Ще в допотопному 1992 році Steven W. Lichtman з колегами провели експеримент над 16 людьми із зайвою вагою та ожирінням, які вважали, що не можуть схуднути через генетику чи якісь метаболічні порушення. За словами цих обділених природою бідолаг, вони споживають менше 1200ккал і багато рухаються, та не худнуть [1]. М'яко кажучи, вчені хотіли визначити, чи не пи#дять, бува, люди 👀. Спойлер: пи#дять.
Виявили, шо:
🟢 З метаболізмом в цих людей все ОК.
🟢 Тоді як піддослідні бились в груди, що споживають в середньому 1028ккал на добу, фактичне споживання енергії дорівнювало 2081ккал. Вдвічі більше!
🟢 Згідно з тим, що вченим розказували про свою фізичну активність піддослідні, вони витрачали на роботу мускулів 1022ккал, а по факту — 771ккал.
❓Яка мораль цієї байки?
Те, що безшерстий примат — брехач, для мене не новина. На те, чому людина кривить душею, говорячи про свою харчову поведінку і фізичну активність, є декілька причин.
1️⃣ Боязнь осуду. Людина не хоче виглядати в очах інших слабодухою, лінивою та імпульсивною. Це не я, це гормони.
2️⃣ Закриваючи очі на переїдання і гіподинамію, можна знайти цапа-відбувайла у вигляді генетики чи метаболізму (зовнішній локус контролю): я не винен, що таким вродився, що в моєму організмі щось поламалось.
3️⃣ Звинувачуючи поламаний метаболізм, появляється надія, що появиться чудо-лікар, який поставить під язичок чарівну пігулку, яка, розсмоктавшись, розсмокче зайвий жир. Що воно станеться саме, без докладання зусиль. "Лікар" появляється, та худне хіба що гаманець.
4️⃣ Людина не обманює, а самообманюється. Вона дійсно вірить в те, що каже. Вчені вважають, самообман може бути корисним: для того, щоб обманути інших, треба самому повірити у власну брехню, тоді міміка і жести не видаватимуть обману. Люди самі вірять у свої казочки.
5️⃣ Відсутність знань про калорійність продуктів (ПП-ЗОЖ — олія, горіхи та сухофрукти в необмеженій кількості) та енергетичну вартість того чи іншого виду фізичної активності. В нас була підопічна, яка доказувала, що ми їй маємо добавити 500ккал в раціон на кожен день, бо вона 4 рази на тиждень тренується по годині. Так, до нас інколи заходять люди, які гадають, що краще від нас розуміються на схудненні.
Одним словом, якщо ти хочеш досягнути успіху, не дури… хоча б себе.
Всьо, подякуй Богу за Вітю.
Віктор Мандзяк — той, що силкується пізнати цей світ
Література:
1. Discrepancy between self-reported and actual caloric intake and exercise in obese subjects. S. W. Lichtman, K. Pisarska, E. R. Berman, M. Pestone, H. Dowling, E. Offenbacher, H. Weisel, S. Heshka, D. E. Matthews, S. B. Heymsfield. N Engl J Med. 1992 Dec 31
Моя сторінка в iнсті: https://www.instagram.com/viktor_mandziak/
Виявили, шо:
🟢 З метаболізмом в цих людей все ОК.
🟢 Тоді як піддослідні бились в груди, що споживають в середньому 1028ккал на добу, фактичне споживання енергії дорівнювало 2081ккал. Вдвічі більше!
🟢 Згідно з тим, що вченим розказували про свою фізичну активність піддослідні, вони витрачали на роботу мускулів 1022ккал, а по факту — 771ккал.
❓Яка мораль цієї байки?
Те, що безшерстий примат — брехач, для мене не новина. На те, чому людина кривить душею, говорячи про свою харчову поведінку і фізичну активність, є декілька причин.
1️⃣ Боязнь осуду. Людина не хоче виглядати в очах інших слабодухою, лінивою та імпульсивною. Це не я, це гормони.
2️⃣ Закриваючи очі на переїдання і гіподинамію, можна знайти цапа-відбувайла у вигляді генетики чи метаболізму (зовнішній локус контролю): я не винен, що таким вродився, що в моєму організмі щось поламалось.
3️⃣ Звинувачуючи поламаний метаболізм, появляється надія, що появиться чудо-лікар, який поставить під язичок чарівну пігулку, яка, розсмоктавшись, розсмокче зайвий жир. Що воно станеться саме, без докладання зусиль. "Лікар" появляється, та худне хіба що гаманець.
4️⃣ Людина не обманює, а самообманюється. Вона дійсно вірить в те, що каже. Вчені вважають, самообман може бути корисним: для того, щоб обманути інших, треба самому повірити у власну брехню, тоді міміка і жести не видаватимуть обману. Люди самі вірять у свої казочки.
5️⃣ Відсутність знань про калорійність продуктів (ПП-ЗОЖ — олія, горіхи та сухофрукти в необмеженій кількості) та енергетичну вартість того чи іншого виду фізичної активності. В нас була підопічна, яка доказувала, що ми їй маємо добавити 500ккал в раціон на кожен день, бо вона 4 рази на тиждень тренується по годині. Так, до нас інколи заходять люди, які гадають, що краще від нас розуміються на схудненні.
Одним словом, якщо ти хочеш досягнути успіху, не дури… хоча б себе.
Всьо, подякуй Богу за Вітю.
Віктор Мандзяк — той, що силкується пізнати цей світ
Література:
1. Discrepancy between self-reported and actual caloric intake and exercise in obese subjects. S. W. Lichtman, K. Pisarska, E. R. Berman, M. Pestone, H. Dowling, E. Offenbacher, H. Weisel, S. Heshka, D. E. Matthews, S. B. Heymsfield. N Engl J Med. 1992 Dec 31
Моя сторінка в iнсті: https://www.instagram.com/viktor_mandziak/