Стійкість для стійких

Сьогодні я з позачерговим включенням. Сьогодні день Вчителя.
Я знаю, що в нашій групі багато освітян.

Вітаю вас. І дякую. Нехай ваша робота буде оцінена так, як має бути.
Нехай завжди буде підтримка і сили. І час та можливості виключно для себе ❤️

Дякую!

@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я назвала День - «навіть якщо ніхто не вірить, що я зможу, - я зможу».

І протягом дня згадувала, як багато разів мені казали: у тебе нічого не вийде.

Як ти взагалі виживеш в житті зі своїми віршами, феєчками та психологією (це мені казали ще 25 років тому), ти занадто чутлива, слабенька.
Ти не зможеш сама без чоловіка - кому ти будеш потрібна після розлучення, ти не впораєшся, поки чоловік у війську…

Скільки разів на нас одягали чужі сценарії, чужий досвід.
На все це я казала: я зможу.

Так, у все доводилося вкладати багато сил.

І якщо спочатку, в дитинстві та юності щось робила для того, щоб довести, що інші помилялися, то зараз просто спокійно роблю те, що вважаю за потрібне, те, в чому відчуваю сили.

Звісно, буває дуже складно. Але я вже нікому не дам визначати себе.

Коли у мене буває відчуття розпачу, я йду на сторінку цього чоловіка – це скрин з його відео.
Подивіться, який він граційний. Скільки у нього задоволення від того, що він робить.
І скільки разів він міг чути, що це не для нього.

Ось його сторінка https://www.facebook.com/share/r/1HErpEYJYB/

Я зможу! Ми зможемо! Навіть, якщо хтось зовні та й зсередини каже інше.

Доброї безпечної ночі та вихідних. Дякую за ще один тиждень разом. До понеділка ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Коли навіть поворушиттсь складно, вона може бути помічною

Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - день «навіть якщо ніхто не вірить, що я зможу, - я зможу».

Ми буваємо переповнені чужим досвідом, чужими очікуваннями та оцінками. Ніхто не знає міри наших можливостей. І сили наших мрій, і саме наших здійснень.

У когось може не вийти. І на це є сотні причин. У когось може вийти краще – і на це теж є сотні причин.

Наші можливості не нескінченні, але менш обмежені, ніж іноді нам здається.
Сьогодні день, коли можна згадати весь досвід, коли в нас не вірили, а ми змогли.
Коли ми самі в себе не вірили – але наважилися, і все вийшло.

І значить, у нас є сили - навіть якщо ніхто не вірить, що ми зможемо – змогти!

Іноді неможливе для когось - можливе саме для нас.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

У мене на торшері біля робочого столу закріплена наліпка з написом: «В минулому, теперішньому і майбутньому я захищена».

Якось, коли працювали з реакцією дитини на аварійну ситуацію, пропонувала для неї цю фразу.

Ми, на жаль, не можемо почуватися у безпеці і гарантувати собі та дітям безпеку.

Але точно можемо, раз ми живі, впливати на свій стан, знати, що є можливості більшої захищеності і що є ті, хто нас захищає. І на цю величезну силу можемо спиратися.

Сьогодні день тих, хто робив і робить свій величезний внесок у нашу захищеність. Дякуємо за захист і дякуємо за службу!

Це картинка з кліпу, який малював Олександр Корешков - художник та режисер, що зараз у війську. Мій перший чоловік.
Кліп до пісні, яку я писала, а ТНМК виконали - «Крокуй до укриття». Пісні, яка на самому початку великої війни мала заспокоїти та скерувати дитину по дорозі до укриття.
Іноді не віриться, що все це - теми нашого життя.

Дякуємо!
І нехай всі в минулому, теперішньому і майбутньому будуть захищені!

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Перевести погляд на те, що саме зараз комфортно, роздивитись, відчути це - теж практика.

Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День створення затишку-гніздечок - із усього, що під руками.

Коли стає прохолодно - зовні та всередині - ми потребуємо гніздечок. Іноді з шарфика чи з ковдри. З подушок. Зі светра з довгими рукавами.

Але наше гніздечко може бути і чашкою чаю, і сидінням з ногами в кріслі. Чи чиїмось обіймами. Можливо, навіть словами. А ще - закритими для інших дверима, щоб ми могли побути «в собі», як у гніздечку.

Для наших гніздечок потрібно лише… те, що зараз є.

Доброго безпечного затишного дня - гніздечка ❤️

#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі – що б не відбувалось вночі і як би це недоречно і дивно не звучало - День смішних шкарпеток.

Є речі, які абсолютно не обов'язково мають бути серйозними. Навіть коли дуже складно і серйозно. Особливо, коли все складно.

Сьогодні можна вдягнути найяскравіші, найдивніші, найсмішніші шкарпетки. Нехай ніхто їх і не побачить.

Вибрати шкарпетки з динозаврами, полуницями, котами чи просто з різними кольорами. Надягти шкарпетки з різних пар.
Так, щоб була можливість усміхнутися власним ногам.

Нехай сьогодні у нас буде дозвіл хоча б на одну маленьку безтурботну дію, яка не має жодного іншого сенсу, крім того, що вона викликає усмішку.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні зранку я не змогла встати, щоб провести дитину до школи, і довелося перенести перший зум. Настільки накопичилося виснаження, що моя несуча стіна - сила волі і відповідальність, яка зазвичай каже: швиденько, встала і побігла - не спрацювала.

Добре, що поруч усі дорослі. І що я дозволила собі полежати і поспати, ні про кого не піклуватися хоча б кілька годин.

Коли рівень загрози змінюється чи зростає, нашому мозку, який постійно прогнозує, оцінює загрози і готує нас до дій, і нашій нервовій системі потрібен час та ресурс. Потрібен час на адаптацію і можливість хоч трохи додати сил - щоб поки ми адаптуємося, нас не поплавило.

Я дуже важко перенесла вчорашній обстріл Києва. Особливо складно. Знову стояла перед запитанням, чи вивозити терміново дитину.

Кількість робочих задач та відповідальності - величезна. Кількість відповідальності в родині також. Ну і теми в роботі такі, що самі по собі критично складні.

Коли ми виснажені, на додачу до нашого постійного досвіду стресу, виснажується і здатність префронтальної кори підтримувати контроль, діяти так, як для нас було етичним та ціннісним. Може відбуватися ціннісна деформація.

Іноді, коли я намагаюся собі пояснити дивні дії знайомих - тих, хто був для мене взірцем етичності - я пояснюю їх саме таким виснаженням.

І я намагаюся себе вберегти. Будь ласка, і ви вбережіть себе.

Я купую в кулінарії «Сільпо» готову їжу чи пельмені. Зараз ось зранку дозволила собі поспати.

Ми маємо постійно створювати та шукати опори, від яких можемо відштовхнутися, щоб вставати і рухатися. І найпростіші дії в такій турботі про себе - будуть більшими ніж просто турбота. Це теж опора.

Але сила волі, напевно, вже не може бути опорою в умовах хронічного виснаження.

Сьогодні я побачила на дверях машини біле пір’ячко.
Нехай буде добрим знаком від якихось добрих, світлих сил.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе", поки я без відео, #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Ховрашкова :-)
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День помаху крилами. Вдих-видих. І неосяжного простору.

Особливо зараз ми можемо відчувати стискання всередині себе.
Нам часто доводиться щось робити, та й жити всупереч випробуванням. Стискатися через те, що наші можливості обмежені. Через те, що не все залежить від нас.

Але в нашому внутрішньому небі простір неосяжний.

Наші вдих і видих - ніби помахи крил. Вони можуть дати відчуття, що ми ловимо свою власну хвилю. Ту, на якій саме зараз можемо летіти.
У своєму власному небі.

Саме зараз уявіть, що ваші вдих і видих - це помахи крил. Ваших внутрішніх, справжніх крил.
Ми завжди можемо їх розправити. У яких би умовах не перебували.

Вдих. І видих.
У нашому внутрішньому, неосяжному, вільному просторі.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День залипання та вчасного відлипання.

Іноді ми нагадуємо восьминога, який одночасно робить… приблизно все.

Ми так часто однією рукою відповідаємо на повідомлення, другою щось шукаємо, третьою тримаємо чашку, четвертою «думаємо» про те, що ще не зробили. П’ятою «пригадуємо», чи є ще вдома макарони…
І присосками восьминога тримаємося за щось, що мало вже закінчитися.

Ми досконало знаємо, як залипнути. І не помітити, як «я зараз на хвилинку» перетворилося на годину.

Тому сьогодні у нас День залипання і обов’язкового відлипання.
Бо вчасно «відлипнути» - це ж справжнє мистецтво.

Покласти телефон. Встати, подивитися у вікно. Потягтися. Написати комусь: «Обіймаю». Посидіти в пледі.

Девіз дня - відлипання!!!!

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День наших серцевин

Вони є у всього: у квітів, у людей, у текстів…

Завжди є те, що видно одразу, і те, що ховається всередині. Іноді вони одразу привертають наш погляд, а іноді саме вони нас кличуть - ми їх відчуваємо і підходимо ближче, щоб розгледіти.

Серцевина - те, з чого ми ростемо.

Іноді ми так довго займаємося всім іншим, різними «пелюстками», що забуваємо запитати себе:
А що зараз у моїй серцевині? Чим саме вона наповнена? Чого саме вона прагне?

… Я вірю, що ми зустрічаємося нашими серцевинами.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Я прочитала, що сьогодні Всесвітній день моря. Його відзначають в останній четвер вересня.

Я сьогодні думала про наше море. Згадувала поїздку в Крим - першу нашу спільну невеличку відпустку з чоловіком. І мою дитячу подорож з батьками та братом у Ялту. І Чорне море в Одесі -кожного року ми приїжджали до родичів…

Я люблю поєднання моря та гір. Не дуже людина плавання і води. Але море для мене - реальне, уявне - завжди про дотик до природної сили.

Сьогодні ще й день арттерапевтів. І я пропонувала спробувати намалювати наші внутрішні моря.

Спочатку - намалювати водний простір сили, втоми, тривоги, любові, радості – того, що захочеться. А потім подивитися, які береги хочеться намалювати навколо них.

Бо у кожного моря є береги.

Мені самій допомогло відчуття, коли у втоми та туги, що здавалися безкрайніми, окреслилися береги. Бо без берегів не міг розпочатися простір іншого моря. Чи іншої суші.

Виявилось, що моє море радості та любові захотілося робити більшим і більшим.

А море тривоги взагалі зменшилося, бо навколо стало більше суші - з різними пальмами та птахами.

Нехай у нас буде море радості, сил, здоров'я та натхнення!

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз