о. Богдан Огульчанський з ПЦУ гуморескує:

«... Вагоноводій вже оголосив, що двері зачиняються , і зібрався натиснути кнопку закриття дверей та від'їхати. Аж тут у вікні заднього огляду побачив, як здалеку, махаючи полами ряси і сигналячи обома руками, до тролейбуса біжить священник.

- Цікаво - з інтересом і співчуттям подумав шофер, - встигне чи ні?

- Гм, хто ж це - емпешник чи пецеушник? - ще більш зацікавився водій. - А що це в нього на голові? Якась шапка з гострим кінцем. Епіфаній, як його показують, таку не носить. Значить, емпешник. Не встигне...

- Чого стоїмо, командир? - незадоволення пасажирів наростало.

- А чого ж це він на тролейбусі їздить? На машину не назбирав? Бідненький... Значить, пецеушник, - міркував керманич тролейбуса далі. Почекаю... Може, встигне?
Батюшка підбігав ближче, було чутно, як він сопить. - О, він уже захекався - спостеріг шофер. - А животик відростив непоганий... Мабуть, емпешник - подумав водій. - Ну що ж , їдемо. І вже почав натискати кнопку.

- Брат, брат! - загукав на бігу батюшка. - Подожди!

- Водій ще раз оглянувся. Отець добігав. Захеканий. але усміхнений. - О, симпатичний, веселий. І борідка маленька, не як у тих. - Все ж таки, із ПЦУ - повеселішав шофер. Встигне...

Отець вже майже добіг. До дверей залишилося якихось пару метрів.

- Спасі Тєбя, Господі і сохрані , дорогой - донеслося до водія. - Как твое святое имя?

- Не встиг.. - зітхнув вагоноводій В. ..еленський. Двері зачинилися, і тролейбус поїхав.

(Гумореска давніх часів, підредаговано ;)