Вільні від насильства

​Чому постраждала від домашнього насильства захищає кривдника?
 
Дуже часто ми, як фахівці, зіштовхуємося не просто з тим що постраждала не розриває цикл насильства, а й з тим що вона виправдовує кривдника.
Ось деякі з основних причин цього явища:

🔹Стокгольмский синдром
Це психологічний стан, коли постраждала починає відчувати емоційний зв'язок або навіть симпатію до свого кривдника. Це відбувається через інтенсивний стрес і страх, що змушує постраждалу шукати безпеки та схвалення у свого кривдника.
🔹Низька самооцінка
Тривале насильство руйнує самооцінку постраждалої, яка може почати вірити, що вона заслуговує на таке ставлення або що вона не варта кращого. Це може змусити її виправдовувати або захищати кривдника, щоб зберегти якусь форму відносин, на які вона вважає себе здатною.
🔹Маніпуляції з боку кривдника
Кривдник може застосовувати різноманітні маніпулятивні техніки, такі як газлайтинг, щоб змусити постраждалу сумніватися у власному сприйнятті реальності або навіть вірити, що насильство є нормальним або виправданим.
🔹Соціальна ізоляція
Часто кривдники ізолюють постраждалих від друзів і родини, що залишає її без підтримки з боку близьких людей. В умовах ізоляції постраждала може почати вважати кривдника єдиною людиною, на яку вона може покладатися, навіть якщо ця особа завдає їй шкоди.
🔹Економічна залежність
Якщо постраждала особа фінансово залежить від кривдника, вона може боятися втратити джерело доходу або житло, що змушує її залишатися в аб'юзивних відносинах і захищати кривдника, щоб уникнути ще більших труднощів.
🔹Суспільний тиск
У деяких культурах і суспільствах розлучення або розрив відносин може бути соціально неприйнятним, що змушує постраждалу залишатися з кривдником і захищати його, щоб уникнути осуду з боку суспільства.
🔹Страх помсти
Постраждала особа може боятися, що кривдник вдасться до ще більшого насильства або помсти, якщо вона його не захищатиме або спробує піти від нього.
🔹Надія на зміни
Постраждалі особи часто вірять, що кривдник може змінитися, що насильство є тимчасовим і що, підтримуючи кривдника, вони зможуть зберегти відносини та сім’ю.
9. Виправдання постраждалою особою свого кривдника може бути тісно пов'язане з роботою дисоціативних розладів. У випадках домашнього насильства, дисоціативні розлади можуть сприяти тому, що постраждала особа виправдовує свого кривдника.

Всі наведені фактори часто взаємопов'язані і можуть створювати замкнене коло, яке важко розірвати. Для того щоб постраждала особа могла вирватися з такого кола, важлива підтримка з боку спеціалістів і близьких людей, а також усвідомлення того, що насильство ніколи не є нормою або виправданням.
 
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому наисльству”.

​Цикл уникнення як механізм захисту у постраждалих від домашнього насильства

Сьогодні трохи про професійне безсилля, а саме про той супротив, з яким ми, як професіонали стикаємось під час надання – це супротив через цикл уникнення. Цикл уникнення – це психологічний механізм захисту, що використовується постраждалими від домашнього насильства для уникнення болісних емоцій, спогадів та ситуацій, які нагадують про травму. Цей механізм може мати як короткострокові позитивні ефекти, так і довгострокові негативні наслідки.

Цикл уникнення складається з кількох етапів, які взаємопов'язані та підсилюють один одного. Він включає:
▫️тригери: зовнішні або внутрішні стимули, які викликають сильні емоційні реакції та нагадують про травматичні події;
▫️емоційні реакції: сильні емоції, такі як страх, тривога, гнів, відчай, що виникають у відповідь на тригер;
▫️уникнення: дії або поведінка, спрямовані на уникнення ситуацій, які викликають болісні емоції або нагадують про травму. Уникнення місць, де відбулося насильство, відмова від спілкування з певними людьми, ізоляція від соціальних контактів.

Цикл уникнення призводить до тимчасового полегшення – короткострокового зниження емоційного стресу після уникнення тригеру. І саме це підкріплює уникнення.

Тому можна говорити про вплив циклу уникнення на постраждалих від домашнього насильства.
🔹Короткострокові позитивні ефекти: зниження стресу: уникнення тригерів тимчасово знижує рівень стресу та тривоги. Відчуття контролю: людина може відчувати, що контролює свою ситуацію, уникаючи болісних спогадів.
🔹Довгострокові негативні наслідки: зміцнення травми: постійне уникнення перешкоджає процесу опрацювання травми та її інтеграції. Призводить до соціальної ізоляції: уникнення соціальних ситуацій може призвести до ізоляції та втрати підтримки. Погіршення якості життя: уникнення може обмежувати можливості для особистісного зростання, розвитку та ведення нормального життя. Психічні розлади: постійне уникнення може сприяти розвитку тривожних розладів, депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Яким чином допомогти постраждалим з циклом уникнення?

Усвідомлення уникнення: допоможіть постраждалим усвідомити свої патерни уникнення та їхні негативні наслідки. Використовуйте ведення щоденника або обговорення для ідентифікації ситуацій, яких вони уникають, та їхніх емоційних реакцій.

Розвиток навичок саморегуляції: навчіть технік релаксації, таких як глибоке дихання, прогресивна м'язова релаксація, медитація, майндфулнес. Практикуйте ці техніки разом з постраждалими, щоб вони могли використовувати їх самостійно у стресових ситуаціях.

Поступове знайомство з тригерами: використовуйте метод поступової експозиції, щоб допомогти постраждалим поступово знайомитися з тригерами у безпечному середовищі. Поступово збільшуйте рівень складності ситуацій, щоб допомогти постраждалим розширити своє вікно толерантності.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): використовуйте КПТ для зміни негативних патернів мислення та поведінки, пов'язаних з уникненням. Допоможіть постраждалим розпізнати і змінити негативні думки та установки.

Психотерапія та підтримка: проводьте психотерапію для опрацювання травматичних спогадів і зменшення їхнього впливу на емоційний стан. Забезпечте підтримку з боку соціального оточення, включаючи друзів, родину або терапевтичні групи.

На жаль, цикл уникнення є поширеним механізмом захисту у постраждалих від домашнього насильства. Важливо усвідомлювати цей механізм і працювати над його подоланням, використовуючи вищезгадані техніки. Це допоможе постраждалим краще справлятися з емоційним стресом і травматичними спогадами, покращуючи якість їхнього життя.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.

​Психологічна підтримка для сімей у воєнний час: як підтримувати одне одного та забезпечити психічне здоров'я в родині

Сімейне життя — це складна система взаємин, що має свої правила, закономірності функціонування та межі. Стосунки не можна просто збудувати, їх потрібно постійно будувати, тобто це процес, у якому повинні брати участь щонайменше двоє людей. І цей процес триває доти, доки існують стосунки.
Кожен партнер стикається з хронічним стресом, почуттям тривоги та невизначеності, що посилює дратівливість і апатію. Це може призвести до накопичення конфліктів між партнерами. Пара може втратити майно або близьких людей, перебувати в умовах загрози життю, що підвищує ризик виникнення посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Психологічна травма розділяє життя пари на «до» та «після», що також впливає на стосунки. Пара може опинитися у вимушеній розлуці, але прагне відновити спільне життя. Найважчі моменти виникають, коли хоча б один із партнерів не має свого життя і не розуміє себе окремо від партнера.
Після вимушеної розлуки пара може залишитися у формальних, холодних стосунках. Кожен партнер самостійно справляється з викликами і будує власні плани на майбутнє.
Отже як зберігати, відновлювати, перебудувати стосунки, враховуючи нові реалії?
🔹Навчіться вести відкритий діалог: важливо обговорювати свої почуття та переживання. Спробуйте створити у сім'ї таку атмосферу, де кожен може щиро висловлювати свої емоції, не боячись бути незрозумілим чи засудженим.
Звичайні сімейні ритуали під час війни можуть підтримувати відчуття стабільності. Це може бути спільне приготування їжі, вечірні розмови або заняття спортом. Спільні ритуали можуть бути будь-які, аби вони були спільні незалежно від того разом ви, чи можете бачитись лише онлайн, або це короткі повідомлення. Коли сім’я знаходиться не поряд, то виконуючи спільні дії, про які можна поділитися тоді, коли буде можливість, підтримує відчуття єдності і спільного буття.
Для сімей військовослужбовців особливо важливо мати підтримуюче соціальне середовище та доступ до психологічної допомоги. Коли один із членів сім'ї знаходиться на війні, той, хто залишився вдома, постійно подумки перебуває на полі бою, поруч із близькою людиною. І якщо вона раптово не виходить на зв’язок у встановлений час, для іншого це може стати справжнім потрясінням.
🔹Знайдіть групу, яка має схожу на вашу сімейну картину і підтримує один одного. Це можуть бути групи самодопомоги чи інші спільноти, які можуть стати підтримкою. І залучіть свою родину до участі в місцевих ініціативах, які допомагають впоратися зі складними обставинами.
🔹 Підтримуючим є регулярний розпорядок дня. Стабільний розклад, що включає час для роботи, відпочинку, фізичної активності та сну зменшує рівень стресу та тривожності.
🔹Чесність і відкритість надважлива для дітей, які, схильні достроювати реальність фантазіями там, де їм бракує інформації. Діти часто відчувають зміни в настрої та атмосфері вдома. Важливо говорити з ними про те, що відбувається, простою мовою, запевняючи, що дорослі роблять усе можливе для їхньої безпеки. Ігри та творчі заняття допомагають дітям виражати свої емоції та знімати напруження.
Війна ставить перед сім’ями багато викликів, але підтримка одне одного та дотримання рекомендацій можуть допомогти зберегти психічне здоров’я та зміцнити родинні зв’язки. Відкритий діалог, спільні ритуали, фізична активність та звернення до професіоналів є ключовими елементами підтримки у цей непростий час.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

 

​Вікно толерантності: чому його важливо враховувати під час надання допомоги постраждалим від домашнього насильства?
 
Сьогодні знайомимося з концепцією, яка описує діапазон емоційного та фізіологічного стану, в якому людина здатна ефективно функціонувати, справлятися зі стресом та регулювати свої емоції. Цей термін був введений доктором Деніелом Сігелом і має назву – «ВІКНО ТОЛЕРАНТНОСТІ».

Що це таке?
▫️Нормальний діапазон функціонування. Вікно толерантності включає стан, коли людина почувається спокійно, зосереджено і контролює свої емоції та реакції. В цьому діапазоні люди здатні вирішувати проблеми, приймати рішення і ефективно взаємодіяти з оточуючими.
▫️Вихід за межі вікна толерантності. Гіперарousal (гіперзбудження): коли людина перебуває у стані надмірної активності нервової системи, що може проявлятися у вигляді тривоги, паніки, агресії або гніву. Гіпоарousal (гіпозбудження): коли людина перебуває у стані зниженої активності нервової системи, що може проявлятися у вигляді відчуженості, емоційної оніміння, депресії чи апатії.

Яким чином домашнє насильство впливає на вікно толерантності?
🔹Зменшення вікна толерантності. Постійний стрес і травма, спричинені домашнім насильством, можуть зменшити діапазон вікна толерантності. Люди, які пережили насильство, можуть частіше перебувати у станах гіперзбудження або гіпозбудження.
🔹Часті зміни стану. Постраждалі від насильства можуть швидко і непередбачувано переходити між цими станами, що робить їхню поведінку нестабільною і ускладнює відновлення.

Під час роботи з постраждалими дуже важливо опиратися на концепцію «Вікна толерантності» задля:
🟡Забезпечення безпеки та стабільності. Врахування вікна толерантності допомагає створити безпечне середовище, де постраждалі можуть відчувати себе захищеними і стабільними.Це сприяє зниженню рівня стресу і дозволяє людині залишатися в межах свого вікна толерантності.
🟡Дотримуватись індивідуального підходу до підтримки. Розуміння вікна толерантності кожної людини дозволяє надавати індивідуальну підтримку, що відповідає її потребам і стану. Це підвищує ефективність психологічної допомоги і сприяє швидкому відновленню.
🟡Підвищення ефективності терапії. Під час терапії важливо працювати в межах вікна толерантності, щоб уникнути перевантаження нервової системи. Це допомагає постраждалим краще інтегрувати новий досвід і зменшити вплив травматичних спогадів.
🟡Допомагає навчанню навичкам саморегуляції. Допомога у розвитку навичок саморегуляції дозволяє постраждалим краще контролювати свої емоції і реакції. Це включає техніки релаксації, дихальні вправи, майндфулнес та інші методи для зниження стресу.

Як працювати з вікном толерантності під час надання допомоги?
▫️Оцінка стану постраждалих. Визначте, чи знаходиться постраждала у межах свого вікна толерантності. Спостерігайте за ознаками гіперзбудження (тривога, паніка, агресія) і гіпозбудження (відчуженість, депресія, апатія).
▫️Створення безпечного середовища. Забезпечте фізичну та емоційну безпеку для постраждалої. Використовуйте заспокійливі техніки, щоб допомогти постраждалій повернутися в межі свого вікна толерантності.
▫️Навчання навичкам саморегуляції. Навчіть постраждалих технік релаксації, дихальних вправ та майндфулнес для управління стресом. Практикуйте ці техніки разом з нею, щоб постраждала міг використовувати їх самостійно.
▫️Регулярна рефлексія та адаптація. Постійно оцінюйте стан постраждалої і адаптуйте підхід відповідно до її потреб. Регулярна рефлексія допомагає коригувати стратегії допомоги і забезпечити ефективну підтримку.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.
 

​Алгоритм реагування на випадок домашнього насильства щодо дитини з боку уповноважених суб’єктів

Національне законодавство чітко закріплює: у випадку виявлення дитини, яка постраждала від домашнього насильства, інформація про таку дитину впродовж однієї доби має бути передана до поліції та служби у справах дітей. 

Що першочергово має робити поліція, щоб захистити права та інтереси постраждалої дитини:

▫️зареєструвати заяву про вчинення домашнього насильства щодо дитини в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події;
▫️перевірити інформацію, яка міститься у заяві, у випадку підтвердження – скласти адміністративний протокол про вчинення домашнього насильства щодо дитини за ст. 173-2 КУпАП або у випадку наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством щодо дитини, внести відомості до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України;
▫️заповнити форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо постраждалої дитини; 
▫️винести терміновий заборонний припис;
▫️подбати про безпеку постраждалої дитини: в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої дитини – проникнути до житла без вмотивованого рішення суду;
▫️у разі винесення ТЗП стосовно всіх наявних у дитини законних представників внаслідок вчинення ними домашнього насильства, передати дитину представнику органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини для організації її соціального захисту та тимчасового влаштування 
▫️у разі неможливості передачі дитини представнику органу опіки та піклування, доставити дитину до притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей, центру соціальної підтримки дітей та сімей, стаціонарної служби (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей, стаціонарної служби (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей, центру надання соціальних послуг;
▫️проінформувати дитину та її законних представників про право на безоплатну вторинну правничу допомогу (єдиний безкоштовний номер безоплатної правової допомоги 0800213103).

Що першочергово має зробити фахівець із соціальної роботи, щоб захистити права та інтереси постраждалої дитини:
▫️разом з представником Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представником закладу охорони здоров’я невідкладно провести оцінку рівня безпеки дитини та скласти Акт  проведення оцінки рівня безпеки дитини (Додаток 10 до Постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 р.);
▫️вирішити питання про безпечне влаштування дитини (якщо дитина не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей тощо);
▫️організувати оцінювання потреб дитини та сім’ї, яке проводить фахівець соціальної роботи;
▫️поставити дитину на облік, як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах;
▫️ініціювати створення міждисциплінарної команди та координувати її діяльність, зокрема, розробку та виконання індивідуального плану соціального захисту дитини (розробляється протягом 7 днів з дати взяття дитини на облік, щоквартально переглядається міждисциплінарною командою)
▫️підняти питання про звернення до суду із заявою про винесення обмежувального припису стосовно кривдника дитини. 

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Значення соціальної підтримки під час війни: важливість дружніх стосунків та спільнот у підтримці психічного здоров'я

Під час війни кожен з нас стикається з численними випробуваннями. Війна впливає на кожен аспект життя людини, особливо на її психологічний стан. Під час конфліктів люди часто відчувають страх, безпорадність, тривогу, що може призвести до серйозних наслідків. У цих умовах соціальна підтримка, включаючи дружні стосунки та участь у спільнотах, відіграє вирішальну роль у збереженні психічної стійкості. Зростає потреба у підтримці з боку оточуючих і соціальна підтримка стає життєво необхідною. Це важливий психологічний ресурс. Це не лише матеріальна чи практична допомога, а й емоційна підтримка, яка включає увагу, розуміння та співчуття. Дослідження показують, що люди, які мають міцні соціальні зв’язки, легше переживають складні часи та рідше стикаються з психічними розладами.

Соціальна підтримка може надходити від різних джерел: родина та близькі друзі, спільноти та волонтерські організації, професійна підтримка. Консультації психологів та психотерапевтів є важливою частиною відновлення психічної рівноваги під час стресу.

Дружні стосунки – це не лише приємні розмови, а й потужне джерело емоційної стійкості. Спілкування з близькими людьми допомагає знижувати рівень стресу, створює відчуття безпеки та підтримки. Друзі можуть допомогти не лише словом, а й діями, розділяючи тягар проблем та допомагаючи зберегти внутрішній баланс. Дослідження показують, що люди, які мають тісні дружні зв'язки, відчувають більше довіри до оточуючих та менше ризикують впасти в депресію під час кризових ситуацій. Дружба сприяє розвитку почуття належності, що особливо важливо у воєнний час, коли відчуття ізоляції може підсилювати тривогу. 
Обговорення складних ситуацій з друзями допомагає подивитися на проблеми з іншого боку. Спільні активності дарують відчуття контролю і зміцнюють впевненість у власних силах. Тому, хоча бажання ізолюватись і звести до мінімуму спілкування є цілком типовими бажаннями в стресі, дисциплінуйте себе заради підтримки дружніх стосунків.
 Спільноти – це можливість бути частиною чогось більшого, де вас розуміють і готові допомогти. Спільноти, як соціальні групи людей, що об’єднані спільними інтересами, цілями або місцем проживання, відіграють важливу роль у підтримці психічного здоров'я. Спільні ініціативи, волонтерство чи просто участь у місцевих групах підтримки створюють відчуття єдності, що допомагає боротися з почуттям ізоляції та безнадії. Люди, об'єднані спільними цілями, переживаннями або місією, також сприяють формуванню почуття приналежності, яке допомагає знижувати рівень стресу та тривоги. Волонтерські організації, громадські ініціативи та навіть онлайн-групи є важливими платформами, де люди можуть знайти практичну підтримку і допомогу в умовах війни. У такі важкі часи надзвичайно важливо не замикатися в собі, а шукати підтримку у близьких людей та громаді і розвивати життєстійкість.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому наисльству”.

​Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів. Як психіка реагує на тривалий стрес і травму через дисоціацію
 
Дисоціація є захисним механізмом психіки, який дозволяє людині уникнути надмірного емоційного болю, пов'язаного з травматичними переживаннями.
Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів
▫️Механізм захисту:
Уникнення болю: Дисоціація дозволяє людині тимчасово «відключитися» від травматичного досвіду, зменшуючи емоційний та психічний біль.
Розподіл досвіду: Психіка «розподіляє» травматичний досвід на окремі частини, що дозволяє уникнути надмірного навантаження.
▫️Порушення інтеграції пам'яті:
Фрагментація пам'яті: Травматичні події можуть бути збережені в пам'яті у фрагментарній формі, що ускладнює їх інтеграцію в загальну особисту історію.
Амнезія: Втрата пам'яті про травматичні події (дисоціативна амнезія) є поширеним проявом дисоціації.
▫️Порушення самоідентифікації:
Множинність особистостей: В разі дисоціативного розладу ідентичності (ДРИ) психіка створює декілька окремих особистісних станів, кожен з яких має свої власні спогади, поведінкові патерни та емоційні реакції.
Відчуження від себе: Людина може відчувати себе відчуженою від свого тіла чи розуму (деперсоналізація) або від навколишнього світу (дереалізація).

Реакція психіки на тривалий стрес і травму через дисоціацію
🔹Гостра фаза травми:
Шок і розгубленість: Під час або одразу після травматичної події людина може відчувати шок, розгубленість, і тимчасово втратити контакт з реальністю.
Дисоціативні епізоди: Людина може мати короткочасні епізоди дисоціації, такі як відчуження або амнезія, як миттєва реакція на стрес.
🔹Хронічний стрес:
Постійна дисоціація: При тривалому стресі дисоціація може стати постійним механізмом виживання. Це може призвести до розвитку хронічних дисоціативних розладів.
Знеболення емоцій: Людина може постійно відчувати себе емоційно «відключеною», щоб уникнути постійного болю та тривоги.
🔹Вплив на нервову систему:
Гіперактивація: Постійний стрес може призвести до гіперактивації нервової системи, що ускладнює повернення до нормального стану спокою.
Гіпоактивація: У деяких випадках нервова система може реагувати протилежним чином, знижуючи активність для захисту від стресу, що проявляється як емоційна оніміння.

Фактори, що впливають на розвиток дисоціативних розладів
▫️Інтенсивність та тривалість травми: чим інтенсивніша та триваліша травма, тим вищий ризик розвитку дисоціативних розладів.
▫️Вік під час травматичного досвіду: діти та підлітки особливо вразливі до розвитку дисоціативних розладів через їхню незрілу психіку.
▫️Соціальна підтримка: наявність або відсутність соціальної підтримки відіграє важливу роль у здатності людини впоратися з травмою.
▫️Індивідуальні особливості: індивідуальна стійкість, наявність попередніх травматичних досвідів та особистісні риси також впливають на ймовірність розвитку дисоціативних розладів.

Нагадуємо, дисоціативні розлади розвиваються як захисний механізм психіки у відповідь на тривалий стрес і травму. Дисоціація дозволяє людині тимчасово уникнути надмірного емоційного болю, але при цьому може призвести до серйозних порушень самоідентифікації, пам'яті та емоційної регуляції. Розуміння цих механізмів є важливим для ефективної роботи з постраждалими та надання їм необхідної допомоги. А про це ми з вами поговоримо наступним разом.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.