✈️ 🇺🇦Здавалося б, що важкого переїхати в іншу країну, щоб вчитися, працювати і жити в часах вільного вибору? Ставить це питання Олександра Птичкіна, яка розмірковує про життя та навчання у Польщі.
«Вже на другому курсі навчання я зрозуміла, що в першу чергу нас сприймають лише як “тих українців”. Часами (вірніше — досить часто) з жахом кажу собі: наскільки важко перейти деякі перешкоди, як гостро людина сприймає щось інше!» — читаємо в тексті.
Авторка пише, що навіть якщо ви знаєте всі слова, а під час труднощів вмикаєте інтуїцію та мозок і все далі розумієте, якщо вчите мову, практикуєте, навчаєтесь розрізняти акценти… потім бачите, як до вас ставляться як до хворого.
«Я не хочу бути клоуном на вечірці, з яким можна говорити тільки про Україну і відповідаючи на питання про Путіна і війну. Я хочу поваги. Я хочу виділятися не через свою національність, а тим, що я звичайна людина. Не хочу знати те, що моє резюме буде відхилене, тому що HR прийме мене заздалегідь нездатною, навіть не читаючи його».
#мігранти #психологія
https://bit.ly/2ImDQ6b
«Вже на другому курсі навчання я зрозуміла, що в першу чергу нас сприймають лише як “тих українців”. Часами (вірніше — досить часто) з жахом кажу собі: наскільки важко перейти деякі перешкоди, як гостро людина сприймає щось інше!» — читаємо в тексті.
Авторка пише, що навіть якщо ви знаєте всі слова, а під час труднощів вмикаєте інтуїцію та мозок і все далі розумієте, якщо вчите мову, практикуєте, навчаєтесь розрізняти акценти… потім бачите, як до вас ставляться як до хворого.
«Я не хочу бути клоуном на вечірці, з яким можна говорити тільки про Україну і відповідаючи на питання про Путіна і війну. Я хочу поваги. Я хочу виділятися не через свою національність, а тим, що я звичайна людина. Не хочу знати те, що моє резюме буде відхилене, тому що HR прийме мене заздалегідь нездатною, навіть не читаючи його».
#мігранти #психологія
https://bit.ly/2ImDQ6b