Я отримала багато повідомлень вчора в Direct у відповідь на stories про трагедію в Полтаві. Ці 2 повідомлення - з них.
Я хочу сказати, що після двох з половиною років повномасштабного вторгнення, ми можемо реагувати по різному.
Такі події можуть викликати дуже багато емоцій. Мої клієнти говорять «Це схоже на початок війни», «Наче я повернулась у перші дні війни». І потрібні прям декілька днів аби повернутися у сьогодення і у «сьогоднішній» свій стан.
Хтось говорить, що в мене вже менша, помірніша кількість почуттів. І це теж нормальна реакція, яка відповідає тому що вже два з половиною роки іде повномасштабне вторгнення і наша психіка адаптується.
А хтось не відчуває нічого. Повністю. Звістки про ці жахливі теракти не викликають жодних почуттів. І я чую «Що ж зі мною не так? Я нічого не відчуваю.». І це теж нормальна реакція. Вона захисна. Якщо у вас були емоційні реакції на такі події раніше, то це є нормою. Психіка не може бути постійно в стресі, їй треба передишки для того, аби ми могли справлятися та виживати.
Всі наші почуття, які в нас виникають, і наші емоції, якщо вони вже виникли, то вони потребують проживання. Ми маємо про це поговорити , ми маємо поділитися, ми маємо десь розмістити їх.
Якщо ви не знаєте, з чого почати:
▪️то ви можете розповісти, як дізналися про трагедію, що ви знаєте про подробиці цієї події,
▪️або розповісти про ваш досвід: з чого все почалося, що ви бачили, чули, відчували в тілі, як розвивалися події, чому і які рішення ви приймали
▪️ і звичайно розповісти про свої емоції
Можливо вам потрібно буде декілька разів поговорити про це. І це теж нормально.
Також дайте своїй психіці час прожити, відновитися … Обовʼязково потурбуйтеся про себе в цей період. Будьте до себе добріші. Тому що ми живемо в непрості часи і точно не треба бути до себе строгим, жорстоким; критикувати і засуджувати себе. Ми справляємося всі, як можемо. Тому бережіть себе і турбуйтесь про себе.
Я хочу сказати, що після двох з половиною років повномасштабного вторгнення, ми можемо реагувати по різному.
Такі події можуть викликати дуже багато емоцій. Мої клієнти говорять «Це схоже на початок війни», «Наче я повернулась у перші дні війни». І потрібні прям декілька днів аби повернутися у сьогодення і у «сьогоднішній» свій стан.
Хтось говорить, що в мене вже менша, помірніша кількість почуттів. І це теж нормальна реакція, яка відповідає тому що вже два з половиною роки іде повномасштабне вторгнення і наша психіка адаптується.
А хтось не відчуває нічого. Повністю. Звістки про ці жахливі теракти не викликають жодних почуттів. І я чую «Що ж зі мною не так? Я нічого не відчуваю.». І це теж нормальна реакція. Вона захисна. Якщо у вас були емоційні реакції на такі події раніше, то це є нормою. Психіка не може бути постійно в стресі, їй треба передишки для того, аби ми могли справлятися та виживати.
Всі наші почуття, які в нас виникають, і наші емоції, якщо вони вже виникли, то вони потребують проживання. Ми маємо про це поговорити , ми маємо поділитися, ми маємо десь розмістити їх.
Якщо ви не знаєте, з чого почати:
▪️то ви можете розповісти, як дізналися про трагедію, що ви знаєте про подробиці цієї події,
▪️або розповісти про ваш досвід: з чого все почалося, що ви бачили, чули, відчували в тілі, як розвивалися події, чому і які рішення ви приймали
▪️ і звичайно розповісти про свої емоції
Можливо вам потрібно буде декілька разів поговорити про це. І це теж нормально.
Також дайте своїй психіці час прожити, відновитися … Обовʼязково потурбуйтеся про себе в цей період. Будьте до себе добріші. Тому що ми живемо в непрості часи і точно не треба бути до себе строгим, жорстоким; критикувати і засуджувати себе. Ми справляємося всі, як можемо. Тому бережіть себе і турбуйтесь про себе.