“24 години у світі вікінгів” К. Вольф
“Їх підтримало б місцеве населення, оскільки кожен чоловік у Данії забов'язаний боронити країну від нападників. Навіть рабам дозволили б узяти участь у битві, і вони зробили б це охоче: згідно із законом рабові, який вбив ворожого воїна, дарують свободу". (с)
Ця книга, побудована наступним чином — кожній годині в добі присвячене коротке оповідання, в якому робиться акцент на якомусь аспекті життя скандинавів доби вікінгів, загалом це побут, юриспурденція, звичаї та звички до постійної міжусобної різанини. Персонажі іноді історичні особистості, а іноді вигадані. Часто в оповіданні вставлені короткі довідки-пояснення, щоб надати більш зрозумілого контексту подіям.
“Убивство вважається безчесним, лише якщо про нього не повідомляли одразу або скоювали під покровом темряви. Очевидно, вважалося обов’язковим розбудити ворога, перш ніж аткувати, але часто це був лише формальний жест. Нерідко жертві не давали шансу себе захистити”.
Особливої романтизації цих чудових людей не помітив )) Цим воно нагадує “Діти ясеня та в’яза” Н. Прайса, хоча там автор прямо в тексті іронізує над романтизацію образу життя вікінгів. Коротше, любителям вікінгощини можу радити.
P.S. Поки читав, написав другу, що от читаю книгу “24 години у світі вікінгів” і тут глава про нього. Дочекався поки він спитає про шо там і скинув те фото, що під катом.
“Їх підтримало б місцеве населення, оскільки кожен чоловік у Данії забов'язаний боронити країну від нападників. Навіть рабам дозволили б узяти участь у битві, і вони зробили б це охоче: згідно із законом рабові, який вбив ворожого воїна, дарують свободу". (с)
Ця книга, побудована наступним чином — кожній годині в добі присвячене коротке оповідання, в якому робиться акцент на якомусь аспекті життя скандинавів доби вікінгів, загалом це побут, юриспурденція, звичаї та звички до постійної міжусобної різанини. Персонажі іноді історичні особистості, а іноді вигадані. Часто в оповіданні вставлені короткі довідки-пояснення, щоб надати більш зрозумілого контексту подіям.
“Убивство вважається безчесним, лише якщо про нього не повідомляли одразу або скоювали під покровом темряви. Очевидно, вважалося обов’язковим розбудити ворога, перш ніж аткувати, але часто це був лише формальний жест. Нерідко жертві не давали шансу себе захистити”.
Особливої романтизації цих чудових людей не помітив )) Цим воно нагадує “Діти ясеня та в’яза” Н. Прайса, хоча там автор прямо в тексті іронізує над романтизацію образу життя вікінгів. Коротше, любителям вікінгощини можу радити.
P.S. Поки читав, написав другу, що от читаю книгу “24 години у світі вікінгів” і тут глава про нього. Дочекався поки він спитає про шо там і скинув те фото, що під катом.