❗️6.24.❗️Бойова бригада. Запоріжжя❗️
Та зміна з самого початку пішла якось не так… За декілька годин до виїзду ми дізнались, що одну з наших позицій було повністю зруйновано ворожим прильотом і поранено наших побратимів. Комбат зібрав команду, так званих «копачів» (в основному - старші чоловіки, із зальотами по алкоголю і тд…) з 3-х людей, які мали вирушити разом з нами і викопати новий бліндаж приблизно в тому ж місці, де був зруйнований попередній…
Власне, ми нормально добрались до нашої посадки, показали «будівельникам» місце, де потрібно копати. Нам же, в свою чергу, потрібно було переносити все майно, що вціліло, зі старої зруйнованої позиції на іншу…
Завдання виявилось далеко не з легких, адже ми почали це робити вже в повній темряві, щоб не світитись… Коля залишався постійно на нашій позиції, щоб по-перше: контролювати та охороняти те що є (так, це теж було досить великою проблемою, тому що в тих умовах, коли ті посадки по 100500 разів переходили з рук в руки, залишати будь-яке майно без нагляду було неможливо, інакше хтось його однозначно «позичить». Більшість бліндажів були підписані імпровізованими табличками з картонок з назвами підрозділів або бригад, кому належить бліндаж, але навіть це рідко кого зупиняло…😃), а по-друге: щоб ми з нашим третім побратимом могли зорієнтуватись, де наша позиція, елементарно тихим голосом повторюючи кожні 10-15 метрів: «Коля? Коля тут..?» і не зайти занадто далеко… Плюс до всього, таскати було що… Генератор, екофлоу, різні кабелі, вода і так далі…
Зробивши декілька таких ходок, фізичних сил вже не залишалось ні на що… Все ж, роботи, як то кажуть, було більш ніж достатньо, тому, трішки перепочивши, ми розпочали пошуки майбутніх цілей нашими нічними «очима».
Десь в 2-3 годині ночі по нам почав дуже активно працювати міномет. Було ясно, що це чітко прицільний вогонь саме по нашому бліндажу, тому що міни падали в радіусі 10-30 метрів, але було одне але - по дуже короткому часу між звуками «виходу» та «прильотів» ми зрозуміли, що міномет однозначно працював з сусідньої посадки, яка знаходилась 300-400 метрів попереду нас…
За наявною у нас інформацією, та посадка була повністю під контролем Українських військ. Почало підкрадатись відчуття, що щось пішло не так, як має бути…👀
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Та зміна з самого початку пішла якось не так… За декілька годин до виїзду ми дізнались, що одну з наших позицій було повністю зруйновано ворожим прильотом і поранено наших побратимів. Комбат зібрав команду, так званих «копачів» (в основному - старші чоловіки, із зальотами по алкоголю і тд…) з 3-х людей, які мали вирушити разом з нами і викопати новий бліндаж приблизно в тому ж місці, де був зруйнований попередній…
Власне, ми нормально добрались до нашої посадки, показали «будівельникам» місце, де потрібно копати. Нам же, в свою чергу, потрібно було переносити все майно, що вціліло, зі старої зруйнованої позиції на іншу…
Завдання виявилось далеко не з легких, адже ми почали це робити вже в повній темряві, щоб не світитись… Коля залишався постійно на нашій позиції, щоб по-перше: контролювати та охороняти те що є (так, це теж було досить великою проблемою, тому що в тих умовах, коли ті посадки по 100500 разів переходили з рук в руки, залишати будь-яке майно без нагляду було неможливо, інакше хтось його однозначно «позичить». Більшість бліндажів були підписані імпровізованими табличками з картонок з назвами підрозділів або бригад, кому належить бліндаж, але навіть це рідко кого зупиняло…😃), а по-друге: щоб ми з нашим третім побратимом могли зорієнтуватись, де наша позиція, елементарно тихим голосом повторюючи кожні 10-15 метрів: «Коля? Коля тут..?» і не зайти занадто далеко… Плюс до всього, таскати було що… Генератор, екофлоу, різні кабелі, вода і так далі…
Зробивши декілька таких ходок, фізичних сил вже не залишалось ні на що… Все ж, роботи, як то кажуть, було більш ніж достатньо, тому, трішки перепочивши, ми розпочали пошуки майбутніх цілей нашими нічними «очима».
Десь в 2-3 годині ночі по нам почав дуже активно працювати міномет. Було ясно, що це чітко прицільний вогонь саме по нашому бліндажу, тому що міни падали в радіусі 10-30 метрів, але було одне але - по дуже короткому часу між звуками «виходу» та «прильотів» ми зрозуміли, що міномет однозначно працював з сусідньої посадки, яка знаходилась 300-400 метрів попереду нас…
За наявною у нас інформацією, та посадка була повністю під контролем Українських військ. Почало підкрадатись відчуття, що щось пішло не так, як має бути…👀
Далі буде...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада. Запоріжжя 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.