Коли воєнний стан не може вважатися обставиною непереборної сили
Касаційний господарський суд залишив у силі рішення суду першої інстанції у справі №910/332/24, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ про внесення змін до договору, і скасував постанову апеляційного суду, що підтримала вимоги позивача. Суть справи полягала у зверненні ТОВ із позовом, у якому воно просило продовжити строки виконання зобов’язань та дію договору, мотивуючи це істотною зміною обставин, спричиненою форс-мажорними подіями, такими як посилення ворожих атак, мобілізація та інші наслідки дії воєнного стану. Позивач посилався на статтю 652 Цивільного кодексу України та пункт 4 частини 5 статті 41 закону «Про публічні закупівлі» як на правову підставу для внесення змін.
Місцевий господарський суд, розглянувши справу, дійшов висновку, що договір було укладено вже під час дії воєнного стану, коли мобілізаційні заходи та інші зазначені обставини вже мали місце. Відтак, позивач мав враховувати їх при підписанні договору, а події, на які посилається ТОВ, не можуть вважатися істотною зміною обставин, що виникла після укладення договору. Суд першої інстанції також зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують наявності обставин непереборної сили.
Апеляційний суд, розглядаючи скаргу, дійшов протилежного висновку та задовольнив позов, посилаючись на обґрунтованість вимог позивача щодо внесення змін до договору у зв’язку з істотною зміною обставин.
Касаційний господарський суд, своєю чергою, визнав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд наголосив, що стаття 652 Цивільного кодексу України, яка регулює внесення змін до договору через істотну зміну обставин, не може бути застосована за наявності форс-мажорних обставин. За таких умов діють положення про форс-мажор, а не про істотну зміну обставин.
КГС підкреслив, що введення воєнного стану на всій території України було загальновідомим фактом на момент укладення договору, а відтак події, на які посилається позивач, не можуть бути визнані непередбачуваними або такими, що істотно змінили обставини договору. Суд першої інстанції правомірно встановив, що підстави для внесення змін до договору у спірних правовідносинах були відсутні.
Таким чином, Касаційний господарський суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Це рішення вкотре підтвердило, що сторони договору повинні враховувати ризики, пов’язані з чинними обставинами, при укладенні угод, а введення воєнного стану не може автоматично вважатися підставою для зміни умов договору, якщо ці обставини були відомі сторонам на момент його укладення.
Блог юриста
Касаційний господарський суд залишив у силі рішення суду першої інстанції у справі №910/332/24, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ про внесення змін до договору, і скасував постанову апеляційного суду, що підтримала вимоги позивача. Суть справи полягала у зверненні ТОВ із позовом, у якому воно просило продовжити строки виконання зобов’язань та дію договору, мотивуючи це істотною зміною обставин, спричиненою форс-мажорними подіями, такими як посилення ворожих атак, мобілізація та інші наслідки дії воєнного стану. Позивач посилався на статтю 652 Цивільного кодексу України та пункт 4 частини 5 статті 41 закону «Про публічні закупівлі» як на правову підставу для внесення змін.
Місцевий господарський суд, розглянувши справу, дійшов висновку, що договір було укладено вже під час дії воєнного стану, коли мобілізаційні заходи та інші зазначені обставини вже мали місце. Відтак, позивач мав враховувати їх при підписанні договору, а події, на які посилається ТОВ, не можуть вважатися істотною зміною обставин, що виникла після укладення договору. Суд першої інстанції також зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують наявності обставин непереборної сили.
Апеляційний суд, розглядаючи скаргу, дійшов протилежного висновку та задовольнив позов, посилаючись на обґрунтованість вимог позивача щодо внесення змін до договору у зв’язку з істотною зміною обставин.
Касаційний господарський суд, своєю чергою, визнав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд наголосив, що стаття 652 Цивільного кодексу України, яка регулює внесення змін до договору через істотну зміну обставин, не може бути застосована за наявності форс-мажорних обставин. За таких умов діють положення про форс-мажор, а не про істотну зміну обставин.
КГС підкреслив, що введення воєнного стану на всій території України було загальновідомим фактом на момент укладення договору, а відтак події, на які посилається позивач, не можуть бути визнані непередбачуваними або такими, що істотно змінили обставини договору. Суд першої інстанції правомірно встановив, що підстави для внесення змін до договору у спірних правовідносинах були відсутні.
Таким чином, Касаційний господарський суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Це рішення вкотре підтвердило, що сторони договору повинні враховувати ризики, пов’язані з чинними обставинами, при укладенні угод, а введення воєнного стану не може автоматично вважатися підставою для зміни умов договору, якщо ці обставини були відомі сторонам на момент його укладення.
Блог юриста