ПРО ТРАДИЦІЙНІ МЕДИЧНІ СИСТЕМИ
Наразі в Індії існують інституціоналізовані медичні системи, які регулюються Міністерством AYUSH: аюрведа, йога, унані, сіддха, гомеопатія і сова рігпа. Усі зазначені медичні системи є частиною загальної освітньої системи в галузі медицини. У них є коледжі, дослідницькі центри, розроблені та уніфіковані освітні програми, а також системи іспитів та оцінки студентів і випускників. Індійська держава прагне зробити традиційну медицину доступною для всіх членів суспільства і розширити її вплив за межами країни. Можна стверджувати, що традиційна медицина, особливо аюрведа, слугує інструментом м'якої сили правлячих еліт Індії та ідеологічним засобом, що допомагає сучасним індійцям цінувати і розуміти глибину індійської культури.
Проте інституціоналізація та уніфікація освіти в галузі традиційної медицини ведуть до втрати її традиційних рис. Традиційна медицина є найдавнішим варіантом холістичної персоналізованої медицини, яка розглядає кожну людину як унікальну конфігурацію елементів або дош.
Уніфікація медичної освіти призводить до виключення з навчальної програми певних предметів і розділів, які можуть бути не настільки значущими з погляду безпосередньої клінічної практики, але мають величезне значення у філософському та загальнолюдському плані. На відміну від західної медицини, традиційні медичні системи - це не тільки методи лікування, а й світогляд, погляд на світ. Саме з цього світогляду випливають методи традиційної медицини. Її завдання полягає не тільки в тому, щоб вилікувати фізичні недуги, а й у тому, щоб людина була щасливою. Поняття щастя практично не розглядається в західній медицині, тоді як традиційна медицина, по суті, є наукою про життя - про те, як правильно жити, щоб бути здоровим і щасливим.
Наразі в Індії існують інституціоналізовані медичні системи, які регулюються Міністерством AYUSH: аюрведа, йога, унані, сіддха, гомеопатія і сова рігпа. Усі зазначені медичні системи є частиною загальної освітньої системи в галузі медицини. У них є коледжі, дослідницькі центри, розроблені та уніфіковані освітні програми, а також системи іспитів та оцінки студентів і випускників. Індійська держава прагне зробити традиційну медицину доступною для всіх членів суспільства і розширити її вплив за межами країни. Можна стверджувати, що традиційна медицина, особливо аюрведа, слугує інструментом м'якої сили правлячих еліт Індії та ідеологічним засобом, що допомагає сучасним індійцям цінувати і розуміти глибину індійської культури.
Проте інституціоналізація та уніфікація освіти в галузі традиційної медицини ведуть до втрати її традиційних рис. Традиційна медицина є найдавнішим варіантом холістичної персоналізованої медицини, яка розглядає кожну людину як унікальну конфігурацію елементів або дош.
Уніфікація медичної освіти призводить до виключення з навчальної програми певних предметів і розділів, які можуть бути не настільки значущими з погляду безпосередньої клінічної практики, але мають величезне значення у філософському та загальнолюдському плані. На відміну від західної медицини, традиційні медичні системи - це не тільки методи лікування, а й світогляд, погляд на світ. Саме з цього світогляду випливають методи традиційної медицини. Її завдання полягає не тільки в тому, щоб вилікувати фізичні недуги, а й у тому, щоб людина була щасливою. Поняття щастя практично не розглядається в західній медицині, тоді як традиційна медицина, по суті, є наукою про життя - про те, як правильно жити, щоб бути здоровим і щасливим.