Шумить смоква зеленим листям гордо.
І пишною верхівкою до неба підіймаючись,
Тріпоче листями і хвалиться собою:
"Я - пишная, зеленая і гарная"

А поряд вже проходячий Ісус,
Плоду шукає, щоби підкріпитись.
І вийшло вмить прокляття з Його уст:
"Не буде хай плоду на ній і листя"

І всохло дерево - ні листя, ні плода.
Лиш у вогонь палаючий, на дрова.
Така ось участь дерево чекала.
Так буде з кожним, плід хто не приносить.

Дерев бо пишних без плодів є повно.
Смоква призначена, щоб бути із плодами.
Її Творець створив саме такою,
Щоби плодом могла Його прославить.

Щоб подорожній, що в путі ослаб вже,
Міг підкріпить згасаючиї сили.
Щоб, підкріпившись, Бога він прославив
За ту смокву, що соковитий плід зростила.

Шумить смоковниця - "Я є християнин!
Ходжу до церкви я і Бога славлю.
Співаю для Нього хвали псалми..."
А в них служити Богу обіцяю.

А Бог все чує - листя шелестить...
Перевіря - чи ж так живеш для Мене?
І як співаєш, чи живеш так ти?
Чи всі слова як листя лиш зелене?

І піснею себе перевіряй.
Ісус уважно дивиться сьогодні.
І не живи лиш листям шелестячи.
Вже чути, чути кроки вже Господні.

Л. Шпак