Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів. Як психіка реагує на тривалий стрес і травму через дисоціацію
Дисоціація є захисним механізмом психіки, який дозволяє людині уникнути надмірного емоційного болю, пов'язаного з травматичними переживаннями.
Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів
▫️Механізм захисту:
Уникнення болю: Дисоціація дозволяє людині тимчасово «відключитися» від травматичного досвіду, зменшуючи емоційний та психічний біль.
Розподіл досвіду: Психіка «розподіляє» травматичний досвід на окремі частини, що дозволяє уникнути надмірного навантаження.
▫️Порушення інтеграції пам'яті:
Фрагментація пам'яті: Травматичні події можуть бути збережені в пам'яті у фрагментарній формі, що ускладнює їх інтеграцію в загальну особисту історію.
Амнезія: Втрата пам'яті про травматичні події (дисоціативна амнезія) є поширеним проявом дисоціації.
▫️Порушення самоідентифікації:
Множинність особистостей: В разі дисоціативного розладу ідентичності (ДРИ) психіка створює декілька окремих особистісних станів, кожен з яких має свої власні спогади, поведінкові патерни та емоційні реакції.
Відчуження від себе: Людина може відчувати себе відчуженою від свого тіла чи розуму (деперсоналізація) або від навколишнього світу (дереалізація).
Реакція психіки на тривалий стрес і травму через дисоціацію
🔹Гостра фаза травми:
Шок і розгубленість: Під час або одразу після травматичної події людина може відчувати шок, розгубленість, і тимчасово втратити контакт з реальністю.
Дисоціативні епізоди: Людина може мати короткочасні епізоди дисоціації, такі як відчуження або амнезія, як миттєва реакція на стрес.
🔹Хронічний стрес:
Постійна дисоціація: При тривалому стресі дисоціація може стати постійним механізмом виживання. Це може призвести до розвитку хронічних дисоціативних розладів.
Знеболення емоцій: Людина може постійно відчувати себе емоційно «відключеною», щоб уникнути постійного болю та тривоги.
🔹Вплив на нервову систему:
Гіперактивація: Постійний стрес може призвести до гіперактивації нервової системи, що ускладнює повернення до нормального стану спокою.
Гіпоактивація: У деяких випадках нервова система може реагувати протилежним чином, знижуючи активність для захисту від стресу, що проявляється як емоційна оніміння.
Фактори, що впливають на розвиток дисоціативних розладів
▫️Інтенсивність та тривалість травми: чим інтенсивніша та триваліша травма, тим вищий ризик розвитку дисоціативних розладів.
▫️Вік під час травматичного досвіду: діти та підлітки особливо вразливі до розвитку дисоціативних розладів через їхню незрілу психіку.
▫️Соціальна підтримка: наявність або відсутність соціальної підтримки відіграє важливу роль у здатності людини впоратися з травмою.
▫️Індивідуальні особливості: індивідуальна стійкість, наявність попередніх травматичних досвідів та особистісні риси також впливають на ймовірність розвитку дисоціативних розладів.
Нагадуємо, дисоціативні розлади розвиваються як захисний механізм психіки у відповідь на тривалий стрес і травму. Дисоціація дозволяє людині тимчасово уникнути надмірного емоційного болю, але при цьому може призвести до серйозних порушень самоідентифікації, пам'яті та емоційної регуляції. Розуміння цих механізмів є важливим для ефективної роботи з постраждалими та надання їм необхідної допомоги. А про це ми з вами поговоримо наступним разом.
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.
Дисоціація є захисним механізмом психіки, який дозволяє людині уникнути надмірного емоційного болю, пов'язаного з травматичними переживаннями.
Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів
▫️Механізм захисту:
Уникнення болю: Дисоціація дозволяє людині тимчасово «відключитися» від травматичного досвіду, зменшуючи емоційний та психічний біль.
Розподіл досвіду: Психіка «розподіляє» травматичний досвід на окремі частини, що дозволяє уникнути надмірного навантаження.
▫️Порушення інтеграції пам'яті:
Фрагментація пам'яті: Травматичні події можуть бути збережені в пам'яті у фрагментарній формі, що ускладнює їх інтеграцію в загальну особисту історію.
Амнезія: Втрата пам'яті про травматичні події (дисоціативна амнезія) є поширеним проявом дисоціації.
▫️Порушення самоідентифікації:
Множинність особистостей: В разі дисоціативного розладу ідентичності (ДРИ) психіка створює декілька окремих особистісних станів, кожен з яких має свої власні спогади, поведінкові патерни та емоційні реакції.
Відчуження від себе: Людина може відчувати себе відчуженою від свого тіла чи розуму (деперсоналізація) або від навколишнього світу (дереалізація).
Реакція психіки на тривалий стрес і травму через дисоціацію
🔹Гостра фаза травми:
Шок і розгубленість: Під час або одразу після травматичної події людина може відчувати шок, розгубленість, і тимчасово втратити контакт з реальністю.
Дисоціативні епізоди: Людина може мати короткочасні епізоди дисоціації, такі як відчуження або амнезія, як миттєва реакція на стрес.
🔹Хронічний стрес:
Постійна дисоціація: При тривалому стресі дисоціація може стати постійним механізмом виживання. Це може призвести до розвитку хронічних дисоціативних розладів.
Знеболення емоцій: Людина може постійно відчувати себе емоційно «відключеною», щоб уникнути постійного болю та тривоги.
🔹Вплив на нервову систему:
Гіперактивація: Постійний стрес може призвести до гіперактивації нервової системи, що ускладнює повернення до нормального стану спокою.
Гіпоактивація: У деяких випадках нервова система може реагувати протилежним чином, знижуючи активність для захисту від стресу, що проявляється як емоційна оніміння.
Фактори, що впливають на розвиток дисоціативних розладів
▫️Інтенсивність та тривалість травми: чим інтенсивніша та триваліша травма, тим вищий ризик розвитку дисоціативних розладів.
▫️Вік під час травматичного досвіду: діти та підлітки особливо вразливі до розвитку дисоціативних розладів через їхню незрілу психіку.
▫️Соціальна підтримка: наявність або відсутність соціальної підтримки відіграє важливу роль у здатності людини впоратися з травмою.
▫️Індивідуальні особливості: індивідуальна стійкість, наявність попередніх травматичних досвідів та особистісні риси також впливають на ймовірність розвитку дисоціативних розладів.
Нагадуємо, дисоціативні розлади розвиваються як захисний механізм психіки у відповідь на тривалий стрес і травму. Дисоціація дозволяє людині тимчасово уникнути надмірного емоційного болю, але при цьому може призвести до серйозних порушень самоідентифікації, пам'яті та емоційної регуляції. Розуміння цих механізмів є важливим для ефективної роботи з постраждалими та надання їм необхідної допомоги. А про це ми з вами поговоримо наступним разом.
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.