Такий страшний виснажливий день….

Вже ввечері ми вийшли з песом в сад. Лунали вибухи. Він відвертався і йшов від них в дальню частину ділянки. Тільки в їхній бік відгрібав лапами землю.

Сьогодні було страшно дивитись на будівлі в Києві, що палали, усвідомлювати масштаб загрози і масштаб втрат.

Так по-дитячому хочеться, щоб пішов чарівний дощ і зцілив всі наші рани, оживив, відновив. І пролився на ворогів чимось таким, що карає.

Але ми - дорослі. Ми самі маємо ставати таким дощем….

...Сьогодні у мене було величезне здивування. Я ж постійно вчусь. Не розповідала, що цього року вступила в наш медичний інститут Богомольця, беру нову спеціалізацію - хочу роздивитись деякі теми «клінічним поглядом». Сьогодні була перша лекція.

Нас попередили, що ми можемо переглянути лекції в запису, щоб під час тривоги дбали про безпеку. В Києві і в передмісті тривоги не припиняються. Я не хотіла пропускати перше заняття. Уявіть, на лекції, попри все, були присутні 69 студентів.

Я от думаю: як можна перемогти цих людей. Як можна перемогти тих, хто в таких умовах продовжує навчатись і навчати. Сьогодні намагались завдати удару по науці. Але наука ж жива.

Сили нам всім. Сьогодні без картинки

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз