Аналіз інтерв’ю з відтінком “совдеповщини”: що стоїть за формою?
Переглянув не повністю два інтерв’ю: Мариніной з кореспонденткою Рівненської АЕС і Карлсона з лавровим. Чесно кажучи, важко було подивитися хоча б кілька хвилин, адже обидва матеріали залишили неприємний післясмак.
Чому? Відчувається певна “совдеповщина” у підході: зверхня манера подачі, застарілі шаблони, відсутність живого діалогу й, головне, справжнього змісту. Але це ще не все. Мені здалося, що обидва інтерв’ю мають щось спільне — не лише стиль, а й прихований підтекст. Така форма спілкування формує відчуття зрежисованості, за якою приховується справжня мета.
Для чого саме створюються такі інтерв’ю? Що намагаються приховати чи, навпаки, нав’язати?
Обов’язково перегляну принаймні інтерв’ю Мариніной до кінця та проведу ґрунтовний аналіз. Адже важливо розуміти, що за подібним форматом часто криється не лише бажання донести інформацію, а й тонкі механізми маніпуляції.
Переглянув не повністю два інтерв’ю: Мариніной з кореспонденткою Рівненської АЕС і Карлсона з лавровим. Чесно кажучи, важко було подивитися хоча б кілька хвилин, адже обидва матеріали залишили неприємний післясмак.
Чому? Відчувається певна “совдеповщина” у підході: зверхня манера подачі, застарілі шаблони, відсутність живого діалогу й, головне, справжнього змісту. Але це ще не все. Мені здалося, що обидва інтерв’ю мають щось спільне — не лише стиль, а й прихований підтекст. Така форма спілкування формує відчуття зрежисованості, за якою приховується справжня мета.
Для чого саме створюються такі інтерв’ю? Що намагаються приховати чи, навпаки, нав’язати?
Обов’язково перегляну принаймні інтерв’ю Мариніной до кінця та проведу ґрунтовний аналіз. Адже важливо розуміти, що за подібним форматом часто криється не лише бажання донести інформацію, а й тонкі механізми маніпуляції.