інструментів, щоб впоратися із джерелом стресу. Просто іронія у тому, що багато хто з нас штучно його підсилює, обираючи “гнилі яблука”.

Днями на очі трапився коментар (жалкую, що не заскрінив) від якоїсь жінки про обстріли Києва — “вони (орки) просто граються з нами. роблять що хочуть”. Та курва ні, це не так. Мордор навсирачки, З УСІХ ЩО Є СИЛ, нас атакує. Вони самі вже на самій межі. Просто у даному циклі адаптації ситуація от така — по містам прилітає. Це війна. По Мордору прилітає не менше (а може вже і більше), просто наляканий любитель гнилих яблук цього помічати не хоче, бо така в нього автоматична реакція. Але, наша задача та відповідальність, прям як Атрід, довести свою людськість та прикласти всіх зусиль, щоб крувати цим автоматизмом, обираючи хороше яблуко.

От ви подивилися на зруйновану будівлю. Дайте собі відповідь навіщо? Ця інформація якось покращить вашу тактику виживання? Якщо ні, це значить, що вона вам не потрібна. Ремарка (для тупих), це не про “не дивитися вгору”, не про заперечення загрози. Так, реагувати на тривогу треба і мати запас їжі і вогнегасник (бо все це суб'єктивізує контроль) просто додатково “не накручувати себе” хай яким звичним це є.

Багато людей виробило у якості життєвої стратегії роль жертви. Ти плачешь, тобі страшно\важко і хтось тебе пожаліє, вирішить твої проблеми. З великим світом це не працює. Наразі у всіх виснажений ресурс, всім важко (тою чи іншою мірою) і витрачати цей ресурс на того, хто сам його не береже… може навіть дратувати.

Так, дійсно, іноді людина настільки виснажена, що не може знайти моральних сил щоб перебороти звичну реакцію. Що це значить? Що треба шукати шляхи відновлення ресурсу. Від хардової частини — пити таблетки, які призначив фаховий лікар — до софтової — йти до психотерапевта. Як не це, то прочитати “Броньований розум”, щоб знати які механізми сприяють редукції сили стресорної відповіді. От як перебування у групі та соціальні зв’язки.

В якості стрес протективних заходів, треба зустрічатися з друзями, мати якусь спільну активність (крім як напитися) у моєму дописі від 02.04.2024. як раз наведено як це можна організувати.

Є важкі ситуації, коли допомгти може лише крапельниця у психіатричному відділенні, але до того є купа способів зменшити психологічний тягар війни, просто обираючи правильне яблуко. Більш того, це прямий обов’язок та відповідальність перед близькими, яким так само погано. Якщо покласти підгниле яблуко до інших, воно не перестає гнити, але передає свою гниль іншим. Це саме так як і працюють “епідемії страху”.

Якщо немає сил для вибору не гнилого яблука, значить треба сконцентруватися на пошуку способів перезарядити батарейку, іноді просто попросивши про допомогу, хай як сильно це б не лякало.

Орки хочуть щоб ви були налякані, зневірині та виснаженими. Суньте їм середній палець під носа та захистить себе, зруйнуйте їх срані плани. Особливо сьогодні у День захисників та захисниць України.

Freedom ain't free.

ЧАСТИНА ДРУГА

Перш ніж вивчати або відкидати військовий досвід попередніх епох, треба розуміти так що ж це таке.

Військовий досвід минулого, це приклади мислення. Як розуміти обмеження наявних сил та засобів, використовувати максимально ефективно те що є зараз, ставити до роботи винаходи та інновації, знаходити больові точки ворога і все це в умовах місцевості, погоди та шляхів постачання. Наполеон з дронами навоював би набагато більше, але й без дронів він залишається Наполеоном, а Грачьов (міноборони РФ, під час битви за Грозний 1994 - 1996 рр) залишиться Грачьовим навіть з ними.

"Перемога не вчить нічому, - сказав Танні. - Тільки коли людина програє, можна зрозуміти ким вона є насправді". (с) Джо Аберкромбі "Проблеми із миром"

У перший день Битви на Соммі (1916) загинуло майже 20к британців, а французів, що атакували в іншому місці, тільки 1.5к. Мабуть, ви б хотіли бути серед других, а ще хотіли б знати чому саме так сталося, яким же чином можна підвищити свої шанси на виживання та перемогу. В історії багато прикладів військових катастроф через брак компетенції командирів, неналежне планування, недооцінку ворога та браку уваги до логістики. На нашій війні причини невдач рівно такі самі, бо наша війна унікальна рівно тою мірою, що були унікальні всі війни до неї та ті, що будуть після.

Війна ніколи не міняється (с)

Найсталішою та найнезміннішою частиною війни є її мінливість. Це виражається як у її внутрішніх циклах адаптації так і в тому, що від однієї війни до іншої змінюються деякі умови, або додаються нові виміри. Наприклад, кіберпростір, в якому дуже зручно проводити ІПСО, але ІПСО, як тип цілеспрямованого впливу, існував задовго до його появи.

Також абсолютно незмінним є, універсальний для всіх воєйн, цикл Бойда: вам треба побачити поле бою (для цього Цезар лазив десь на пагорб, а Драпатий дивиться на монітор), далі проаналізувати побачене (тут грають роль бойові потенціали і купа цифр), прийняти рішення на бій (мати запасний варіант) та ефективно втілити його у життя, щоб побачити результати ваших дій і піти на нове коло циклу. Чим швидші ви на кожному з етапів, тим з більшою вірогідністю переможете. Наприклад, у вас розвідники на швидких конях, або гарно працює ПУР, себто, ви скоріше отримаєте інформацію про поле бою, ворога — раніше почнете планувати, організовувати і т.д.

Воєнна і військова розвідки грали свою роль у всіх війнах нашої історії, просто у них змінювався інструментарій, але не їхня суть. Коли ж людина цієї суті (розвідки, чи іншої складової) не розуміє, а бачить тільки ту частину війни яка безпосередньо перед її очима, це призводить до викривлення сприйняття. По-перше зверхнього відношення до тих, хто воював у інших війнах — хоча відсутність бомбардувальників у першу світову війну не робилу ту війну прогулянкою для її учасників — та знецінення їхнього досвіду (як індивідуального так і інституційного). По-друге, це нерозуміння того, що війна не така, якою виглядає конкретно зараз. Приклад: де б ми не служили, завжди насаджували маршеву підготовку (береш свою зброю, рюкзачок і пішов), хоч це не сексі та швидко набридає. Військові 22 - 23 років регулярно намагалися нам заперечувати, стверджуючи, що на сучасній війні вже ніхто ногами не ходе і ходити не буде. Хтось був просто лінивим, а хтось, звикнувши заїжджати на позицію, щиро думав, що війна завжди була такою і такою ж буде. Кіллзона у десятки кілометрів, яка змушує навіть мавікістів довго ходити ногами, показала, що вони помилялися. А можливо хтось пам’ятає, як під час “артилерійської фази” війни було прийнято сміятися з індивідуальної вогневої підготовки та коліматорних прицілів.

Обидва ці прояви викривлення сприйняття війни призводять до того, що людина вважає, що ніде немає інформації або досвіду, які може бути їй корисним та чому варто повчитися. Тож сама позбавляє себе важливих знань. Якщо така людина командир — це коштуватиме життів його підлеглим.

Якщо ви уважно подивитися на те, що розповідають про операцію “Вівальді”, то помітите, це хрестоматійний приклад військової операції, просто “як книжка пише”. Наразі “Вівальді” демонструє помітну ефективність. Тому що слідує універсальним правилам війни. І це, насправді, дуже круто, замість того, щоб експериментувати, поставивши життями солдат на кон, “Вівальді” робить “по книжці”, досягає результату та зберігає їм життя. Можливо, коли-небудь, вона стане у підручниках з військової справи у ряд з багатьма іншими прикладами “як треба”. Стане частиною військової історії та військового досвіду, яким теж будуть нехтувати ті, хто не бачив жодної війни крім своєї, яка буде колись потім.

ПРОДОВЖЕННЯ В ДРУГІЙ ЧАСТИНІ

Тільки що мав чергову нагоду переконатися, що важливо носити із собою медичні рукавички. Носіть)))