РОЗВІНЧУЄМО МІФИ ПРО АЮРВЕДУ
Слово «Аюрведа» відоме в нашій країні досить давно, і за всі ці роки традиційна індійська медицина придбала величезну кількість шанувальників, які, часом самі того не бажаючи, оточили її ореолом міфів, фантазій, хибних та суперечливих відомостей.
Особливо відзначилися ті, хто на гребені хвилі під девізом «Хай живе Аюрведа» намагалися пропхати у світ свої власні, часом відмінні від аюрведичних, ідеї та погляди на світ. Але зараз не про людей. Давайте спробуємо викристалізувати основні міфи про Аюрведу і мужньо їх розвіяти:
Перший, і напевно найголовніший міф - людина повинна лікуватися сама, підручними методами, не вдаючись до допомоги аюрведичного лікаря. Він базується на помилці, ніби людина будь-якого віку та роду діяльності може за короткий час вивчити стародавню медицину на стільки, щоб ставити діагноз та лікувати не лише себе, а й своїх родичів, друзів та колег. Причому, в якості підручників підійде будь-яка хоч трохи згадує слово «Аюрведа» популярна література, а не нудні і хитромудрі класичні тексти і підручники, написані незрозумілою мовою.
Самі ж автори аюрведичних текстів, які не рекомендують людині займатися самолікуванням, залишаються не почутими чи не зрозумілими. Насправді, в Аюрведі є розділ, присвячений здоровому способу життя і порядку дня, який називається Свастхаврітта і призначений не тільки для лікарів, але для всіх бажаючих.
Наступний кумедний міф — індійська система медицини, Аюрведа не прийнятна для слов'янської людини і далека від нашого народу. Помилка такого міркування полягає в тому, що люди, які висловлюють цю думку, не розуміють, що аюрведичний лікар підходить до кожної людини індивідуально з огляду на її індивідуальну конституцію, звички, місце, де вона живе. Саме тому Аюрведа є універсальною медичною системою, яку можна використовувати у будь-якій точці земної кулі.
Ще одна помилка – абсолютна нешкідливість та відсутність протипоказань та побічних дій у аюрведичних препаратів. Новоспечені «аюрведичні лікарі» ліворуч і праворуч, а то й «за очі» призначають препарати, не розуміючи, що, за рідкісним винятком, вони не нешкідливі харчові добавки, а повноцінні лікарські засоби зі своїми протипоказаннями та побічною дією. Взяти, наприклад, Тріпхала чурну, панацею серед панацей. Крім очищаючого, що стимулює роботу кишечника і загальнозміцнювальної дії на організм, вона сприяє зростанню та поділу клітин, тому її не можна призначати при пухлинному зростанні, а через виражений кислий смак — при хворобах нирок.
Чи не на рівні аксіоми в умах людей, які цікавляться, точніше, «захоплюються» Аюрведою, застрягла думка, що м'ясо — зло, яке Аюрведа просто на дух не переносить і всім їсти його забороняє. Насправді всі стародавні тексти описують якості та властивості м'яса та їжі, з нього приготовленої, на базі тваринних компонентів готується досить велика кількість препаратів.
Ще одне з помилкових тверджень — Аюрведа схоже на психологію, адже вона вважає, що хвороби викликаються виключно психологічними причинами, або флюктуаціями розуму, які збуджують і виводять з рівноваги доші. Помилка полягає в тому, що психологічний стан людини викликає лише близько однієї двадцять четвертої хвороб, причина інших — перепади погоди, їжа, сон і т.д.
Михайло Мезенцев
Слово «Аюрведа» відоме в нашій країні досить давно, і за всі ці роки традиційна індійська медицина придбала величезну кількість шанувальників, які, часом самі того не бажаючи, оточили її ореолом міфів, фантазій, хибних та суперечливих відомостей.
Особливо відзначилися ті, хто на гребені хвилі під девізом «Хай живе Аюрведа» намагалися пропхати у світ свої власні, часом відмінні від аюрведичних, ідеї та погляди на світ. Але зараз не про людей. Давайте спробуємо викристалізувати основні міфи про Аюрведу і мужньо їх розвіяти:
Перший, і напевно найголовніший міф - людина повинна лікуватися сама, підручними методами, не вдаючись до допомоги аюрведичного лікаря. Він базується на помилці, ніби людина будь-якого віку та роду діяльності може за короткий час вивчити стародавню медицину на стільки, щоб ставити діагноз та лікувати не лише себе, а й своїх родичів, друзів та колег. Причому, в якості підручників підійде будь-яка хоч трохи згадує слово «Аюрведа» популярна література, а не нудні і хитромудрі класичні тексти і підручники, написані незрозумілою мовою.
Самі ж автори аюрведичних текстів, які не рекомендують людині займатися самолікуванням, залишаються не почутими чи не зрозумілими. Насправді, в Аюрведі є розділ, присвячений здоровому способу життя і порядку дня, який називається Свастхаврітта і призначений не тільки для лікарів, але для всіх бажаючих.
Наступний кумедний міф — індійська система медицини, Аюрведа не прийнятна для слов'янської людини і далека від нашого народу. Помилка такого міркування полягає в тому, що люди, які висловлюють цю думку, не розуміють, що аюрведичний лікар підходить до кожної людини індивідуально з огляду на її індивідуальну конституцію, звички, місце, де вона живе. Саме тому Аюрведа є універсальною медичною системою, яку можна використовувати у будь-якій точці земної кулі.
Ще одна помилка – абсолютна нешкідливість та відсутність протипоказань та побічних дій у аюрведичних препаратів. Новоспечені «аюрведичні лікарі» ліворуч і праворуч, а то й «за очі» призначають препарати, не розуміючи, що, за рідкісним винятком, вони не нешкідливі харчові добавки, а повноцінні лікарські засоби зі своїми протипоказаннями та побічною дією. Взяти, наприклад, Тріпхала чурну, панацею серед панацей. Крім очищаючого, що стимулює роботу кишечника і загальнозміцнювальної дії на організм, вона сприяє зростанню та поділу клітин, тому її не можна призначати при пухлинному зростанні, а через виражений кислий смак — при хворобах нирок.
Чи не на рівні аксіоми в умах людей, які цікавляться, точніше, «захоплюються» Аюрведою, застрягла думка, що м'ясо — зло, яке Аюрведа просто на дух не переносить і всім їсти його забороняє. Насправді всі стародавні тексти описують якості та властивості м'яса та їжі, з нього приготовленої, на базі тваринних компонентів готується досить велика кількість препаратів.
Ще одне з помилкових тверджень — Аюрведа схоже на психологію, адже вона вважає, що хвороби викликаються виключно психологічними причинами, або флюктуаціями розуму, які збуджують і виводять з рівноваги доші. Помилка полягає в тому, що психологічний стан людини викликає лише близько однієї двадцять четвертої хвороб, причина інших — перепади погоди, їжа, сон і т.д.
Михайло Мезенцев