❗️5.5.❗️Навчальний підрозділ❗️
Одного дня, посеред навчального процесу, до мене підійшов головний сержант і тихенько повідомив мені новину, яка змінила всю нашу подальшу службу…
Під час проведення чергових тренувальних стрільб, на яких знаходився наш підполковник, приїхала якась «перевірка» в обличчі командиру полку та ще якихось «наближених»… Не знаю, що саме там сталось в деталях, але, якщо коротко, підполковник якось намагався пояснити командиру, що він в чомусь не правий, і той просто при всіх солдатах сказав: «Ви більше не будете служити в моїй частині».
Для нас це була катастрофа, адже пан Підполковник був єдиною, більш/менш впливовою людиною, яка дуже сильно допомагала нормальній роботі нашого навчального підрозділу. Ми розуміли, що без нього тягнути все на такому ж рівні навряд чи вийде…
Підполковника «перевели» в новосформовану бойову бригаду, яка створювалась та планувалась для того самого славнозвісного «Запорізького контрнаступу».
Єдиним плюсом в цій ситуації для нас стало те, що він запропонував нам з головним сержантом заїхати в хату, котру він орендував. В порівнянні з тим місцем, де жили ми, це була реально ціла вілла! В кожного була своя окрема кімната. В будинку була нормальна кухня, де можна було щось приготувати, опалення котлом… На подвірʼї була невеличка альтанка та мангал. У нас навіть було своє озеро прямо біля хати, де власники дозволяли нам ловити карасів собі на вечерю😁. Словом, життя змінилось дуже кардинально...
Прожили ми так декілька місяців, кожного дня їздивши в частину на машині (як на роботу). В один момент, моєму товаришу-сержантові подзвонив підполковник, котрого «перевели» і запропонував доєднатись до їх бригади. Він сказав, що формується новий розвідницький підрозділ, де має бути молодий адекватний командир, та є можливість «повпливати», щоб нас відпустили з полігону.
Ми тут же сповістили всіх, хто теж раніше хотів на бойові, таким чином сформувавши певний «колектив» однодумців. Пан Підполковник сказав нам, яку інформацію по кожному бійцю потрібно скинути йому, що ми, власне, дуже швидко і зробили. Між собою ми всі домовились, що ніхто з командування знати про це не повинен, адже в такому випадку нам точно будуть «ставити палки в колеса», тому ми просто продовжували виконувати свою роботу в нашому навчальному підрозділі та спокійно очікувати на якісь новини від пана Підполковника…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Одного дня, посеред навчального процесу, до мене підійшов головний сержант і тихенько повідомив мені новину, яка змінила всю нашу подальшу службу…
Під час проведення чергових тренувальних стрільб, на яких знаходився наш підполковник, приїхала якась «перевірка» в обличчі командиру полку та ще якихось «наближених»… Не знаю, що саме там сталось в деталях, але, якщо коротко, підполковник якось намагався пояснити командиру, що він в чомусь не правий, і той просто при всіх солдатах сказав: «Ви більше не будете служити в моїй частині».
Для нас це була катастрофа, адже пан Підполковник був єдиною, більш/менш впливовою людиною, яка дуже сильно допомагала нормальній роботі нашого навчального підрозділу. Ми розуміли, що без нього тягнути все на такому ж рівні навряд чи вийде…
Підполковника «перевели» в новосформовану бойову бригаду, яка створювалась та планувалась для того самого славнозвісного «Запорізького контрнаступу».
Єдиним плюсом в цій ситуації для нас стало те, що він запропонував нам з головним сержантом заїхати в хату, котру він орендував. В порівнянні з тим місцем, де жили ми, це була реально ціла вілла! В кожного була своя окрема кімната. В будинку була нормальна кухня, де можна було щось приготувати, опалення котлом… На подвірʼї була невеличка альтанка та мангал. У нас навіть було своє озеро прямо біля хати, де власники дозволяли нам ловити карасів собі на вечерю😁. Словом, життя змінилось дуже кардинально...
Прожили ми так декілька місяців, кожного дня їздивши в частину на машині (як на роботу). В один момент, моєму товаришу-сержантові подзвонив підполковник, котрого «перевели» і запропонував доєднатись до їх бригади. Він сказав, що формується новий розвідницький підрозділ, де має бути молодий адекватний командир, та є можливість «повпливати», щоб нас відпустили з полігону.
Ми тут же сповістили всіх, хто теж раніше хотів на бойові, таким чином сформувавши певний «колектив» однодумців. Пан Підполковник сказав нам, яку інформацію по кожному бійцю потрібно скинути йому, що ми, власне, дуже швидко і зробили. Між собою ми всі домовились, що ніхто з командування знати про це не повинен, адже в такому випадку нам точно будуть «ставити палки в колеса», тому ми просто продовжували виконувати свою роботу в нашому навчальному підрозділі та спокійно очікувати на якісь новини від пана Підполковника…
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.