Блог юриста

Сплата ЄСВ за осіб, які були позбавлені свободи через збройну агресію

5 грудня 2024 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект №11122, що передбачає внесення змін до деяких законів щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Цей законопроект спрямований на забезпечення соціального захисту громадян, які потрапили у полон або незаконне ув’язнення, а також на врегулювання питання збереження їхніх страхових прав під час вимушеного перебування у неволі.

Згідно із законопроектом, держава бере на себе зобов’язання зі сплати єдиного внеску за осіб, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи через збройну агресію. Ці внески сплачуватимуться з державного бюджету, а порядок такої сплати визначатиме Кабінет Міністрів України. Розмір внеску не може бути меншим за мінімальний страховий внесок за кожну застраховану особу. Це забезпечить таким громадянам право на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, навіть якщо вони не мали можливості здійснювати внески самостійно під час перебування у полоні.

Страхувальником для цих осіб визначено Національну соціальну сервісну службу України, яка реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення. Таким чином, цей орган відповідатиме за своєчасне та належне перерахування страхових внесків, що сприятиме збереженню страхового стажу для осіб, які постраждали від збройної агресії.

Окрім цього, законопроект передбачає можливість для застрахованих осіб за власним бажанням виключати з розрахунку пенсії періоди, коли вони перебували у полоні або в ув’язненні, а також наступні шість місяців після їх звільнення. Це дозволить уникнути зниження розміру пенсійних виплат через вимушені перерви у трудовій діяльності та відсутність доходів у цей період.

Ухвалення та реалізація цього законопроекту забезпечить права осіб, які постраждали внаслідок агресії проти України, на соціальний захист та гідне пенсійне забезпечення. Держава визнає та підтримує своїх громадян, які зазнали незаконного позбавлення волі, гарантуючи їм соціальні права та фінансову стабільність після повернення. Цей крок є важливим елементом державної політики у сфері соціального захисту та спрямований на відновлення справедливості для тих, хто постраждав під час війни та агресії.

Блог юриста

Спортсмени і надалі можуть рекламувати азартні ігри

Верховна Рада України 4 грудня 2024 року ухвалила законопроект №9256-д, спрямований на боротьбу з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор. Цей закон закріплює обмеження щодо реклами азартних ігор, однак дозволяє спортсменам та спортивним командам продовжувати співпрацю зі спонсорами, що діють у цій галузі. Реклама азартних ігор, а також торговельних марок і об’єктів інтелектуальної власності, під якими здійснюється така діяльність, дозволяється лише у чітко визначених випадках. Зокрема, така реклама можлива у медіа з 23:00 до 6:00, у спеціалізованих виданнях, на вебсайтах організаторів азартних ігор та мобільних додатках, а також у приміщеннях гральних закладів.

Заборонено пропонувати будь-яке пряме чи непряме відшкодування витрат на доступ до гральних закладів або участь в азартних іграх. Також забороняється розміщувати зображення або згадування азартних ігор на будь-яких товарах, окрім тих, що безпосередньо використовуються під час проведення азартних ігор. Окрім цього, заборонено пропонування безоплатних бонусів замість внесення ставки, а також розповсюдження реклами азартних ігор через телефонні дзвінки, мобільний зв’язок або електронні комунікації. Реклама азартних ігор не повинна поширюватися на тимчасово окупованих територіях України.

Водночас, закон дозволяє спонсорство спортивних команд, спортсменів, спортивних заходів та змагань компаніями, які працюють у сфері азартних ігор. Таке спонсорство можливе лише за умови дотримання певних обмежень, зокрема, без використання засобів зовнішньої реклами та розміщення реклами на транспорті. Також допускається використання брендів організаторів азартних ігор під час трансляцій спортивних подій у медіа, що є правовласниками або ліцензіатами таких трансляцій. Таким чином, трансляції футбольних матчів і надалі можуть супроводжуватися рекламою азартних ігор, а спортсмени матимуть право брати участь у такій рекламі.

Закон також забороняє участь у рекламі азартних ігор осіб, які не досягли 21 року, військовослужбовців, медиків, волонтерів та представників медіа чи культурної сфери. Не допускається використання патріотичної символіки та тематики, пов’язаної зі стримуванням збройної агресії РФ. Продакт-плейсмент азартних ігор також підлягає забороні. Вимоги до реклами поширюються і на благодійну діяльність організаторів азартних ігор та їхніх партнерів, що здійснюється під брендом організатора.

Ухвалення цього закону є спробою врівноважити інтереси держави у боротьбі з лудоманією та інтереси спортивної галузі, що залежить від підтримки спонсорів. Законодавці намагаються забезпечити контроль за рекламою азартних ігор, мінімізуючи її вплив на вразливі категорії населення, водночас зберігаючи фінансування спорту.

Блог юриста

Учасників бойових дій звільнять від оформлення автоцивілки

До Верховної Ради подано законопроект №12295, який передбачає звільнення учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих учасників Революції Гідності від обов’язку оформлювати поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ця ініціатива Кабінету Міністрів спрямована на вдосконалення механізмів надання страхових послуг для зазначених категорій громадян України, враховуючи їхній статус та особливі заслуги перед державою. Законопроект пропонує внести зміни до чинного закону про автоцивілку, встановивши особливі умови для укладення внутрішніх договорів страхування у період дії воєнного стану та протягом року після його завершення.

Згідно із запропонованими змінами, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та постраждалі учасники Революції Гідності будуть звільнені від обов’язкового укладення внутрішнього договору страхування цивільно-правової відповідальності до 31 грудня 2025 року. Крім того, з 1 січня 2026 року для цих категорій осіб передбачено звільнення від сплати страхових платежів за внутрішніми договорами страхування. Це рішення покликане полегшити фінансове навантаження на ветеранів, осіб з інвалідністю та громадян, які постраждали під час Революції Гідності, визнаючи їхній внесок у захист незалежності та територіальної цілісності України.

Законопроект також містить завдання для Кабінету Міністрів України розробити механізм передачі необхідної інформації до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Протягом трьох місяців після ухвалення закону уряд повинен забезпечити створення системи обміну даними між відповідними реєстрами та базами даних для підтвердження статусу осіб, які підпадають під дію цього закону. Це дозволить автоматизувати процес реєстрації транспортних засобів, що належать пільговим категоріям громадян, та забезпечити оперативне надання страхового захисту без додаткових процедур.

Таким чином, прийняття законопроекту №12295 дозволить забезпечити соціальний захист учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та постраждалих учасників Революції Гідності, а також спростить процедури страхування для цих категорій громадян. Ця ініціатива є важливим кроком у підтримці тих, хто захищав суверенітет та свободу України, і відповідає сучасним потребам суспільства під час воєнного стану.

Блог юриста

В Україні може з’явитися повноцінний суд присяжних

Верховна Рада України 5 грудня 2024 року ухвалила в першому читанні законопроект №3843, що передбачає створення повноцінного суду присяжних в Україні. Законопроект був поданий ще 14 липня 2020 року та доповнюється пов’язаним із ним законопроектом №3844 про зміни до закону про судоустрій. Цей крок має на меті забезпечити реалізацію конституційного права громадян України на здійснення правосуддя та сприяти підвищенню прозорості судової системи. Відповідно до законопроекту, суд присяжних здійснюватиме судочинство у судах першої інстанції під час розгляду кримінальних справ, а його склад буде формуватися на основі випадкового автоматизованого відбору громадян із відповідного судового округу.

Суд присяжних складатиметься з одного професійного судді, який виконуватиме роль головуючого у судовому засіданні, та Лави присяжних, що включатиме 8 присяжних. Лава присяжних матиме повноваження виносити вердикт щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого. Кандидатами у присяжні можуть стати громадяни України, які досягли 21-річного віку та постійно проживають на території юрисдикції відповідного суду. Водночас певні категорії осіб, такі як державні службовці, адвокати чи нотаріуси, не можуть виконувати обов’язки присяжних. Присяжний залучається для розгляду лише однієї справи, після чого його повноваження припиняються. У разі відмови виконувати обов’язки без поважних причин присяжні підлягають відповідальності за неповагу до суду.

Законопроект передбачає, що головуючий суддя не бере участі у прийнятті рішення Лавою присяжних по суті обвинувачення. Вердикт ухвалюється більшістю голосів, а у випадку рівного розподілу голосів рішення приймається на користь обвинуваченого. Якщо Лава присяжних визнає особу винуватою, головуючий суддя визначає міру покарання, враховуючи обставини справи. Важливим аспектом законопроекту є забезпечення присяжним грошової винагороди та відшкодування витрат, пов’язаних із їх участю у судових процесах. На час виконання обов’язків присяжним зберігаються всі трудові права та гарантії, а їх незалежність під час здійснення правосуддя захищається на законодавчому рівні.

Водночас, Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики висловив застереження щодо корупційних ризиків, пов’язаних із дискреційними повноваженнями суддів та комісій під час формування складу присяжних. Запровадження суду присяжних планується поетапно: спочатку для розгляду особливо тяжких злочинів, за які передбачене довічне позбавлення волі. Кабінету Міністрів доручено розробити законопроект щодо участі присяжних у цивільному процесі протягом 6 місяців. Таким чином, ухвалення цих законодавчих ініціатив сприятиме демократизації судової системи України та зміцненню довіри громадян до правосуддя.

Блог юриста

Навчальні заклади звільнять від обов’язку подавати до ТЦК дані про призовників, а відстрочки видаватиме ще один орган

Верховна Рада України 3 грудня 2024 року ухвалила в першому читанні законопроект №12076, розроблений Кабінетом Міністрів, що пропонує зміни до процедури подання даних про призовників та надання відстрочок від військової служби. Відповідно до цього законопроекту, навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації будуть звільнені від обов’язку щорічно подавати до територіальних центрів комплектування (ТЦК) списки громадян, які підлягають взяттю на військовий облік призовників. Цей обов’язок покладається на самих призовників, які можуть стати на облік як особисто, так і дистанційно через платформу «Резерв+».

Зміни передбачають, що громадяни чоловічої статі, яким у рік взяття на облік виповнюється 17 років, повинні будуть пройти електронну ідентифікацію для уточнення персональних даних через електронний кабінет або з’явитися до районного (міського) ТЦК з необхідними документами. У разі невиконання цих вимог, передбачено штраф від 17 до 25,5 тисяч гривень. Законопроект також пропонує перенести терміни взяття на облік: процедура триватиме з 1 січня по 31 липня кожного року, а не у період січень-березень, як це діє нині.

Законопроектом визначені поважні причини для неприбуття до ТЦК або непроходження електронної ідентифікації. До них належать хвороба, стихійні лиха, перебування на тимчасово окупованих територіях або у зонах бойових дій та інші обставини, що унеможливлюють виконання вимог. Якщо громадянин не стає на військовий облік у визначений період, його буде зараховано на облік тільки після особистого прибуття до ТЦК та сплати штрафу.

Законопроект також містить положення щодо автоматичної постановки на облік за допомогою електронної ідентифікації, що, на думку Головного науково-експертного управління Верховної Ради, суперечить чинному законодавству. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України, взяття на облік повинно здійснюватися у ТЦК за місцем проживання, а не дистанційно.

Окрім цього, законопроект передбачає нововведення щодо надання відстрочок від базової військової служби. Відповідні рішення будуть приймати районні та міські комісії, що, на думку Комітету з питань антикорупційної політики, створює ризики зловживань. Комітет підкреслив, що дискреційні повноваження цих комісій можуть призвести до легалізації довільних підстав для відстрочки, що не передбачені чинним законодавством.

Таким чином, ухвалення законопроекту 12076 спрямоване на спрощення процесів взяття на облік призовників, однак викликає занепокоєння щодо можливих корупційних ризиків та відповідності нововведень чинним законодавчим нормам.

Блог юриста

Коли воєнний стан не може вважатися обставиною непереборної сили

Касаційний господарський суд залишив у силі рішення суду першої інстанції у справі №910/332/24, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ про внесення змін до договору, і скасував постанову апеляційного суду, що підтримала вимоги позивача. Суть справи полягала у зверненні ТОВ із позовом, у якому воно просило продовжити строки виконання зобов’язань та дію договору, мотивуючи це істотною зміною обставин, спричиненою форс-мажорними подіями, такими як посилення ворожих атак, мобілізація та інші наслідки дії воєнного стану. Позивач посилався на статтю 652 Цивільного кодексу України та пункт 4 частини 5 статті 41 закону «Про публічні закупівлі» як на правову підставу для внесення змін.

Місцевий господарський суд, розглянувши справу, дійшов висновку, що договір було укладено вже під час дії воєнного стану, коли мобілізаційні заходи та інші зазначені обставини вже мали місце. Відтак, позивач мав враховувати їх при підписанні договору, а події, на які посилається ТОВ, не можуть вважатися істотною зміною обставин, що виникла після укладення договору. Суд першої інстанції також зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують наявності обставин непереборної сили.

Апеляційний суд, розглядаючи скаргу, дійшов протилежного висновку та задовольнив позов, посилаючись на обґрунтованість вимог позивача щодо внесення змін до договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

Касаційний господарський суд, своєю чергою, визнав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд наголосив, що стаття 652 Цивільного кодексу України, яка регулює внесення змін до договору через істотну зміну обставин, не може бути застосована за наявності форс-мажорних обставин. За таких умов діють положення про форс-мажор, а не про істотну зміну обставин.

КГС підкреслив, що введення воєнного стану на всій території України було загальновідомим фактом на момент укладення договору, а відтак події, на які посилається позивач, не можуть бути визнані непередбачуваними або такими, що істотно змінили обставини договору. Суд першої інстанції правомірно встановив, що підстави для внесення змін до договору у спірних правовідносинах були відсутні.

Таким чином, Касаційний господарський суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Це рішення вкотре підтвердило, що сторони договору повинні враховувати ризики, пов’язані з чинними обставинами, при укладенні угод, а введення воєнного стану не може автоматично вважатися підставою для зміни умов договору, якщо ці обставини були відомі сторонам на момент його укладення.

Блог юриста

Чи може банк вимагати повернення грошей, які помилково видала касир

Касаційний цивільний суд дійшов важливого висновку щодо природи кондикційних зобов’язань, зазначивши, що для таких зобов’язань доведення вини особи не має значення. Водночас вирішальним є факт неправомірного набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої, що підтверджує положення статей 1212—1214 Цивільного кодексу України. Суд наголосив, що обов’язок повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, а виступає лише зобов’язанням повернути те, що було неправомірно набуте або збережене.

Ці висновки були зроблені під час розгляду справи №628/1203/19, в якій акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. Як зазначено в матеріалах справи, касир банку припустилася помилки під час перерахунку готівки, що призвело до передачі клієнту зайвої суми у розмірі 273 102 гривень. Клієнт відмовився добровільно повернути ці кошти, внаслідок чого банк був змушений звернутися до суду.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, що було підтверджено рішенням апеляційного суду. На підставі доказів, зокрема відеозаписів, було встановлено факт безпідставного набуття коштів відповідачем. У касаційній скарзі відповідач зазначав, що ревізія банку проводилася більш ніж через дві години після здійснення ним оплати, тому нестача коштів могла виникнути пізніше. Водночас він наголошував, що тягар доказування факту помилки та недобросовісності набувача лежить на позивачеві.

Касаційний цивільний суд, залишаючи попередні рішення у силі, підкреслив, що кондикційні зобов’язання виникають за наявності таких умов: майно однією особою набувається або зберігається за рахунок іншої, при цьому відсутня правова підстава для такого набуття чи збереження або ж вона згодом відпала. Суд також зазначив, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України вимагають установлення абсолютної безпідставності набуття майна як на момент його отримання, так і на момент розгляду спору.

КЦС підкреслив, що набуття чи збереження майна вважатиметься безпідставним не лише за умови початкової відсутності правової підстави, а й у разі, якщо така підстава відпала згодом. Отже, сам факт неправильного розпорядження майном, що не мало відповідної правової основи, є достатнім для зобов’язання його повернення.

Відхиляючи аргументи відповідача, КЦС постановив, що посилання на обізнаність позивача про відсутність зобов’язання видачі спірних коштів не позбавляє його права вимагати їх повернення. Ухвалені судові рішення вкотре підтвердили, що кондикційні зобов’язання є механізмом відновлення справедливості, заснованим не на відповідальності, а на необхідності повернення майна, неправомірно набутого за рахунок іншої особи.

Блог юриста

Верховна Рада планує розширити Нацраді можливості скасовувати реєстрацію ЗМІ і прибрати вимогу щодо публікації її актів в Реєстрі

Верховна Рада України розглядає законопроект №12111, яким пропонується суттєво розширити повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, зокрема щодо можливості скасування реєстрації засобів масової інформації. Ініціатива, внесена головою парламентського комітету з питань інформаційної політики Микитою Потураєвим, а також іншими народними депутатами, передбачає внесення змін до закону «Про правотворчу діяльність» з метою виключення нормативно-правових актів Нацради з-під обов’язкової державної реєстрації Міністерством юстиції та їх публікації у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.

Замість цього пропонується закріпити, що правові акти Нацради, ухвалені відповідно до закону «Про медіа», не підпадають під дію закону «Про правотворчу діяльність». Одночасно з цим передбачено, що Нацрада більше не зобов’язана вести облік усіх своїх актів чи забезпечувати вільний доступ до них на своєму веб-сайті. Такі зміни, за задумом ініціаторів, мають спростити адміністративну діяльність регулятора, однак вони викликають занепокоєння щодо прозорості роботи Нацради.

Законопроект також передбачає підвищення заробітної плати членам Нацради. Так, посадовий оклад члена ради планується встановити на рівні 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105 980 гривень, тоді як оклад голови Нацради має сягнути 127 176 гривень. Перший заступник голови, заступник голови та відповідальний секретар матимуть оклади у розмірі 116 578 гривень.

Щодо забезпечення прозорості структури власності суб’єктів у сфері медіа, у проекті пропонується додаткове уточнення, яке розширює вимоги до прозорості структури. Зокрема, структура власності вважатиметься прозорою лише за умови, що відомості про власників дозволяють ідентифікувати всіх ключових учасників суб’єкта медіа та всіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами. Нацрада зможе проводити дослідження відповідності структури власності цим вимогам під час розгляду заяв на видачу чи продовження ліцензій, а також реєстрації суб’єктів медіа.

Крім того, пропонується ввести нові підстави для скасування реєстрації ЗМІ, серед яких невідповідність структури власності вимогам, встановленим законом, або отримання інформації про набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно керівника, кінцевого бенефіціара чи самого суб’єкта медіа. У разі скасування реєстрації суб’єкта медіа Нацрада зобов’язується протягом п’яти днів направити рішення реєстранту, внести відповідні зміни до Реєстру та оприлюднити цю інформацію на своєму веб-сайті. Суб’єкт медіа, чия реєстрація скасована, повинен припинити діяльність протягом одного дня з моменту внесення змін до Реєстру, але не пізніше п’яти робочих днів після оприлюднення рішення.

Такі пропозиції викликають занепокоєння серед експертів, які наголошують на можливих ризиках надмірної концентрації повноважень Нацради та відсутності механізмів забезпечення прозорості її діяльності. Водночас ініціатори законопроекту стверджують, що ці зміни необхідні для підвищення ефективності роботи регулятора.

Блог юриста

Верховна Рада ухвалить закон про право слідчих і прокурорів обмежувати роботу бізнесу «при наявності підстав вважати», що бізнес може «перешкодити» розслідуванню

Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності 2 грудня рекомендував прийняти в цілому законопроект №11443, що передбачає внесення змін до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України. Законопроект, який раніше було відхилено на голосуванні 9 жовтня для доопрацювання, передбачає надання слідчим і прокурорам широких повноважень в обмеженні діяльності юридичних осіб у випадках, коли існують «достатні підстави вважати», що такі дії можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Пропозиція передбачає запровадження нової статті 483-5 до Кримінального процесуального кодексу, яка встановлює, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що від імені або в інтересах юридичної особи можуть вчинятися дії, спрямовані на уникнення заходів кримінально-правового характеру або на перешкоджання кримінальному провадженню, слідчий або прокурор матиме право звернутися до суду з клопотанням про обмеження діяльності цієї особи. Зміни передбачають застосування таких заходів за рішенням слідчого судді, яке може бути ухвалено навіть без виклику представників юридичної особи, якщо слідчий або прокурор доведуть наявність загрози зміни установчих документів, розпорядження активами чи інших дій, які можуть ускладнити стягнення активів у майбутньому.

Незважаючи на те, що фінальна редакція законопроекту ще не опублікована, правозахисники та експерти звертають увагу на значні ризики, які можуть виникнути у зв’язку з ухваленням цього документа. Зокрема, у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради наголошують, що формулювання «достатні підстави вважати» є розмитим і може стати підґрунтям для зловживань, надаючи правоохоронцям надто широкі можливості для тиску на бізнес, особливо в умовах недостатньої регламентації критеріїв таких дій. Крім того, запропоновані положення викликають стурбованість щодо обмеження права юридичних осіб на правову допомогу, оскільки розгляд таких клопотань може відбуватися без належного залучення представників цих осіб.

Український союз промисловців і підприємців (УСПП) висловив занепокоєння щодо впливу законопроекту на малий та середній бізнес. У організації зазначають, що в разі ухвалення цього документа можуть виникнути значні ризики для підприємницької діяльності, особливо для тих компаній, які не мають достатніх ресурсів для юридичного захисту. Пропозиції щодо тимчасового обмеження участі юридичних осіб у публічних закупівлях, державно-приватних партнерствах та інших формах діяльності, навіть за відсутності доведення вини, створюють додаткові перепони для бізнесу. Відсутність чітко визначених запобіжників може призвести до використання цих норм для недобросовісного тиску на підприємців, що матиме негативний вплив на економіку країни.

УСПП також вказує на невідповідність окремих положень законопроекту міжнародним стандартам справедливого судочинства. Зокрема, можливість розгляду клопотань без участі представників юридичної особи суперечить принципу права на правову допомогу та унеможливлює ефективний захист інтересів бізнесу в суді. Прискорений розгляд клопотань у строк до трьох днів, запропонований у проекті, додатково ускладнює якісну юридичну підготовку сторони відповідача.

Експерти наголошують, що для уникнення негативних наслідків для бізнесу необхідно внести зміни до законопроекту, які передбачатимуть більш чіткі критерії застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також ефективні механізми захисту прав підприємців. Відсутність таких змін створює ризики зловживань з боку правоохоронних органів та може значно ускладнити умови ведення бізнесу в Україні.

Блог юриста

Верховній Раді рекомендували схвалити законопроект Кабміну про примусове позбавлення права користування землею для будівництва військових споруд

Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики рекомендував схвалити у першому читанні законопроект Кабінету Міністрів №12130, який передбачає примусове тимчасове позбавлення права користування земельними ділянками приватної форми власності для будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Законопроект передбачає внесення змін до чинного законодавства, зокрема до закону про правовий режим воєнного стану, і розширення повноважень військового командування, яке отримує право визначати місця розташування, конфігурацію та розміри ділянок, необхідних для розміщення військових об’єктів, а також видавати відповідні документи про тимчасове позбавлення права користування такими ділянками.

Відповідно до запропонованих змін, військове командування передаватиме необхідну інформацію, зокрема дані про кадастрові номери земельних ділянок, їх площу, власників та землекористувачів, до обласних, Київської міської, районних військових адміністрацій, а також до військових адміністрацій населених пунктів. Якщо площа ділянки, необхідної для розміщення споруд, перевищує 75% її загальної площі, можливе примусове позбавлення права користування усією ділянкою. У разі меншої потреби – відбуватиметься вилучення лише необхідної частини.

Законопроект також передбачає складання актів про вилучення земельної ділянки або її частини без участі власників чи землекористувачів у разі їхньої відсутності, при цьому такі особи матимуть право ознайомитися з актом та отримати його копію. Водночас під час узгоджувальної наради представник Міністерства аграрної політики висловив зауваження щодо відсутності в проекті норм, які б передбачали компенсацію для власників землі, на якій будуються військові об’єкти. Зокрема, пропонувалося додати положення про щорічне відшкодування збитків у розмірі 12% нормативно-грошової оцінки землі пропорційно її площі за рахунок коштів Державного бюджету, однак ці пропозиції не були підтримані Міністерством фінансів через відсутність відповідного фінансування в бюджеті.

Документ подано на розгляд Верховної Ради підписом міністра оборони Рустема Умєрова. Цей законопроект є частиною більш широких заходів з регулювання питань використання земельних ресурсів в умовах правового режиму воєнного стану, що також передбачає примусове вилучення або відчуження іншого майна для потреб оборони.

Блог юриста

Верховній Раді пропонують ввести конфіскацію автомобілів як додаткове адміністративне стягнення за порушення митних правил

Верховній Раді України запропоновано розглянути законопроєкт №10257, що передбачає внесення змін до Митного кодексу України з метою посилення відповідальності за порушення митних правил. Зокрема, планується доповнити статтю 462 Кодексу нормою, яка дозволяє застосування конфіскації як додаткового адміністративного стягнення щодо автомобілів, які використовувалися для переміщення або приховування товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил. Комітет з питань податкової та митної політики 25 листопада рекомендував прийняти цей законопроєкт за основу.

Запропоновані зміни передбачають, що конфіскація може застосовуватися до транспортних засобів комерційного призначення, які використовувалися для незаконного переміщення товарів через митний кордон поза місцями розташування митних органів, а також до транспортних засобів зі спеціально виготовленими сховищами, що використовувалися для приховування таких товарів від митного контролю. Мета змін полягає у підвищенні ефективності боротьби з порушеннями митних правил та унеможливленні використання транспортних засобів для недобросовісної діяльності, яка шкодить державному бюджету та підриває принципи чесної торгівлі.

Проте, як зазначено у висновках Головного науково-експертного управління Верховної Ради, запропоновані зміни можуть викликати певні труднощі під час їх практичного застосування. У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про те, що зміни спрямовані на гармонізацію положень Митного кодексу, однак вже чинні статті Кодексу містять подібні норми, які регулюють підстави та умови здійснення конфіскації. Зокрема, у статті 461 зазначено, що конфіскація як адміністративне стягнення полягає у примусовому вилученні товарів чи транспортних засобів, які використовувалися для порушення митних правил, та безоплатній передачі їх у власність держави.

У цьому контексті виникає питання, чи можуть бути конфісковані транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів за визначеними маршрутами, затвердженими міжнародними договорами. Згідно із чинними нормами статті 465 Митного кодексу, така конфіскація вважається неможливою, але зміни, запропоновані у статті 462, можуть суперечити цим положенням. Таким чином, нова редакція може створити нормативні колізії, які вплинуть на правозастосування.

Окрім цього, у проєкті закону вказано, що конфіскація транспортних засобів здійснюватиметься у разі доведеного факту їх використання для порушення митних правил, однак чітких механізмів перевірки цього факту у документі не передбачено. Такі невизначеності викликають занепокоєння експертів, адже вони можуть призвести до зловживань та необґрунтованого вилучення майна.

Прийняття цього законопроєкту має на меті підвищити відповідальність за порушення митних правил і створити додаткові запобіжники проти незаконного переміщення товарів через митний кордон. Проте його реалізація потребує чіткішого врегулювання для уникнення правових колізій і збереження балансу між необхідністю посилення контролю та дотриманням прав суб’єктів господарювання.

Блог юриста

Суддям місцевих судів будуть трохи доплачувати

Як відомо, законом про державний бюджет на 2025 рік передбачено запровадити ще одну квазідоплату для суддів місцевих судів, аби заохотити правників до суддівської кар’єри.

Своєю чергою, нардеп Павло Павліш зареєстрував проект «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№12244).

Нагадаємо, що така «спеціальна доплата» в розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлюється тільки на час військового стану (ст.41 закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який уже підписав Президент). Йдеться про ті самі 2102 грн., що наразі беруться в розрахунок посадового окладу судді. Відповідно, розмір такої доплати (до оподаткування) становитиме 10510 грн.

Проте, цю доплату ще слід «узаконити» в профільному нормативно-правовому акті, що, власне, і пропонує нардеп своїм проектом.

Якщо врахувати, що з 1.12.2024 може бути підвищений до 5% військовий збір, ще означатиме, що на руки суддя місцевого суду отримає додатково тільки 8092,7 грн. (мінус ще 2207 грн. військового збору з базового окладу).

Окремо застережено, що ця спеціальна доплата «не вважається складовою суддівської винагороди судді, не застосовується для цілей перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання та не впливає на нього». Тож судді у відставці не зможуть претендувати на збільшення грошового утримання.

Крім того, з огляду на таке формулювання вона, схоже, не братиметься до розрахунку інших обов’язкових доплат до щомісячної суддівської винагороди.

Блог юриста

Мінфін стане Борговим агентством України і не виключає, що кредити на 50 млрд доларів від G7 доведеться повертати

Міністерство фінансів України виступило з ініціативою створення Боргового агентства України, яке буде уповноважене здійснювати правочини з умовними зобов’язаннями. Це передбачено законопроєктом №12232, зареєстрованим у Верховній Раді 22 листопада 2024 року. Проєкт пропонує зміни до Бюджетного кодексу, що дозволять залучати кредити на суму до 50 млрд доларів США від країн G7 для фінансування нагальних потреб України. Головною особливістю таких кредитів є їхня залежність від майбутніх репараційних надходжень від Російської Федерації, що в разі отримання таких надходжень може зробити ці кредити державним боргом України.

Законопроєкт визначає, що Міністерство фінансів тимчасово виконуватиме функції Боргового агентства до початку його повноцінної роботи. Агентство отримає право вести Реєстр умовних зобов’язань, публікувати відповідну інформацію на офіційному сайті та повідомляти Кабінет Міністрів і бюджетний комітет Верховної Ради про виникнення боргових зобов’язань у разі реалізації кредиторами обмеженого права вимагати повернення таких кредитів.

Механізм залучення фінансування, відомий як Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) Loans for Ukraine, передбачає використання заморожених активів російського Центрального банку та інших джерел для обслуговування і погашення кредитів. Також можливі додаткові добровільні внески з боку країн G7 та інших міжнародних партнерів. Водночас кошти не можуть використовуватися без узгодження із міжнародними кредиторами, а їх розподіл супроводжується умовами щодо виконання реформ в рамках Плану Ukraine Facility.

Законопроєкт покликаний надати правову основу для здійснення таких кредитних угод, зокрема укладення договорів з міжнародними фінансовими організаціями, іноземними державами чи установами. Міністр фінансів України отримує право доручати Голові Боргового агентства укладати ці угоди, включно з можливістю відмови від суверенного імунітету у разі спорів щодо таких зобов’язань. Умови залучення передбачають, що держава братиме на себе зобов’язання лише за рахунок коштів, які можуть бути отримані у вигляді репарацій або доходів від заморожених активів РФ.

Запровадження цього механізму обґрунтовується нагальною потребою у забезпеченні фінансування бюджету на 2025 рік, частина якого покладається на міжнародну підтримку. Ухвалення законопроєкту дозволить Мінфіну виконувати зобов’язання України перед міжнародними партнерами, водночас створюючи прозорі умови для управління борговими зобов’язаннями держави.

Блог юриста

Військові, які пішли у СЗЧ, повинні повернутися до 1 січня

Президент України Володимир Зеленський 28 листопада 2024 року підписав закон №4087-ІХ, що зобов’язує військовослужбовців, які самовільно залишили місця проходження служби або дезертирували, повернутися до своїх військових частин до 1 січня 2025 року. Цей закон запроваджує особливі умови для окремих категорій військовослужбовців у період дії воєнного стану, передбачаючи можливість збереження виплат, пільг і соціальних гарантій за умови добровільного повернення на службу.

У фінальній редакції законопроекту 12095, яким вносяться зміни до глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», встановлено, що військовослужбовці, які добровільно прибудуть до своїх частин або місць проходження служби до визначеної дати, мають право на продовження контракту та поновлення виплат і забезпечення. Командири частин повинні забезпечити виконання цього положення не пізніше ніж за 72 години з моменту прибуття таких осіб. З цього моменту поновлюються всі соціальні гарантії та пільги, включаючи грошове, продовольче, речове забезпечення.

Особливістю цього закону є те, що відкриття кримінальних проваджень за статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України, які стосуються самовільного залишення частини або дезертирства, не є підставою для відмови у продовженні військової служби чи дії контракту для осіб, які повернулися. Водночас виплати та інше забезпечення, які були припинені в період з моменту залишення служби до її продовження, не підлягають відшкодуванню.

Також передбачено, що командири частин повинні повідомляти органи досудового розслідування та відповідні органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про продовження служби такими військовослужбовцями. Таким чином, закон встановлює чіткий механізм повернення до виконання обов’язків із дотриманням правових норм.

Прийняття цього закону має на меті не лише зберегти кадровий потенціал Збройних Сил України, а й створити стимули для військовослужбовців, які опинилися у складній ситуації, повернутися до виконання свого обов’язку перед державою. Цей крок спрямований на забезпечення належного функціонування армії у складних умовах воєнного стану та посилення обороноздатності країни.

Блог юриста

Закон про підвищення податків набув чинності

1 грудня 2024 року набув чинності Закон України 4015-IX, що вносить суттєві зміни до Податкового кодексу України та інших законів із метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану. Цей закон передбачає зміну податкових правил для фізичних і юридичних осіб, а також нові вимоги до звітності. Частина положень набуде чинності з 1 січня 2025 року, включаючи зміну термінів подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, зміну базової ставки податку на прибуток до 25% та уточнення норм щодо авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які займаються обміном валюти.

Одним із ключових нововведень є підвищення ставок військового збору. Для фізичних осіб-резидентів, нерезидентів та податкових агентів ставка складе 5%, а для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку І, ІІ і IV груп, — 10% від розміру мінімальної заробітної плати. Для платників єдиного податку ІІІ групи встановлено ставку в 1% від доходу. Ці нові ставки діятимуть до завершення воєнного стану, після чого вони повернуться до рівня 1,5% для всіх категорій платників.

Особлива увага приділена зміні мінімального податкового зобов’язання для земель сільськогосподарського призначення. Відтепер для земельних ділянок, що перебувають у межах населених пунктів станом на 1 січня звітного року, мінімальне податкове зобов’язання не визначатиметься. Водночас для інших земель встановлено мінімальну суму зобов’язання — 700 гривень за гектар, а для ділянок, де частка ріллі перевищує 50%, — 1400 гривень за гектар. Винятком є землі на територіях, де ведуться бойові дії або які тимчасово окуповані.

Також встановлено нові авансові внески для підприємств, що займаються роздрібною торгівлею пальним. Для кожного місця торгівлі визначено фіксовані суми, які зменшують податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, але не підлягають поверненню чи зарахуванню на майбутні періоди. Подібні правила застосовуються і до підприємств, що займаються обміном валюти.

Окрім того, запроваджено базову ставку податку у 25% для прибутків фінансових установ, крім страховиків. Водночас для банків у 2024 році ставка податку на прибуток складе 50%. Ця ставка застосовуватиметься для розрахунку податку за підсумками звітного року, а сплачені авансові внески за попередні періоди не будуть порушенням.

Серед інших змін — обов’язок платників податків подавати звітність щомісяця замість квартальної, скорочення строків подання інформації про прийняття на роботу та звільнення працівників до 20 календарних днів, а також нові правила подання нотаріусами інформації про посвідчені договори та спадщину. Закон також розширює повноваження податкових органів, включаючи контроль за своєчасністю та повнотою сплати авансових внесків.

Таким чином, набрання чинності законом про підвищення податків впроваджує нові механізми для забезпечення бюджетних надходжень, враховуючи сучасні виклики. Очікується, що ці зміни сприятимуть посиленню фінансової дисципліни, хоча вони також можуть вплинути на навантаження на бізнес та громадян у період дії воєнного стану.

Блог юриста

Українські автостанції зобов’яжуть мати європейські зручності

Сьогодні назвати автостанцією можна практично будь-яку споруду та здійснювати діяльність без забезпечення жодних гарантій та сервісів для пасажирів та перевізників. Але в європейській країні так бути не повинно.

Так уважають нардепи, які запропонували проект «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо впорядкування діяльності автостанцій» (№12228).

Автори звертають увагу, що за відсутності авіаційних сполучень, автомобільні пасажирські перевезення та автостанції, як невід’ємна складова цих перевезень, відіграють ключову роль у забезпеченні безпечного та якісного переміщення громадян. Щодо певних населених пунктів та логістичних шляхів автобусне сполучення взагалі є єдиним можливим та доступним видом громадського транспорту.

Натомість, наразі закон «Про автомобільний транспорт» визначає автостанцію лише як споруду або комплекс будівель, споруд, стоянок та під’їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів. Це уможливлює назвати автостанцією практично будь-яке приміщення та здійснювати діяльність без забезпечення жодних гарантій та сервісів для пасажирів та перевізників.

Але ж положення регламенту (ЄС) №181/2011 Європейського парламенту та Ради Європи від 16.02.2011 щодо прав пасажирів у міському та міжміському автобусному транспорті та про внесення змін до регламенту (ЄС) №2006/2004 встановлюють ряд вимог до пасажирських терміналів (автобусних станцій) в частині забезпечення безпеки та доступності пасажирських перевезень.

Власне, тому і пропонується уточнити на рівні закону, що «автостанція — це спеціально обладнана споруда, комплекс будівель, споруд, призначених для обслуговування пасажирів та транспортних засобів, що виконують автобусні пасажирські перевезення, управління рухом автобусів і включають платформи для прийняття, відправлення автобусів, місця посадки, висадки пасажирів, зони паркування транспортних засобів, зали очікування для пасажирів, касові зали, а також інші об’єкти та служби, що забезпечують функціонування автостанції».

Водночас Міністерство розвитку громад та територій вестиме перелік автостанцій та оприлюднюватиме його на своєму офіційному веб-сайті.

Блог юриста

Чи настає відповідальність за залишення у небезпеці потерпілого, який помер на місці ДТП

Для кваліфікації дій винної особи за ст.135 КК не має значення, чи відвернула б надана нею допомога завдання шкоди життю або здоров’ю і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у справі №708/638/19.

У цій справі особу визнано винуватими у тому, що він, керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», під час роз’їзду із зустрічним автомобілем, у момент виникнення небезпеки для його руху у вигляді пішохода, який перетинав проїзну частину в недозволеному місці, здійснив наїзд на останнього. В результаті ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Водій зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, переконався в його безпорадному стані та поїхав, залишивши його на місці ДТП. Через дві години повернувся на місце вчинення ДТП, відтяг тіло потерпілого в лісосмугу, де викопав яму і перемістив до неї тіло, присипавши його землею та замаскувавши гіллям.

Вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч.1 ст.135 КК до позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі стст.49, 74 КК звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строку давності.

Ухвалою апеляційного суду цей вирок скасовано, а кримінальне провадження за ч.1 ст.135 КК закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Своєю чергою, ККС зазначив, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин є повністю доведеним той факт, що особа після вчинення ДТП не надала будь-якої допомоги потерпілому, який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликала карету швидкої медичної допомоги, не впевнившись у тому, чи прибула швидка допомога, чи було надано потерпілому медичну допомогу, самовільно покинула місце пригоди. При цьому, водій хоч і неодноразово повертався, залишив потерпілого в небезпечному для життя стані.

Колегія суддів ККС нагадала, що як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст.135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Також зазначено, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб’єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними, але на кваліфікацію вони також не впливають.

Блог юриста

Чи є порушенням ПДР стоянка автомобіля у правій полосі без аварійних вогнів

Вимога ПДР щодо увімкнення габаритних вогнів або додаткової аварійної світлової сигналізації стосуються виключно здійснення зупинки, а не стоянки ТЗ, що не є тотожними поняттями.

З такою позицією апеляційного суду погодився Касаційний кримінальний суд у справі №643/9869/20.

У цій справі вироком місцевого суду водія автомобіля ГАЗ визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.286 КК, а саме за те, що він припаркував та залишив свій автомобіль на правій смузі, на проїзній частині вулиці. При настанні темряви в умовах недостатньої видимості, усупереч вимогам п.19.4, пп.«а» п. 9.9, пп.«а» п.9.11 ПДР, водій не ввімкнув габаритні вогні, стоянкові вогні або додаткову аварійну світлову сигналізацію, порушивши правила зупинки, в результаті чого водій автомобіля BMW X5 вчинив наїзд на автомобіль ГАЗ. Унаслідок ДТП пасажирка автомобіля BMW X5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Апеляційний суд скасував цей вирок і закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Вказав, що згідно з пп.15.1, 15.2 ПДР стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли стоянка там неможлива, вона дозволяється біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Тому місцевий суд припустився помилки, визнавши водія автомобіля ГАЗ винуватим у порушенні правил зупинки, адже останній здійснив стоянку свого автомобіля з дотриманням вимог пп.15.1, 15.2 ПДР, а зіткнення відбулося виключно внаслідок порушення ПДР водієм автомобіля BMW X5.

ККС погодився з таким рішенням та вказав, що автомобіль ГАЗ був залишений водієм у межах населеного пункту максимально паралельно тротуару за напрямком руху біля правого краю проїзної частини – якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху та не створювати останнім небезпеку. Натомість проїзна частина складалася з двох смуг руху в кожному напрямку з відповідною розміткою. У цій дорожній ситуації дорожніх знаків чи інших обставин, які б забороняли стоянку автомобіля ГАЗ, не було.

Разом з тим положення пунктів ПДР, у порушенні яких обвинувачувався водій автомобіля ГАЗ, містять вимоги до водія виключно у випадку здійснення ним зупинки, а не стоянки. Враховуючи, що поняття «вимушена зупинка», «зупинка», «стоянка», викладені в п.1.10 ПДР, не тотожні, а є абсолютно відмінними та альтернативними видами припинення руху транспортного засобу, ККС констатував що місцевий суд безпідставно визнав порушення водієм автомобіля ГАЗ правил зупинки.

Блог юриста

Мобілізаційний вік пропонують знизити, бо армія старішає

Фізичне здоров’я більшості чоловіків у віці близько з 55 до 60 років є незадовільним. Й майже завжди за результатами проведення ВЛК, чоловіки в такому віці, щонайменше, є обмежено придатними для військової служби.

З огляду на це, група нардепів зареєструвала проект «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»(№12222).

Він передбачає зменшення граничного віку перебування на військовій службі та військовозобов'язаних у запасі з 60 до 55 років. Водночас, зберігається доступ до військової служби громадян, які виявили бажання проходити службу після досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Зокрема, п.7 ч.1 ст.22 закону пропонується викласти в новій редакції, вказавши, що для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу граничний вік перебування на військовій службі становить до 55 років.

Як зазначають нардепи, Спілка ветеранів АТО вважає, що зараз вкрай необхідно нарешті відпустити додому воїнів, які з весни 2022 року захищають Україну: в першу чергу тих, хто поранений, і тих, хто віком вже за 50 років.

З цього питання на офіційному інтернет-представництві Президента зареєстровані електроні петиції про зниження граничного мобілізаційного віку для чоловіків з 60 до 55 років, одна з яких набрала потрібні 25 тисяч підписів за майже 2 місяці.

Крім того, зазначають автори проекту, до Генштабу ЗСУ звертаються командири нижчої ланки, які кажуть, що потрібно менше осіб більш літнього віку, бо на деяких ділянках бойових дій вони не можуть бути задіяні. Це викликано тим, що зараз «армія старішає». Водночас вони наголошують, що у війську користь від людей 50+ є, головне — як їх задіювати.

Блог юриста

Для влади створять Вищий суд — законопроект

Крім Вищого спеціалізованого суду з ІВ, який не можуть створити вже понад 7 років, тепер від нас вимагають ще й спецсуду для розгляду адміністративних справ за участю державних органів.

Принаймні, так стверджують автори проекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо діяльності Вищого суду з публічно-правових спорів (№12206).

Мовляв, це є одним з індикаторів виконання плану України з реалізації ініціативи Європейського Союзу Ukraine Facility в межах реформи системи судоустрою України, а також передбачено меморандумом з МВФ у 5-тій редакції.

Такий суд, за проектом, розглядатиме виключно окремі адміністративні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України (крім випадків, встановлених ч.5 ст.22 КАС).

До цього ж суду оскаржуватимуться окремі рішення АМКУ та НАЗК, акти, дії та бездіяльність КДКП, а також рішення в межах конкурсів на посади керівника САП та його заступників, директора НАБУ чи голів НАЗК та АРМА тощо.

При цьому підсудність публічно-правових спорів ВС та ВАКС не змінюватиметься, оскільки новий суд покликаний частково замінити колишній Окружний адміністративний суд м.Києва. У той час як після утворення ВС із ППС за окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, залишаться в порядку виключної підсудності адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа.

За аналогією із ВАКС, у ВС із ППС діятиме апеляційна палата, а вже касаційний перегляд здійснюватиме ВС.

Крім суддів, адвокатів та науковців, до ВС із ППС зможуть потрапити правники, які мають щонайменше 7 років стаж у сфері права на посадах державної служби в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.

Формуватимуть новий суд, за традицією, за участі міжнародних експертів: черговий дорадчий орган вирішили назвати «експертною радою». Натомість ГРД до відбору кандидатів не залучатимуть.

Автори вважають, що на проведення конкурсу Вищій кваліфікаційній комісії суддів має вистачити 18 місяців із дня набрання чинності законом про утворення ВС із ППС.

Блог юриста