На останній сторінці книжки Джонсонюка про Черчилля багато подяк. А далі те, що кожний з нас відчуває на великих і довгих проектах.

Особливо пам’ятаю це поневолення на якомусь передостанньому-останньому раунді правок по статтям. Навіть жартувала, шо коли починаю називати статтю конченою – скоро опублікуємо!

А коли воно таки бачить світ, ти не святкуєш, як собі думав — тобі просто трошечки легше. І все.

Хтось радив відчувати кайф в процесі — я ще не навчилась. Може тому і пишу про себе result-oriented 🤷‍♀️