Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Религия


КСЛ - ірландський письменник, історик літератури середньовіччя, християнський апологет, автор "Хронік Нарнії", один з друзів Джона Толкіна. Телеграм-канал присвячений його творчості.
Адмін: @demchukoleh
Також: facebook.com/cslewisua

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Религия
Статистика
Фильтр публикаций


Саме ми, християни, з усіх на світі, маємо найменше права думати, що духовну радість треба берегти від місця, часу, матерії та відчуттів. Наш Бог - Господь вина, масла та хліба, щасливий Творець, що стався Тілом. Він встановив таїнства, тобто дарує нам духовні дари, через виконання фізичних діянь... Втікати від природи в якусь протилежну духовність - всеодно що бігти від коня, якого треба об'їздити. На нашому тутешньому шляху багато причин для зречення, стримування, розп'яття тілесного. Але весь наш аскетизм має бути тільки тому, бо "хто нам довірить справжнє багатство, коли ми не справимося із дочасним?" Господь довіряє нам дочасні тіла, як хлопцям дають об'їздити поні. Ми вчимося їздити верхи, не для того, щоб звільнитись він коней, а тому, що нас ждуть браві та радісні скачки на крилатих конях, що нетерпеливо очікуть нас в царських конюшнях. Ми поскачемо на них, щоб бути з Царем - бо пішки за Ним не поспієш, а Він Сам ж від коня не відмовився.

Чудо
#адвентзЛьюїсом


...в Новому Завіті, де так багато йдеться про самозречення, воно ніде не є самоціллю. Нам треба зректися себе, взяти свій хрест і слідувати Христу, а те, що набудемо, нехай насамкінець, принесе нам, саме нам, велику радість. Теперішні люди помиляються, думаючи, що недобре бажати собі радості; це вони взяли в Канта, чи в стоїків, а не в Христа. Ба більше, Христос обіцяє нам стільки, що наші бажання скоріше здаються йому скромними, а не нахабними. Ми - несповна розуму, бо тішимося пиятикою, розпустою чи амбіціями, коли нам приготована велика радість. Ми як дитина, що грається в калюжі, бо не уявляє собі відпочинку на морі, куди її хочуть взяти батьки. Вгодити нам не важко, а занадто легко.

Тягар Слави
#адвентзЛьюїсом


Репост из: Літературник Свічадо 🧡
Ми до вас із новинами🧡

Вже в цю п'ятницю запрошуємо на онлайн-розмову із сестрою Антонією про важливу тему горя і втрати на основі книги Клайва Стейплза Люїса "Переживаючи скорботу"

Говоритимемо про:
🔸️особисту історію автора
🔸️втрату віри і як її відновити
🔸️розуміння "здорової скорботи"
🔸️емоції і їхнє значення в проживанні горя

А також про те, як важливо бути собою, проговорювати власні досвіди і не боятись звертатись по допомогу

Де?
instagram "Свічадо" і с. Антонії

Коли?
20.12.24
21.00

Запрошуємо!


Репост из: Літературник Свічадо 🧡
Частина 2️⃣ наших видавничих планів - продовження серії книг знаменитого Клайва Стейплза Люїса🧡

🔸️"Чотири любові"

Що це, власне, таке – любов? У чому вона полягає? Що означає "любити по-справжньому”? Люїс, ретельно досліджує саме поняття "любові", немов веде діялог із читачем, допомагаючи йому відкрити для себе істину: «Бог є Любов, а людська любов – це всього лише відображення Його Любови». І від нас залежить, чи людські типи любови (кохання, дружба, прив’язаність, милосердя) стануть прекрасним образом Божественної любови.

🔸️"Кінець людства"

Ця книга заснована на лекціях Льюїса в Даремському університеті в 1943 році. Текст описує шлях, яким ми пройшли, тому цю книгу варто читати як пророцтво. Це сила розуміння Льюїса, яка все ще приносить користь нам сьогодні, висвітлюючи безглуздя, у якому ми перебуваємо, і кінцеву мету, до якої ми йдемо, — знищення людини! Чи є ще час зупинити тенденцію? Можливо, нам усім варто прочитати цю книгу і зробити усвідомлений вибір щодо нашого майбутнього.

Чекаєте ці книги?


Ангели та блаженні душі хвалять Бога на Небесах. Це зовсім не одне і те ж, що "сходити до церкви". Наше Богослужіння - дуже віддалена подібність, ми лише намагаємось там славити Бога і у 99,9% випадках нам це не вдається. Щоб уявити собі, про що говорить це вчення, ми маємо уявити, що ми переповнені любов'ю до Бога, ми не можемо витримати такої любові та радощів, вони ллються крізь нас, линуть... Сповнена Радість є хвалою. Коли Бог каже нам хвалити Його, Він велить нам радіти Йому.

А до того, як писав Донн, ми налаштовуємо інструменти. Це може приносити немалу насолоду, але лише тому, хто хоча б якось розуміє симфонію. Юдейські жертви та навіть найсвятіші наші обряди - передвісники, репетиція, а не концерт. Як і будь-яка репетиція, вони потребують праці, а радощів можуть і не приносити. Але без праці радість є неможливою взагалі. Сповняючи релігійні повинності, ми ніби риємо канави в пустелі, щоб вода, коли з'явиться, могла ними текти.

Міркування над Псалмами

#адвентзЛьюїсом


Гаразд, добрий і вірний рабе! ...в Царство Боже не увійти, коли не станеш як дитя; а дитина - хороша, не нахабна чи капризна - дуже і відкрито хоче, щоб її похвалили. Цього хоче й собака, навіть незалежний кіт! Те, що багато років мені здавалося смиренням, заважало мені побачити найсмиреннішу радість - радість собаки перед людиною, дитини перед батьком, учня перед вчителем, творіння перед Творцем. ненадовго, з самого початку...

І той, хто знає ту мить, може уявити собі, як спасенна душа взнає те, на що не могла і надіятися: Господь задоволений нею. Марнославство їй не загрожує, вона вже точно знає про велич своєї немочі; мить, яка звільняє її від приниження, звільняє також від гордині. Досконале смиріння звільняє від скромності. Якщо нами задоволений Бог, то і ми, в новому, не схожому на земний, сенсі, можемо бути задоволені собою. Мені скажуть, що немудро хотіти, щоб тебе погладили по голові. Може й немудро, але не хотіти - гордо, а не розумно.

Тягар Слави
#адвентзЛьюїсом


Я не думаю, що життя на небесах схоже на гру чи танець несерйозністю. Але поки ми тут, в "долині сліз" серед турбот, тягарів, невиправданих надій, небесного можна сягнути в тих справах, які тут і тепер вважаються легковажними. Життя блаженних - довершення, де безмежна свобода і порядок добровільно примирені, найгнучкішим, витонченим і прекрасним способом. Чи знайдеш ти схожість цьому в наших "серйозних" справах, в повсякденному чи й тутешньому духовному житті? Ні, Малькольме. Тільки у дозвіллі, у хвилинах добрих веселощів ти знайдеш подібність. Танці і гра - легковажність і пустощі тут, бо їхнє природне місце не тут. Тут вони лише короткий перепочинок від життя, яке треба прожити. Але у цьому світі все вверх ногами. Те, що тут, продовжившись задовго, перетвориться в марноту, - лише подоба того, що в кращому світі є Довершенням довершень. На небесах радість - найсерйозніша справа.

Листи до Малькольма
#адвентзЛьюїсом


Ми маємо жити відповідно до власних законів, а не природних. Ми повинні в особистому та громадському житті дотримуватись закону любові та поміркованості, навіть якщо він веде нас на вірну смерть, а не закону змагання та загарбництва, навіть якщо він видається необхідними для виживання. Адже наш духовний закон, поміж іншим, вимагає ніколи не ставити виживання понад усе – навіть виживання людського виду. Ми повинні засвоїти думку, що виживання людства та планети, а тим паче виживання країни, культури чи класу, не варте наших зусиль, якщо ми не здатні забезпечити його гідними та милосердними засобами.

...Ніщо з такою ж вірогідністю не знищить людство чи країну, як намір вижити за будь-яку ціну. Збереження цивілізації, найімовірніше, залежить від людей, які найбільше переймаються чимось іншим, а не цивілізацією. Землі найвідданіше служать ті, хто понад усе прагнуть Неба. Для людей найбільше роблять ті, хто люблять їх менше за Бога.

Про життя у ядерну добу
#адвентзЛьюїсом


...християнський підхід, можливий у будь-якому віці, полягає в тому, щоб довірити своє майбутнє Богу. Чому б так не зробити? До того ж майбутнє знаходиться у Божих руках незалежно від того, ввірили ми його Богу чи ні. Ніколи, ані у мирний час, ані воєнний, не ввіряйте своїх чеснот та щастя майбутньому. Щасливо працює лише той, хто ставиться до власних довготермінових планів дещо несерйозно, а в кожний момент життя здійснює працю “наче для Господа”. Насущний хліб – єдине, про що нам варто просити. Зараз – єдиний час, коли можемо здійснювати свої обов’язки та отримувати благодать.

Навчання під час війни
#адвентзЛьюїсом


Гадаю, молитви, які нам здаються найгіршими, в очах Божих, мабуть, є найліпшими. Маю на увазі ті, які найменше підживлюються побожним трепетом, які йдуть найважче. Бо ж вони – майже цілком воля, походять з глибшого рівня, аніж почуття. У почуттях так багато насправді не нашого – такого, що походить, від погоди, від самопочуття та останньої прочитаної книги. Одне здається безсумнівним: не варто гнатися за яскравими моментами. Іноді здається, що Бог розмовляє з нами найбільш інтимно, коли застає нас, так би мовити, зненацька. Наші приготування до Його приходу, інколи дає протилежний ефект. Хіба ж Чарльз Вільямс якось не казав, що «жертовник часто треба збудувати в одному місці, аби вогонь із неба зішов у якомусь іншому»?

Листи до Малкольма
#адвентзЛьюїсом


...треба виробляти в собі навик віри. Перший крок - це визнати, що настрій у вас змінюється. Наступний крок: якщо вже ви прийняли християнство, то треба подбати про те, щоби щодня на якийсь час свідомо повертатися подумки до деяких найважливіших елементів християнського вчення. Тому-то щоденні молитви, читання релігійної літератури і відвідування церкви є невід'ємними елементами християнського життя. Нам слід повсякчас нагадувати собі, у що саме ми віримо. Адже ні ця віра, ні будь-які інші переконання не закріпляться в нас у голові назавжди автоматично. Їх треба живити. Якщо вже на те пішло, візьміть сто людей, які втратили віру в християнство, і поцікавтесь, скільки з них відійшли від віри під впливом вагомих аргументів. Хіба ж більшість не відходить поступово, крок за кроком?

Просто християнство
#merechristianity
#адвентзЛьюїсом


Мушу відволіктися, щоб поділитися хорошою новиною. Минулого тижня, під час молитви, я раптом усвідомив, що простив одній людині, якій намарно намагався простити понад тридцят літ. Намагався і молився, щоб простити. Коли ж це таки сталося – несподівано, наче в сусіда вимкнули нарешті радіо – моя перша думка була: «Як же ж це просто. Чому я ще сто років тому не пробачив?» Так багато речей йде легко лиш у ту мить, коли осилиш їх зробити. Але до того часу це абсолютно неможливо. Це як навчитися плавати. Місяцями жодні зусилля не помагають втриматися на воді, але наступає день, година, хвилина, після якої потонути майже неможливо. А ще мені здалося, що пробачити (жорстокість цієї людини) і бути прощеним (за свою образу) — це одне і те ж. «Пробачте, і вам буде прощено» звучить як угода... прощати і бути прощеним — це дві назви одного й того ж. Важливо, що залагоджено незгоду, і зробив це, ясна річ, великий Залагоджувач...

Листи до Малкольма
#адвентзЛьюїсом


Усе - і добре, і погане - ми, якщо можна так висловитися, підхоплюємо, ніби заразну хворобу, таку собі інфекцію. Якщо ви хочете зігрітися, то маєте стати біля вогню; якщо хочете намокнути - маєте ввійти у воду. Якщо прагнете здобути радість, силу, мир, вічне життя, то маєте наблизитися - а чи навіть увійти - туди, де все це є. Радість, сила, мир, вічне життя - це винагорода, що її Бог міг би, якби тільки захотів, просто вручити кожному. Це - велике джерело енергії і краси, яке б'є у самісінькому осередді дійсности. Якщо ви підійдете ближче, бризки вас намочать; зупинитеся віддалік - зостанетеся сухі. Якщо людина поєднана з Богом, то як же їй не жити вічно? І що залишається тому, хто від Бога відокремлений, як не зачахнути і померти?

Просто християнство

#merechristianity
#адвентзЛьюїсом


Бог створив нас, винайшов, як людина винайшла, приміром, двигун. Автомобіль сконструйований так, що працює на бензині, й ні на чому іншому належним чином не працюватиме. Людську ж "машину" Бог замислив так, що працювати вона може лише на Ньому самому. Адже саме Бог є тим паливом, яким має горіти наш дух, або ж тим харчем, що має наш дух живити. Інших варіянтів не існує. Тому немає сенсу просити Його зробити нас щасливими на якийсь інший, приємніший для нас манір, а не морочити голову релігією. Бог не може дати нам щастя і мир поза Ним самим. Нічого подібного поза Богом просто немає.

Просто християнство

#адвентзЛьюїсом
#merechristianity


У Біблії сказано, що всесвіт створено для Христа і що саме в Ньому має поєднатися все суще. Навряд чи комусь із нас до снаги збагнути, як усе це відбуватиметься в масштабах цілого всесвіту. Нам не відомо, що і хто живе (якщо взагалі живе) у тих його частинах, які віддалені від нашої Землі на мільйони миль. Зрештою, не знаємо навіть, як ці слова стосуються всього решта на самій Землі - усього, крім людини... Божий задум нам розкрито тільки тією мірою, якою він пов'язаний безпосередньо з нами...

Нам сказано тільки те, як можемо поєднатися з Христом ми, люди; як можемо стати частиною того дивовижного дарунка, що його молодий Князь усесвіту хоче піднести своєму Отцеві, - дарунка, яким є Він сам, а отже, й ми у Ньому. Лише для цього нас, власне, й створено. У Біблії ж можна знайти дивні, хвилюючі натяки на те, що після того, як ми долучимося до Христа, дуже багато всього у природі виправиться, знову стане таким, яким було задумане. Поганий сон закінчиться; настане ранок.

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом


Репост из: Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦
Бог неодмінно прийде. Мені тільки цікаво, чи ті, хто просить Його відкрито і безпосередньо втрутитися у справи нашого світу, цілком усвідомлюють, що трапиться, коли це таки відбудеться. Адже тоді настане кінець світу. Коли на сцену виходить автор, значить, уже по всьому – вистава скінчилася.

Гаразд, отже, Бог прийде; та який сенс заявляти про те, що ви – на Його боці, коли матеріяльний усесвіт навколо вже танути­ме і розвіюватиметься просто на очах, ніби сон?.. Адже цього разу Бог прийде вже не потай, а відкрито, і те видовище буде настільки приголомшливе, що сповнить кожну істоту або непереборною любов’ю, або непереборним жахом... То буде не час для вибору; то буде час, коли ми остаточно з’ясуємо, чий бік насправді обрали, байдуже, усвідомлювали це раніше чи ні. Зараз, сьогодні, цієї миті шанс зробити правильний вибір у нас ще є. Властиво, Бог і бариться, щоб дати нам цей шанс. Та вічно це не триватиме. Ми мусимо визначитися: так або ні..

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом


Більшости з нас узагалі дуже важко прагнути "неба" як такого - ну, хіба що тією мірою, якою "небо" означає можливість знову побачитися з уже померлими друзями. Частково це можна пояснити тим, що нас до цього просто не привчили, адже вся наша освіта спрямована на те, щоб зосередити наші думки винятково на цьому світі. Ще одна причина полягає у тому, що навіть за наявности в нас непідробного прагнення неба ми просто неспроможні це прагнення розпізнати. По-справжньому навчившись зазирати у найсокровенніші глибини свого серця, більшість людей зізналася б, що прагне - і то дуже гостро - чогось такого, що у цьому світі здобути годі. Тут, звісно, дуже багато всього, що начебто й готове вже дати нам бажане, проте так ніколи до кінця цієї обіцянки й не дотримує. Прагнення, що здіймаються в нашій душі... насправді не може задовольнити жоден шлюб, жодні мандри, жодне навчання.

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом


...неперервне очікування вічного світу - це не різновид ескапізму і не схильність приймати бажане за дійсне (як вважає багато хто з наших сучасників), а один із обов'язків християнина. Це аж ніяк не означає, що ней світ можна відтак полишити на поталу долі. Читаючи книжки з історії, ми раз по раз переконуємося, що християни, які зробили для цього світу чи не найбільше, належали водночас до тих, хто найбільше думав і про світ прийдешній. Самі апостоли, які поклали початок наверненню Римської імперії, великі люди, завдяки яким постало Середньовіччя, прихильники Євангельської Церкви в Англії, які причинилися до припинення работоргівлі, - усі вони залишили свій слід на землі власне тому, що їхні думки найбільше займало небо. Відколи ж християни перестали думати про прийдешній світ, успіхи їхні у цьому світі ставали щораз меншими і меншими. Прагни неба - здобудеш землю; прагни землі - не здобудеш ні землі, ні неба.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#адвентзЛьюїсом


Жодна істота не народжується з бажаннями, які неможливо задовольнити. Немовля відчуває голод - існує їжа. Каченя хоче плавати - існує вода. Люди відчувають статевий потяг - на те існують статеві стосунки. Тож якщо я відчуваю в собі бажання, яке не спроможний задовольнити жоден сьогосвітній досвід, то це, найімовірніше, можна пояснити тим, що мене було створено для якогось іншого світу. Якщо цього бажання не тамує по-справжньому жодна із земних насолод, то це ще не означає, що всесвіт навколо - суцільна омана. Можливо, земні насолоди й розраховані на те, щоб це бажання не тамувати, а власне розпалювати, вказуючи на справжню мету. ...треба не ставитися до згаданих земних благословень з погордою, виявляючи таким чином невдячність, ніколи не сприймати їх за щось інше, за те, відлунням чого вони, по суті, є. ...я мушу живити в собі тугу за своєю справжньою батьківщиною. Прагнення дістатися до того краю самому і допомогти в цьому іншим має стати головною метою мого життя".

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом


На дотепників, які пробують висміяти християнську надію на "небо" і заявляють, що не мають охоти "збавити цілу вічність, бренькаючи на арфі", зважати не варто. Найкраще у відповідь сказати так: якщо вони не розуміють книжок для дорослих, то й говорити про них їм не слід. Усілякі біблійні образи (арфи, вінці, золото і т.д.) - це, ясна річ, суто символічна спроба виразити те, що виразити годі. Музичні інструменти згадано там тому, що для багатьох (проте не всіх) людей саме музика з-поміж багатьох властивих цьому світу явищ пов'язана з екстазом і безконечністю чи не найсильніше. Згадка про вінці вказує на те, що люди, поєднані з Богом у вічності, поділяють Його велич, силу і радість. Золото символізує непідвладність неба часу (адже цей метал не ржавіє) і його коштовність. Ті, хто сприймає ці символи буквально, з таким самим успіхом могли б стверджувати, що Христос, наказуючи нам бути подібними на голубів, хотів сказати, що ми маємо нести яйця.

Просто християнство
#merechristianity
#адвентзЛьюїсом
#lewisdaily

Показано 20 последних публикаций.