Психологія з Орхідеєю

Постійно терплячи критику від когось, дозволяючи над собою насміхатися, глузувати, не зважати на Вашу думку чи керувати Вами без офіційного на це права, Ви емоційно виснажуєтеся, може страждати здоров'я, знижується самооцінка. Доводячи постійно щось маніпулятору, Ви втрачаєте сили і час, які могли б використати на щось корисне.

Людина є вершиною Божого творіння і Бог проти принижень, неконструктивної критики, звинувачень, маніпуляцій, насильства. Бог не хоче, щоби ми терпіли те, що для нас шкідливо і що можемо змінити.

❗Тому встановлювати, захищати власні кордони християнину просто необхідно❗
Без агресії, спалахів гніву чи лайливих слів, але гідно, розважливо, з повагою та співчуттям до кривдника.

Часто ситуація може бути не така складна, але ми можемо виразити своє невдоволення, використавши жарти, доброзичливий тон, не порушуючи взаємин.

Тема кордонів дуже обширна і залежить від випадку, хоча часто вона може вимагати навіть дистанціювання від іншого (емоційного чи фізичного), уникнення контактів чи взагалі припинення спілкування. Якщо ми розуміємо, що сильно страждаємо і це не йде нікому на користь, такі методи також доцільні, щоб зберегти сили та здоров'я.

Головне, щоб Ваше серце не тримало зла. І встановлюючи кордони чи припиняючи спілкування, Ви можете продовжувати молитися за людину та її серце.

#християнськапсихологія

Друзі, згодом планую розвивати свою сторінку в Instagram.
Кому подобається ця соцмережа, підписуйтесь🥰 багато інформації буде тільки там

https://www.instagram.com/nataliorchid.psy/profilecard/?igsh=MWp4bGJ5dnRhb3lhcw==

Давайте подивимося, як реагував Ісус, коли його намагалися принизити чи скривдити.
Коли слуга первосвященника вдарив Його по щоці: “Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?” (Ін. 18: 23)

Ісус не дозволив над собою знущатися.
Біблія описує, що Ісус не терпів глузувань над Собою протягом 3 років Свого служіння (не беручи до уваги хресних подій). Він завжди відбивав атаки кривдників, з любов'ю даючи їм шанс побачити їхні пороки та злі серця. Його поведінка була розважливою, Він завжди тримався з гідністю, часто чітко викриваючи злі наміри інших і називаючи фарисеїв лицемірами, оскільки лише прямота могла відкрити їм очі. Він поводився впевнено, гідно, спокійно, з повагою, проте не дозволяв себе принижувати.

Ми також маємо триматися гідно.

Іноді нам здається, що терплячи знущання та кривду, ми зможемо сприяти тому, що насильник зміниться. Проте таке буває вкрай рідко. Набагато імовірніше ми дамо шанс стати кращою людині, якраз таки захищаючи власні кордони і з любов'ю показуючи кривднику негативні наслідки його дій.
Не факт, що це допоможе йому лишити злу дорогу, але Ви зробите, що в Ваших силах.

Захищатися необхідно! Проти принижень, маніпуляцій, знущання, дискримінації.
Адже терплячи зло, ви часто потураєте його прояву! Людина не може побачити шкоду, яку робить, якщо не відкрити їй очі.

Далі буде...

#християнськапсихологія

Прихована агресія: 3 види “лагідного” насильства, що “огортає”

Безліч людей скаржаться на своїх близьких. Ось, кажуть, живу у родині: батьки\чоловік\дружина\свекруха… Але мені чомусь якось незатишно, не хочу з ними бачитися, розмовляти, не хочу. І між іншим люди ніби добра мені всіляко бажають, турбуються, переживають, і «навіть не знаю, чому я така невдячна придира”.

Сем Вакнін назвав такий вид агресії або насильства «огортаючим». Агресори при цьому застосовують досить тонкі приховані способи інвазії в чужі кордони. Навіть жертва часто не розуміє, що відбувається. Ну, крім того, що жертві чомусь погано і вона з якихось незрозумілих причин відчуває неприязнь до цих “чудових” людей, які поряд із нею.

Така агресія будується на різних дрібних актах встановлення контролю за жертвою, створення її залежності, невпевненості, відчуття безпорадності, безперспективності життя, ізоляції і тому подібних “принад”.

У довгостроковій перспективі така атмосфера підриває почуття власної гідності та самооцінку. Особистість жертви при цьому набуває параноїдальних або шизоїдних рис, невротизується, чим ще сильніше відкриває дорогу для атак агресорів.

Про види прихованої агресії читайте у наступних постах

#агресія

"ШІСТЬ «ЦЕ НОРМАЛЬНО» НАПЕРЕДОДНІ СВЯТ

Отже, це нормально:

1. Не відчувати наближення свята та не відчувати святкового настрою. І не варто штучно його творити. Можна просто зупинитись і зробити щось для себе.
Просте. Приємне. Для себе.

2. Не доробляти усіх справ. Якось перед святами на мене навалилося стільки справ, що я не встиг, як планував, перепрати брудну білизну. Загалом, подивився я напередодні свят на цю гору, філософськи сказав собі: ну, повинна ж бути якась наступність між роком, що минає, і новим? І видихнув.

3. Сумувати про те, що не вдалося і не сталося. Сумувати. Цього року ми особливо багато бідували, проживаючи втрати - чи то втрату рідної людини, фінансові втрати, чи втрата будинку, крах надій, звичного світу чи образу майбутнього. Сум і горе допомагають нам попрощатися, відпустити і залишити в серці все найдорожче та найцінніше.

4. Не хотіти – суєти, наприклад, чи зустрічей із родичами, де обов'язково хтось із кимось посвариться. Якщо вам хочеться відповзти, накритися теплою, затишною ковдрою і не вставати до 10 січня, це абсолютно нормально. Нам усім зараз потрібна саме така реабілітація.

5. Нічого не планувати. Я вже кілька років лише малюю в голові деякі приблизні контури року, пунктиром і олівцем. Це дає багато свободи. І переводить більше уваги на поточний момент: як мені зараз? що для мене важливе?

6. І звичайно абсолютно нормально і здорово, якщо ви чекаєте свята, підставляєте, як у дитинстві, обличчя під сніжинки, що падають у світлі ліхтарів, готуєте святкове меню, з турботою і любов'ю вибираєте та упаковуєте подарунки, передчуваєте зустрічі з близькими та друзями, лижі - смаколики - ковзани, підбивайте підсумки, загадуєте бажання і ставите цілі… Нехай у вас все вийде!

Тихон Кульбака

#ресурс

На жаль, зазвичай так і відбувається: не винісши із своєї сім'ї безпечної прив'язаності, вже доросла людина шукає у  якості партнера того, хто допомогатиме відігравати такий добре знайомий сценарій, який засвоєний з батьківській сім'ї.

При цьому "здорова" людина увагу не привертає, бо з нею якось занадто нудто, нецікаво, немає моментів загостреності, таємничої прихованості і безкінечних секретів, емоційних ігор і качель.

❗Проте в здорових стосунках такого і не має бути.

Оскільки людина бачила нездорову поведінку батьків і можливо її відтворювала, вона не вміє жити по-іншому, і часто не бажаючи повторити ситуацію батьків, ніби притягує таке ж саме. Ніби як зла іронія долі.

А все тому, що нам здається, що "ми не заслужили на щось хороше", "я його не гідна", "він на мене не подивиться", "мені таке нецікаве" - причини різні, проте в загальному зберігається закон - нездорова модель відносин притягує нездорову.

Найчастіше притягуються тривожна і уникаюча моделі, оскільки кожна має у спільних стосунках великі вигоди: тривожні біжать за партнером, щоб добитися його любові і відчути себе щасливим, а уникаючі задоволяють свою потребу у тому, щоб не бути самотнім, але водночас ще більше підтверджують своє переконання у тому, що близькі відносини - це небезпечно, тому тікають фізично та емоційно від інтимності.

Іноді людині з нездоровою прив'язаністю трапляється партнер з безпечним стилем побудови стосунків і тоді така людина допомагає поступово змінити стиль прив'язаності з ненадійного на надійний.

Однак, на превеликий жаль, не всім так щастить. Якщо ви притягуєте таких же травмованих з дитинства, як і ви, а часто це токсичні або абюзивні стосунки, тут неможливо справитися без допомоги спеціаліста.


#дитячітравми

Друзі, маю 3 місця на терапію (дитячі травми, стосунки, робота самооцінкою)
Пишіть, @Nathalie_Orchid

Якщо у вас уникаючий тип прив’язаності, ви боїтеся бути вразливими у стосунках і можете віддалятися від людей.

Люди з уникаючою прив’язаністю все ще прагнуть близькості, але їхній страх перед нею переважає бажання зближення. Вони можуть бути у стосунках або одружуватися, однак залишаються "холодними" та наче беземоційними. Оскільки така людина консервує свої емоції іще в дитинстві.

Тривожно-уникаючий тип прив'язаності є поєднанням тривожного і уникаючого: з одного боку, людина прагне близькості, а з іншого - намагається захистити себе від болю, відштовхуючи інших.

Це може проявлятися подібно до маятника, що коливається від страху бути покинутим до бажання повної незалежності. Людям з тривожно-уникаючим типом прив’язаності важко довіряти будь-кому і намагатися сформувати тривалі стосунки.

Такі люди часто непередбачувані та створюють емоційні гойдалки своїм партнерам: довіряють-не довіряють, прив'язують-відштовхують.
Часто розривають стосунки після  нетривалого періоду зустрічання, "вишукують" недоліки у собі чи партнері, щоб відштовхнути людину, яка сподобалася або з якою лише розпочалося спілкування.

Часто люди з ненадійним типом прив'язаності навіть не усвідомлюють, що з ними щось не так, адже вони звикли до таких стосунків з дитинства, схоже бачили у батьків і вважають, що по-іншому і не може бути.

❗Ви заслуговуєте на безпечні стосунки та якісне щасливе життя! І тип прив'язаності, закладений у Вашій психіці, можна змінити!
Якщо ви виявили в собі ознаки нездорового типу та бажаєте змінити своє життя на краще, запрошую Вас на терапію✨
@Nathalie_Orchid

#дитячітравми

У тривожньому типі прив'язаності дуже багато тривожності, яка в багатьох випадках переростає у контроль. Тривожні люди постійно прагнуть близькості, щоб відчувати себе в безпеці, що їх люблять, а коли їм цього не дають, вони навіть вимагають цього від інших. Так в хід ідуть маніпуляції, "клювання" партнера, звинувачення.

Тривожний тип часто вступає в стосунки з уникаючим. Часто це абюзивні стосунки: тривожною людиною легко керувати, або, навпаки, вона сама підсвідомо стає абюзером.

З тривожною прив’язаністю часто намагаються впоратися за допомогою надмірного спілкування, стаючи “хамелеоном” у стосунках, пасивного вираження потреб і навіть співзалежності.
Несвідомо тривожно прив’язана людина думає: “Я зроблю все, щоб мене не покинули”.

Ознаки тривожного типу прив'язаності:
🔹Низька самооцінка.
🔹Постійна потреба в зовнішньому підтвердженні та запевненні з боку інших у спробі довести, що вони гідні любові та прихильності.
🔹Страх відмови та критики.
🔹Може сильно засмучуватися будь-якою формою несхвалення.
🔹Самопожертва та ставлення потреб інших на перше місце.

Стосунки та інтимність тісно пов’язані з почуттям власної гідності тривожної людини, тому вона може жадати уваги та намагатися справити враження на інших, намагаючись її отримати.

🔹Уважність до близьких – майже до провини. Інші можуть зрештою скористатися цією доброю та щедрою натурою через цю рису.


#дитячітравми