#хвилинкадизайнера
Вітаю вас, товариство!
Отже, українська стрічка «20 днів у Маріуполі» дістала свій перший в історії «Оскар». І це, авжеж, чудова новина! З одного боку. Проте, нам усім хотілося би, аби це було інше кіно. Не про війну, не про дітей в підвалах «Азовсталі», які кажуть, що вони не хочуть помирати й не про всі ті жахіття, які відбувалися при обороні Маріуполя. Режисер цієї стрічки озвучив цю думку у своїй потужній промові під час церемонії нагородження: «Мені хотілося б, щоб я ніколи не знімав цього фільму. Я хотів би обміняти цю нагороду на те, щоб росія ніколи не вторглася в Україну».
Ну, добре, нумо про дизайн! Я довго роздивлявся постер цієї стрічки й ловив себе на відчутті, що він геть не резонує, не викликає навіть якоїсь цікавості, я вже не кажу про сильні емоційні переживання. І, зрештою, він не запам’ятовується.
Шкода, що немає «Оскара» за постер до фільму. Адже все починається саме зі статичної картинки: афіші у кінотеатрі та стіліайту на зупинці транспорту, рекламного посту в соцмережах тощо. Ця графіка — найперша точка дотику із фільмом. Виходить, що дизайнери, які створюють постер до фільму, мають серйозний вплив на те, як люди сприйматимуть його. І саме дизайнери несуть відповідальність за те, аби якнайкраще передати те, що люди мають відчути під час перегляду.
Погляньте лише на постер до стрічки Poor Things, за яку Емма Стоун здобула «Оскар», як найкраща акторка. Якби існував «Оскар» за найкращий постер, тоді у Poor Things цьогоріч був би точно ще один.
Дизайнер постеру для стрічки — Василіс Марматакіс і в нього неперевершений графічний дизайн. Насолоджуйтеся переглядом (хоча сайт у нього напрочуд дивний)!
Вітаю вас, товариство!
Отже, українська стрічка «20 днів у Маріуполі» дістала свій перший в історії «Оскар». І це, авжеж, чудова новина! З одного боку. Проте, нам усім хотілося би, аби це було інше кіно. Не про війну, не про дітей в підвалах «Азовсталі», які кажуть, що вони не хочуть помирати й не про всі ті жахіття, які відбувалися при обороні Маріуполя. Режисер цієї стрічки озвучив цю думку у своїй потужній промові під час церемонії нагородження: «Мені хотілося б, щоб я ніколи не знімав цього фільму. Я хотів би обміняти цю нагороду на те, щоб росія ніколи не вторглася в Україну».
Ну, добре, нумо про дизайн! Я довго роздивлявся постер цієї стрічки й ловив себе на відчутті, що він геть не резонує, не викликає навіть якоїсь цікавості, я вже не кажу про сильні емоційні переживання. І, зрештою, він не запам’ятовується.
Шкода, що немає «Оскара» за постер до фільму. Адже все починається саме зі статичної картинки: афіші у кінотеатрі та стіліайту на зупинці транспорту, рекламного посту в соцмережах тощо. Ця графіка — найперша точка дотику із фільмом. Виходить, що дизайнери, які створюють постер до фільму, мають серйозний вплив на те, як люди сприйматимуть його. І саме дизайнери несуть відповідальність за те, аби якнайкраще передати те, що люди мають відчути під час перегляду.
Погляньте лише на постер до стрічки Poor Things, за яку Емма Стоун здобула «Оскар», як найкраща акторка. Якби існував «Оскар» за найкращий постер, тоді у Poor Things цьогоріч був би точно ще один.
Дизайнер постеру для стрічки — Василіс Марматакіс і в нього неперевершений графічний дизайн. Насолоджуйтеся переглядом (хоча сайт у нього напрочуд дивний)!