Video is unavailable for watching
Show in Telegram
❗️6.17.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️
Артилерія просто в моменті почала працювати тупо з усіх сторін… Кожні декілька хвилин було чути свист снарядів десь там надворі, після чого дуже голосні «Бахи». Зрозуміло було лише одне - п*дари стовідсотково почали «обробляти» саме нашу посадку…
Побратими мене трішки заспокоїли, сказавши, що це тут абсолютна норма і що кожну посадку «бриють» по декілька разів на добу. Власне, ми відзвітували командуванню, що почався обстріл наших позицій, максимально прижались всі втрьох до стінок бліндажу і просто чекали, коли обстріл наших позицій закінчиться… Час від часу вибухи звучали прямо на стільки близько, по відчуттям, ніби воно зірвалось в 2-3 метрах від нас, після чого було чутно, як велика кількість землі сиплеться зверху на перекриття нашої халабуди, попадаючи всередину, за комір, під бронік і тд… Коротше, як ви зрозуміли, після 3-4 таких прильотів я вже був весь повністю в землі, в прямому сенсі, до трусів…
Звуки вибухів дуже сильно відрізнялись і можна було по відчуттям розрізнити, чи то звичайна міна, яка просто свистить, бахає і все…, чи то якийсь великокаліберний снаряд, від якого аж земля вібрує і закладає у вухах…
Загалом, такий обстріл нашої посадки тривав десь хвилин 30-40, після чого, на десерт, п*дари запустили ще декілька кабів, один з котрих впав чітко в окопи метрів 300-400 нижче нас… Важко передати, що це були за відчуття… Мабуть, найточніший опис - це ніби в тебе прямо над головою пролетів величезний літак і впав десь поруч… Земля в прямому сенсі тряслась декілька секунд, я прям відчував як весь рельєф під нами ходить ходуном… (вставлю відео цього моменту, записане з моєї камери на шоломі, але воно навіть близько не передає того, що відбувалось там насправді)…
Нарешті, п*дари залишили наші позиції в спокої і я вирішив вийти трішки надвір, як мінімум - сходити по маленькому, але найбільше хотілось просто вдихнути свіжого повітря після тої «пекельної» години і перевірити все наше обладнання на предмет пошкодження…
Лежачи в повному спорядженні годину в одній позі, все тіло затерпло і розрухати його було досить важко… Але, все ж таки, якимось чином я зміг викарабкатись з того бліндажу і просто втратив мовлення від того, що побачив надворі…👀
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Артилерія просто в моменті почала працювати тупо з усіх сторін… Кожні декілька хвилин було чути свист снарядів десь там надворі, після чого дуже голосні «Бахи». Зрозуміло було лише одне - п*дари стовідсотково почали «обробляти» саме нашу посадку…
Побратими мене трішки заспокоїли, сказавши, що це тут абсолютна норма і що кожну посадку «бриють» по декілька разів на добу. Власне, ми відзвітували командуванню, що почався обстріл наших позицій, максимально прижались всі втрьох до стінок бліндажу і просто чекали, коли обстріл наших позицій закінчиться… Час від часу вибухи звучали прямо на стільки близько, по відчуттям, ніби воно зірвалось в 2-3 метрах від нас, після чого було чутно, як велика кількість землі сиплеться зверху на перекриття нашої халабуди, попадаючи всередину, за комір, під бронік і тд… Коротше, як ви зрозуміли, після 3-4 таких прильотів я вже був весь повністю в землі, в прямому сенсі, до трусів…
Звуки вибухів дуже сильно відрізнялись і можна було по відчуттям розрізнити, чи то звичайна міна, яка просто свистить, бахає і все…, чи то якийсь великокаліберний снаряд, від якого аж земля вібрує і закладає у вухах…
Загалом, такий обстріл нашої посадки тривав десь хвилин 30-40, після чого, на десерт, п*дари запустили ще декілька кабів, один з котрих впав чітко в окопи метрів 300-400 нижче нас… Важко передати, що це були за відчуття… Мабуть, найточніший опис - це ніби в тебе прямо над головою пролетів величезний літак і впав десь поруч… Земля в прямому сенсі тряслась декілька секунд, я прям відчував як весь рельєф під нами ходить ходуном… (вставлю відео цього моменту, записане з моєї камери на шоломі, але воно навіть близько не передає того, що відбувалось там насправді)…
Нарешті, п*дари залишили наші позиції в спокої і я вирішив вийти трішки надвір, як мінімум - сходити по маленькому, але найбільше хотілось просто вдихнути свіжого повітря після тої «пекельної» години і перевірити все наше обладнання на предмет пошкодження…
Лежачи в повному спорядженні годину в одній позі, все тіло затерпло і розрухати його було досить важко… Але, все ж таки, якимось чином я зміг викарабкатись з того бліндажу і просто втратив мовлення від того, що побачив надворі…👀
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.