Чи може банк вимагати повернення грошей, які помилково видала касир
Касаційний цивільний суд дійшов важливого висновку щодо природи кондикційних зобов’язань, зазначивши, що для таких зобов’язань доведення вини особи не має значення. Водночас вирішальним є факт неправомірного набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої, що підтверджує положення статей 1212—1214 Цивільного кодексу України. Суд наголосив, що обов’язок повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, а виступає лише зобов’язанням повернути те, що було неправомірно набуте або збережене.
Ці висновки були зроблені під час розгляду справи №628/1203/19, в якій акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. Як зазначено в матеріалах справи, касир банку припустилася помилки під час перерахунку готівки, що призвело до передачі клієнту зайвої суми у розмірі 273 102 гривень. Клієнт відмовився добровільно повернути ці кошти, внаслідок чого банк був змушений звернутися до суду.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, що було підтверджено рішенням апеляційного суду. На підставі доказів, зокрема відеозаписів, було встановлено факт безпідставного набуття коштів відповідачем. У касаційній скарзі відповідач зазначав, що ревізія банку проводилася більш ніж через дві години після здійснення ним оплати, тому нестача коштів могла виникнути пізніше. Водночас він наголошував, що тягар доказування факту помилки та недобросовісності набувача лежить на позивачеві.
Касаційний цивільний суд, залишаючи попередні рішення у силі, підкреслив, що кондикційні зобов’язання виникають за наявності таких умов: майно однією особою набувається або зберігається за рахунок іншої, при цьому відсутня правова підстава для такого набуття чи збереження або ж вона згодом відпала. Суд також зазначив, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України вимагають установлення абсолютної безпідставності набуття майна як на момент його отримання, так і на момент розгляду спору.
КЦС підкреслив, що набуття чи збереження майна вважатиметься безпідставним не лише за умови початкової відсутності правової підстави, а й у разі, якщо така підстава відпала згодом. Отже, сам факт неправильного розпорядження майном, що не мало відповідної правової основи, є достатнім для зобов’язання його повернення.
Відхиляючи аргументи відповідача, КЦС постановив, що посилання на обізнаність позивача про відсутність зобов’язання видачі спірних коштів не позбавляє його права вимагати їх повернення. Ухвалені судові рішення вкотре підтвердили, що кондикційні зобов’язання є механізмом відновлення справедливості, заснованим не на відповідальності, а на необхідності повернення майна, неправомірно набутого за рахунок іншої особи.
Блог юриста
Касаційний цивільний суд дійшов важливого висновку щодо природи кондикційних зобов’язань, зазначивши, що для таких зобов’язань доведення вини особи не має значення. Водночас вирішальним є факт неправомірного набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої, що підтверджує положення статей 1212—1214 Цивільного кодексу України. Суд наголосив, що обов’язок повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, а виступає лише зобов’язанням повернути те, що було неправомірно набуте або збережене.
Ці висновки були зроблені під час розгляду справи №628/1203/19, в якій акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. Як зазначено в матеріалах справи, касир банку припустилася помилки під час перерахунку готівки, що призвело до передачі клієнту зайвої суми у розмірі 273 102 гривень. Клієнт відмовився добровільно повернути ці кошти, внаслідок чого банк був змушений звернутися до суду.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, що було підтверджено рішенням апеляційного суду. На підставі доказів, зокрема відеозаписів, було встановлено факт безпідставного набуття коштів відповідачем. У касаційній скарзі відповідач зазначав, що ревізія банку проводилася більш ніж через дві години після здійснення ним оплати, тому нестача коштів могла виникнути пізніше. Водночас він наголошував, що тягар доказування факту помилки та недобросовісності набувача лежить на позивачеві.
Касаційний цивільний суд, залишаючи попередні рішення у силі, підкреслив, що кондикційні зобов’язання виникають за наявності таких умов: майно однією особою набувається або зберігається за рахунок іншої, при цьому відсутня правова підстава для такого набуття чи збереження або ж вона згодом відпала. Суд також зазначив, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України вимагають установлення абсолютної безпідставності набуття майна як на момент його отримання, так і на момент розгляду спору.
КЦС підкреслив, що набуття чи збереження майна вважатиметься безпідставним не лише за умови початкової відсутності правової підстави, а й у разі, якщо така підстава відпала згодом. Отже, сам факт неправильного розпорядження майном, що не мало відповідної правової основи, є достатнім для зобов’язання його повернення.
Відхиляючи аргументи відповідача, КЦС постановив, що посилання на обізнаність позивача про відсутність зобов’язання видачі спірних коштів не позбавляє його права вимагати їх повернення. Ухвалені судові рішення вкотре підтвердили, що кондикційні зобов’язання є механізмом відновлення справедливості, заснованим не на відповідальності, а на необхідності повернення майна, неправомірно набутого за рахунок іншої особи.
Блог юриста