Чому так важко працювати з постраждалими?
Огляд видів дисоціативних розладів та їх зв'язок з пережитим насильством.
Дуже часто ми провалюємося у професійний розпач та безсилля через небажання постраждалих змінювати власне життя і виходити з насильницьких стосунків.
Чому так відбувається? Може ми щось випускаємо? Щось залишається поза нашою увагою?
А якщо вийти з ситуації і поглянути на неї під іншим кутом? Не з точки зору цикла насильства, а з точки зору психологічної травми.
Давайте почнемо з того, що домашнє насильство – це повторювана травма. Саме глибина травми, її емоційні і психологічні наслідки, а також різні прояви дисоціативних розладів суттєво впливають на стан постраждалої і її здатність до відновлення. Домашнє насильство є однією з найбільш травматичних подій, яка може спричинити глибокі емоційні рани та призвести до тривалих психічних розладів (тут варто говорити саме про розлади, а не про діагнози). Спогади про насильство в свою чергу можуть повертати постраждалу до травматичної події. І ось тут варто говорити про захисні механізми, які врятували постраждалу під час самої травматичної події, але суттєво впливають на її подальше життя та відновлення.
🔹Дисоціативна амнезія.
Ознаки та симптоми: Втрата пам'яті про важливі особисті події, зазвичай травматичного або стресового характеру. Ці прогалини в пам'яті виходять за межі звичайного забування.
Зв'язок з травмою: Це може бути захисною реакцією психіки, щоб уникнути болючих спогадів. Наприклад, постраждалі можуть не пам'ятати саму подію насильства або певні її деталі.
🔹Деперсоналізаційно-дереалізаційний розлад.
Ознаки та симптоми: Відчуття відчуженості від свого тіла або свого розуму (деперсоналізація), або відчуття нереальності оточуючого світу (дереалізація). Люди можуть відчувати себе як «не у своєму тілі» або сприймати світ як «несправжній».
Зв'язок з травмою: Такі відчуття можуть бути способом психіки захиститися від інтенсивного емоційного болю, викликаного травмою.
🔹Дисоціативний розлад ідентичності.
Ознаки та симптоми: Наявність двох або більше окремих особистісних станів (або «альтер-особистостей»), кожен з яких має свої власні зразки поведінки, сприйняття та мислення. Ці «альтер-особистості» можуть мати різні імена, віки, статі та навіть фізичні характеристики.
Зв'язок з травмою: ДРІ часто виникає внаслідок серйозних травматичних подій у дитинстві, включаючи сексуальне насильство. Розщеплення ідентичності може служити як механізм виживання для уникнення психічного болю.
Домашнє насильство, як травматична подія (особливо коли це досвід, який триває з дитинства) може мати більш важкі наслідки ніж ми уявляємо. І прогнозувати яким чином будуть діяти частки, які виникли як захисні механізми дуже важко.
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.
Огляд видів дисоціативних розладів та їх зв'язок з пережитим насильством.
Дуже часто ми провалюємося у професійний розпач та безсилля через небажання постраждалих змінювати власне життя і виходити з насильницьких стосунків.
Чому так відбувається? Може ми щось випускаємо? Щось залишається поза нашою увагою?
А якщо вийти з ситуації і поглянути на неї під іншим кутом? Не з точки зору цикла насильства, а з точки зору психологічної травми.
Давайте почнемо з того, що домашнє насильство – це повторювана травма. Саме глибина травми, її емоційні і психологічні наслідки, а також різні прояви дисоціативних розладів суттєво впливають на стан постраждалої і її здатність до відновлення. Домашнє насильство є однією з найбільш травматичних подій, яка може спричинити глибокі емоційні рани та призвести до тривалих психічних розладів (тут варто говорити саме про розлади, а не про діагнози). Спогади про насильство в свою чергу можуть повертати постраждалу до травматичної події. І ось тут варто говорити про захисні механізми, які врятували постраждалу під час самої травматичної події, але суттєво впливають на її подальше життя та відновлення.
🔹Дисоціативна амнезія.
Ознаки та симптоми: Втрата пам'яті про важливі особисті події, зазвичай травматичного або стресового характеру. Ці прогалини в пам'яті виходять за межі звичайного забування.
Зв'язок з травмою: Це може бути захисною реакцією психіки, щоб уникнути болючих спогадів. Наприклад, постраждалі можуть не пам'ятати саму подію насильства або певні її деталі.
🔹Деперсоналізаційно-дереалізаційний розлад.
Ознаки та симптоми: Відчуття відчуженості від свого тіла або свого розуму (деперсоналізація), або відчуття нереальності оточуючого світу (дереалізація). Люди можуть відчувати себе як «не у своєму тілі» або сприймати світ як «несправжній».
Зв'язок з травмою: Такі відчуття можуть бути способом психіки захиститися від інтенсивного емоційного болю, викликаного травмою.
🔹Дисоціативний розлад ідентичності.
Ознаки та симптоми: Наявність двох або більше окремих особистісних станів (або «альтер-особистостей»), кожен з яких має свої власні зразки поведінки, сприйняття та мислення. Ці «альтер-особистості» можуть мати різні імена, віки, статі та навіть фізичні характеристики.
Зв'язок з травмою: ДРІ часто виникає внаслідок серйозних травматичних подій у дитинстві, включаючи сексуальне насильство. Розщеплення ідентичності може служити як механізм виживання для уникнення психічного болю.
Домашнє насильство, як травматична подія (особливо коли це досвід, який триває з дитинства) може мати більш важкі наслідки ніж ми уявляємо. І прогнозувати яким чином будуть діяти частки, які виникли як захисні механізми дуже важко.
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.