Під час великої війни я особливо багато згадую свою бабусю. Маму моєї мами. Вона народилась в 1917 році. Була сьомою дитиною в сім'ї, її мама померла, коли вона була малечею. Під час єврейських погромів втратила всю родину, залишилась лише племінниця. Пройшла всю війну фельдшеркою в медичному потязі. Після війни жили з маленькою мамою в келії Печерської Лаври, бо житла в Києві довгий час не було. Витримала тюремний строк дідуся. У неї була непереносність наркозу - всі численні операції переживала без нього. Померла в 94 роки. В силі, повному розумі та пам'яті. Побачивши правнуків.
Її зріст був 1м 40см. Малесенька зовні. Але величезна всередині.

Я намагаюсь зрозуміти і відчути - звідки ростуть сили наших бабусь та дідусів. Для яких війна була реальністю. Що закодовано в наших генах? Бо воно точно в нас є.
Я собі іноді кажу: я спираюсь і на твою силу, бабуся.

Я вірю, що в кожному з нас є ця величезна сила поколінь.
Сил нам всім!
Безпечного тихого вечора та ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз