Олена Зеленська | Olena Zelenska

🇦🇪 Разом із Президентом України розпочинаємо сьогодні офіційний візит до ОАЕ, де завжди зустрічаємо щиру підтримку та співпрацю.

🏥 Рада відвідати спеціалізовану реабілітаційну клініку SRH. Вона з’явилася в Абу-Дабі у 2019 році і вже стала одним із провідних реабілітаційних закладів у регіоні Близького Сходу та Північної Африки.
«Тут почуваєшся, як у хорошому готелі, а не як у лікарні», – каже один із пацієнтів, який кілька місяців потребував вентиляції легень, а потім відновлювався в цій клініці.

І річ не лише в комфортних, не депресивних інтер’єрах, хоч і це важливо. Тут під одним дахом зібрані всі можливі реабілітаційні послуги: від постгострої (після операцій чи важких захворювань) до неврологічної (після травм чи інсультів), ортопедичної (після пошкоджень скелета) та когнітивної реабілітації.

👩🏼‍⚕️Тут доглядають за пацієнтами в гострих станах і тривалий час підтримують дорослих і дітей із хронічними захворюваннями. Лікують біль, психічні та нейророзвиткові розлади. У клініці працюють спортзали з роботизованими технологіями, а також фахівці з реабілітації: фізичні терапевти, психологи, терапевти мови й мовлення.

Відвідую цю клініку з думкою про Україну: нам одного такого закладу, навіть провідного, – замало. Торік на базі спроможної мережі медзакладів країни відкрилося майже 200 нових стаціонарних безбар’єрних реабілітаційних відділень.

👉 А в цьому, 2025-му, МОЗ України ставить за мету створити амбулаторні реабілітаційні відділення в кожній громаді, де є лікувальний заклад. Це один з елементів внутрішнього Плану стійкості, який презентував наприкінці 2024 року Президент Володимир Зеленський.

І весь закордонний досвід, зокрема й досвід ОАЕ, маємо переосмислити та збагатити власним – для потреб і здоров’я наших людей, які ведуть щоденну боротьбу за себе та країну.

Григорій був важко поранений під Бахмутом, який обороняв у лавах Нацгвардії. Після протезування чоловік не відмовився від давніх планів – навчитися кермувати автомобілем. І таки здійснив мрію завдяки флагманському проєкту «Автошколи для осіб з інвалідністю», який розвиваємо разом із МВС України в межах моєї ініціативи «Без бар’єрів».

🚘 Таких історій має більшати, бо відтепер Мінветеранів відшкодовуватиме вартість подібного навчання захисникам і захисницям з інвалідністю та членам їхніх сімей, учасникам бойових дій, а також родинам загиблих військових.

Це не просто підтримка – це про рівність. Щоб ті, хто боронив нашу країну, мали змогу бути самостійними й незалежними.

📍 Адаптовані водійські автошколи вже працюють у семи містах України: Київській області (с. Віта-Поштова), Львові, Одесі, Дніпрі, Кропивницькому, Кривому Розі та Кам’янці-Подільському. В деяких регіонах можна пройти навчання з перекладом жестовою мовою.

👉 Ця ініціатива стала прикладом для інших автошкіл, які також почали готуватися до навчання людей з інвалідністю. Наразі таких закладів чотири. Вони працюють, користуючись досвідом і дотримуючись рекомендацій МВС. Незабаром планують відкрити ще кілька.

Мобільність – це базова потреба і військових, які повертаються до мирного життя після поранень, і всіх людей з інвалідністю, які щодня змушені долати бар’єри. Тому наша мета – не просто створити доступні автошколи, а побудувати безбарʼєрну країну.

🫂 Чи доречно обійняти сусіда-ветерана, уперше зустрівши його біля ліфта? Чи варто подякувати колезі-ветеранці, яка повернулася на цивільну роботу?

У взаємодії з ветеранами й ветеранками є багато чутливих моментів. Звичайно ж, кожна ситуація вимагає своєї реакції. Однак є універсальні поради для тих, хто зустрічатиметься в житті з людьми, які мають бойовий досвід. Ці поради зібрали в «Довіднику безбар’єрності».

🤝 Хай що ви робитимете, робіть це, підтримуючи гідність, радять фахівці. Іноді ми хочемо проявити співчуття, а показуємо жалість. Але ветеран чи ветеранка не жертва. Для людини, яка пройшла через війну, жалість може бути неприємною: вона знецінює.

Не треба ставитися до такої людини і як до «унікальної», бо це теж відчувається та розділяє ще більше. Ніхто не застрахований від помилок у спілкуванні. І це цілком нормально: помилитися й попросити вибачення, відчути сором і сказати про це.

Бо саме це й показує емпатію, розуміння та повагу, яких потребують не лише ветерани й ветеранки – усі ми.

😣 Проблеми зі сном, постійна роздратованість і навіть зміна харчових уподобань – усе це може бути симптомами емоційного вигорання, яке, зокрема через виклики війни, може спіткати будь-яку людину.

І хоч емоційне вигорання не є медичним діагнозом, воно погіршує якість життя та негативно впливає на фізичне й психічне здоров’я, кажуть фахівці Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?». На платформі програми підготували матеріал про ознаки такого вигорання, аби вчасно його ідентифікувати та звертатися по допомогу.

💻 Важливо відрізняти емоційне вигорання від професійного. Перше виникає через тривалий стрес у будь-якому аспекті життя. Натомість професійне вигорання стосується хронічного стресу, пов’язаного з роботою.

Емоційне вигорання також відрізняється від перевтоми. У першому випадку людина відчуває знесилення навіть після відпочинку. При перевтомі буде достатньо декількох вихідних, щоб набратися сил.

📊 Нагадаю, нещодавно ми отримали результати четвертої хвилі всеукраїнського дослідження щодо психічного здоров’я українців під час війни. Серед іншого, респонденти зазначали, що останнім часом найчастіше мали тривожність і напругу (58 %), погіршення сну (50 %), виснаженість (49 %), поганий настрій (49 %), емоційну нестабільність (45 %).

Тож знати ознаки такого вигорання означає вміти дослухатися до себе та своїх потреб, могти запобігти його крайній межі. Розуміти, що це OK бути не OK, – уже величезний крок на шляху самодопомоги.