Добрий ранок, добрі люди Токмацької громади!


Існує одна проста істина: можна терпіти, а можна ні. Можна весь час чогось чекати, а можна встати і піти. Можна довго стукати в зачинені двері, а можна зайти у відкриті. І це тільки твій вибір. Тож просто не обирай те, що тобі не подобається або завдає болю. Це так просто: зроби свій власний вибір.

І як би ми не намагалися – завжди будуть обставини, які не можна передбачити.
Але попри все, нехай сьогоднішній день подарує вам такі моменти, від яких захочеться жити...


Ми всі, завжди чекаємо чогось...
Чекаємо, коли остигне кава...
Чекаємо, що з найрідніших хтось
Обійме й скаже кілька слів ласкавих...
Чекаємо наступних вихідних...
Зарплати... Дня народження... Відпустки...
Чекаємо дзвінка завжди від тих,
Без кого в серці холодно і пусто...
У спеку ми чекаємо дощів...
В Різдво - щоб снігу випало багато...
Чекаємо хороших, вдалих днів
І подарунків в Новорічне свято...
Ми всі чогось чекаємо завжди...
І це чекання - душу окриляє...
Чекаємо, що пройде час біди -
І слово "ПЕРЕМОГА " пролунає!
Але найголовніше в цьому те,
Що нас усіх, теж хтось завжди чекає...
Чи ви в селі, чи в місті живете,
Відстань на справжню дружбу не впливає!
Тому спішіть... Спішіть завжди до тих,
Хто жде від вас хоча б простих "привітів",
Хто скаже вам ці кілька слів простих:
" Спасибі, що ти є на цьому світі!"
Ніна Шевченко

Бажаємо всім нам дочекатися того дня, коли ми будемо святкувати перемогу, коли зможемо повернутися до життя, яке гідне кожного з нас. Ми витримаємо. Ми вистоїмо. Ми переможемо!

Віримо у найкраще.

Токмак — це Україна!