Моє коріння : генеалогія


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Семья и дети


🔍генеалогічні дослідження, цікавинки з історії та робочого процесу🔎
Inst: mk.genealogy
З усіма питаннями сюди: @Azx0887

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Семья и дети
Статистика
Фильтр публикаций


Адвент-календар дослідника. День 25. Подарунки: символізм і традиції

На свята обмін подарунками є однією з найкращих традицій, яка має давнє коріння в українському народі. Подарунки не лише приносять радість, але й мають глибоке символічне значення.

В Україні ще до ХІХ століття подарунки на Новий рік та Різдво дарувалися не тільки родичам, але й сусідам, друзям і навіть священикам. У народі вважалося, що дарування дарів приносить удачу і благополуччя в новому році. Це була також форма поклоніння святим, особливо Святому Миколаю, який був покровителем дітей та бідних, і його часто асоціювали з добрими справами та щедрістю.

У церковній традиції також є певне значення дарів, адже символічне значення подарунка відображало глибокий духовний зміст.

Традиція дарування подарунків змінилася за часів радянської влади. Після заборони святкування Різдва в СРСР акцент перемістився на Новий рік. Саме тоді новорічні подарунки стали найбільш популярним атрибутом святкувань.

На зображенні - каталог іграшок 1902 року.


Адвент-календар дослідника. День 24. Олів’є — історія святкового салату

Рідко яка страва викликає стільки дискусій, як олів’є — салат, який міцно закріпився в новорічних традиціях багатьох поколінь.

Сучасний олів’є суттєво відрізняється від його оригінальної версії. У XIX столітті його створив шеф-кухар Люсьєн Олів’є, який працював у московському ресторані «Ермітаж». Тоді салат складався з делікатесів: дичини, ракових шийок, чорної ікри, каперсів і домашнього соусу.

У радянські часи рецепт адаптували під реалії дефіциту. Екзотичні інгредієнти замінили більш доступними: вареною ковбасою, консервованим горошком, картоплею та майонезом.

Так, олів’є нерозривно пов’язаний із радянським періодом, але важливо розуміти, що він виник як відповідь на виклики епохи, коли навіть із простих продуктів люди творили часточку свята.

У сучасній Україні багато хто відмовляється від нього. Хайтамяк, історія олів’є — це частина нашого минулого, яке не варто ігнорувати.

На фото дореволюційний рецепт олів'є.


Адвент-календар дослідника. День 23. «Ніч перед Різдвом» — магічний світ Гоголя.

Зима, різдвяний антураж і незабутня атмосфера українського села. Саме це чекає на читача у повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом» із циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Цей твір став справжньою класикою, яка поєднує народні традиції, гумор і фантастику.

У центрі сюжету — любовна історія коваля Вакули, який задля коханої Оксани готовий навіть приручити чорта. Примхлива красуня вимагає черевички, як у самої цариці, й Вакула вирушає за ними. Подорож через магічні простори та сатиричні сцени з нечистою силою роблять цей твір унікальним.

Гоголь майстерно описує різдвяні звичаї українського села: колядування, святкові гуляння, магічні повір'я. Автор створює образи, які передають настрій свята, віру в добро і чудеса.

«Ніч перед Різдвом» надихнула на численні театральні постановки, опери й фільми. Ця повість залишається символом різдвяної магії в українській культурі.

Ілюстрації - з дореволюційних видань цього твору.


Адвент-календар дослідника. День 22. Новорічна ялинка

Традиція прикрашати дерева має язичницьке коріння. Але саме святкова ялинка в сучасному розумінні бере початок із німецьких земель XVI століття. Ідею встановлювати ялинку вдома приписують Мартіну Лютеру, який начебто першим прикрасив дерево свічками, щоб нагадати про зірки на небі.

В Україні ялинка з’явилася пізніше, під впливом західноєвропейських традицій, які поширювалися через міста Австро-Угорської імперії та Російської Імперії.

Радянська влада засуджувала будь-які релігійні традиції, зокрема різдвяну ялинку, як "буржуазний пережиток". У 1920-ті роки її заборонили. Згодом влада раптово "реабілітувала" ялинку, але вже як символ Нового року. Мета - відокремити її від релігійного підтексту, що дозволяло організовувати свято у відповідності до ідей радянської пропаганди. Замість ангелів і зірок на верхівках з’явилися червоні п’ятикутні зірки.

Ілюстрації - газетна пропозиція повернути ялинку, а також гравюра із святкуванням Мартіном Лютером Різдва.


Друзі, якщо в когось є час та натхнення допомогти мені викласти ряд справ з ДАКО на Wikisource - дайте знати, бо в мене терпіння не вистачить😁


Адвент-календар дослідника. День 21. Різдвяна зірка: символ, що єднає покоління

Різдвяна зірка — невіддільний атрибут коляди, що сягає своїм корінням дохристиянських часів. Вона символізує небесне світло, яке вказувало шлях 3 мудрецям до місця народження Ісуса Христа. Під час святкових обходів із зіркою головний колядник ніс її попереду гурту.

У більшості регіонів України зірку виготовляли вручну, часто з дерева чи лози. Каркас обтягували папером або тканиною, а всередину вставляли свічку, яка освітлювала дорогу під час коляди. Для святкового вигляду зірку прикрашали фольгою, стрічками та сухими квітами. Ці декоративні елементи могли відрізнятися залежно від місцевих матеріалів та фантазії майстра.

На Гуцульщині її часто розписували традиційними орнаментами, в яких поєднувалися християнські й дохристиянські мотиви. На Поліссі зірка мала до 9 променів, символізуючи 9 місяців очікування дива.

На фото - різдвяні зірки з Донеччини та Полісся, початок ХХ ст.


Адвент-календар дослідника. День 20. Забуті зимові традиції

Святкування було багатим на обряди, деякі з яких майже забуті, але їх магія досі зберігається у спогадах старших поколінь та етнографічних записах.

1. Посівання зі снігом. У деяких регіонах посівали не лише зерном, а й снігом, бо це приносить не тільки багатство, але й захист від хвороб.

2. Гра "Морозенко". Діти та молодь збиралися на вечорниці, щоб викликати "Морозенка". Горщик із водою ставили на мороз і всі чекали поки лід застигне. Вважалося, що хто перший торкнеться замерзлого горщика, той буде щасливим увесь рік.

3. Плетіння різдвяного «павука» — традиційної прикраси оселі на свята. Робили із соломинок у формі ромбів. Ця традиція нині відроджується.

Забуті зимові традиції — це не архаїчні обряди, а ключ до нашої культурної спадщини. Їх відновлення може стати не тільки цікавою розвагою, але й можливістю глибше зрозуміти життя наших предків.

Ілюстрація з Трудов Этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, Том 3, 1872 р.


Адвент-календар дослідника. День 19. Свята вечеря.

Зі святом, підписники! Сподіваюсь, цей пост допоможе підготуватись до вечері🙃

Святкова вечеря є одним з основних елементів святкування Різдва в українській традиції. На різдвяну вечерю готували 12 пісних страв, зокрема:

Кутя — головна страва святкової вечері. Готується з пшениці або ячменю, з додаванням меду, маку та горіхів. В деяких регіонах варять із сухофруктами або додаванням молока.

Борщ — пісний, на основі буряка, без м’яса, з додаванням квасолі або грибів.

Голубці — з рисом, іноді з грибами. У деяких регіонах додають пшоно.

Пампушки з часником — традиційно подають разом з борщем.

Вареники — з пісними начинками (капуста, картопля, гриби, мак, вишні).

Пироги та калачі — з капустою, маком чи яблуками.

Ілюстрації: Крещенский сочельник в Малороссии. "Живописное обозрение", №2, 1895; Труды Этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, Том 3, 1872 р.; Сборник сведений о Полтавской губернии" А.В. Богдановича, 1877


Адвент-календар дослідника. День 18. Як святкували Різдво католики і православні?

Різдво Христове в Україні святкують як православні, так і католики. Попри спільну основу християнського святкування, традиції обох конфесій мають свої відмінності:

- Православні святкують Різдво за юліанським календарем, 7 січня, а католики — 25 грудня за григоріанським календарем.
- Православні дотримуються тривалого посту, що завершується Святвечором 6 січня. У католиків підготовка не так сувора, але також передбачає піст, який менш обмежений.
- Православні проводять літургію в ніч з 6 на 7 січня, з особливим акцентом на молитвах і хоровому співі. Католики святкують Месу 24 грудня на Святвечір, акцентуючи увагу на священних текстах і музиці.
- Православні традиції включають колядування та освячення куті, католики більше орієнтовані на Месу та обмін подарунками.

Ілюстрація - гравюра Аполоніуша Кедзерського, нічна месса у XІХ ст.


Адвент-календар дослідника. День 17. Коляда або зимове сонцестояння.

Коляда, що припадає на зимове сонцестояння 21-22 грудня, є важливою частиною українських народних традицій, яка сягає часів язичництва. Це свято символізує перемогу світла над темрявою, оскільки дні стають довшими, і сонце "повертається".

У цей час проводили ритуали на захист від темних духів і нечистої сили, що, згідно з уявленнями давніх слов'ян, були особливо активними в холодні зимові ночі. Крім того, вважалося, що новий рік починається саме з цього моменту.

Однією з важливих традицій було принесення дарів, що також мало символічний характер, адже це символізувало дарування енергії та родючості для нового року.

Незважаючи на те, що з приходом християнства багато язичницьких свят стали трансформуватися або зовсім забуті, відголоски традиції Коляди можна побачити в сучасних різдвяних святкуваннях в Україні. Декорації, пісні, обряди та святкові страви, що збереглись до сьогодні, є прямим спадком давніх свят.

Ілюстрація тематична.


Адвент-календар дослідника. День 16. Різдвяні листівки.

Різдвяні листівки, як і інші святкові атрибути, мають глибоке коріння в традиціях святкування. В Україні вони стали популярними в кінці ХІХ століття, коли почали з’являтися перші поштові послуги, що дозволяли людям зв’язуватися навіть на відстані.

Перші різдвяні листівки були створені у Великій Британії в середині XIX століття. Їх зображення на той час здебільшого стосувалися християнських тем — сцен з Віфлеємським народженням Христа, колядників, сімейних святкувань.

Особливістю українських різдвяних листівок була наявність на них традиційних мотивів: святкові страви, вертепи, символи святкової зірки. Українські листівки часто мали яскраві кольори, а сцени зображувалися в народному стилі, що робило їх близькими та рідними. Особливо цінувалися листівки з побажаннями здоров’я і благополуччя, що було особливо важливо в часи соціальних і політичних змін.

Очевидно до цієї публікації додам атмосферну різдвяну листівку🙃


Адвент-календар дослідника. День 15. Вертеп.

Вертеп — це народна різдвяна вистава, що зображає події народження Ісуса Христа. Своїми коренями вертеп йде до середньовічних театралізованих вистав.

В Україні вертеп набув особливої популярності в XVI–XVII століттях, і в його основі лежала не тільки релігійна складова, але й народна.

Вертеп зазвичай поділявся на дві частини: перша частина зображала біблійні події (народження Христа, поклоніння волхвів), а друга — народні сцени або сатиричні елементи. Зокрема, ці сатиричні сцени відображали соціальні проблеми того часу, що дозволяло людям через мистецтво виражати свої думки щодо актуальних питань.

Для селян вертеп був важливою частиною святкувань Різдва і Нового року, адже він ставав способом передати свою віру, традиції та погляди через творчість. Крім того, він був важливою соціальною подією, на яку збиралися мешканці цілих сіл, щоб разом переглядати виставу.

На фото - вертеп у Печеніжині (Коломийщина), 1928 рік.


Адвент-календар дослідника. День 14. Благодійність.

Зимові свята в Україні завжди були тісно пов’язані з традиціями допомоги ближньому, що нагадує про християнські цінності.

Одним із проявів благодійності було обдаровування сиріт. Напередодні Різдва в багатьох регіонах церковні громади збирали для малозабезпечених дітей солодощі, одяг чи іграшки.

Ще однією традицією було влаштування вечерь для нужденних.

Не менш важливим елементом свят була організація благодійних ярмарків. На цих заходах, окрім веселощів, часто збирали кошти на добрі справи.

Особливо цікавою традицією була передача подарунків через церковні громади. Парафіяни збирали речі, які потім священники або дяки розносили нужденним.

Традиції благодійності на зимові свята в Україні показують, що святкування було не лише сімейним, але й спільним, наголошуючи на важливості допомоги тим, хто цього потребує.

До поста прикріпив плакат запрошення на благодійний різдвяний ярмарок 1907.


Адвент-календар дослідника. День 13. Святковий затишок: підготовка оселі до Різдва

Підготовка до Різдва супроводжувалась прикрашанням оселі. У різних регіонах України побутували свої традиції, але основні мотиви залишались спільними.

Головний символ Різдва — дідух, про нього ми вже згадували. Його розміщували на видному місці в хаті, зазвичай у "покуті".

Цікавою прикрасою були солом'яні "павуки". Їх робили з соломи та ниток, формуючи з них геометричні фігури. Вважалося, що вони приносять у дім достаток і захищають від злих духів.

Оселі прикрашали гілками ялини, сосни чи ялівцю. Інколи до гілок додавали червоні ягоди калини.

Нерідко прикрашали вікна витинанками — паперовими орнаментами, які вирізали вручну. На дверях чи вхідному порозі могли розвісити вінки зі стрічок та гілок.

У темний зимовий період світло відігравало важливу роль - на столі обов’язково стояла свічка.

Однак зазвичай все було скромніше, як на листівці 1917 року з Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської.


Адвент-календар дослідника. День 12. Щедрівки.

Так це ж було вже! (голосом Кучми). Однак колядки то інше.

Українські колядки та щедрівки є невід'ємною частиною зимових свят, але між ними є суттєві відмінності.

Колядки, як уже зазначалось раніше, виконуються переважно під час Різдва і мають тісний зв'язок із християнськими традиціями святкування народження Христа. Вони носять більше урочистий, релігійний характер. Колядники не тільки співають пісні, але й інколи отримують за це винагороду.

Щедрівки, натомість, співаються на свято Василя, на новорічні свята або в день перед Старим Новим роком. Вони мають більш святковий і веселий характер, часто включають побажання здоров'я, щастя та багатства господарям.

Особливою є пісня "Щедрик" Миколи Леонтовича, яка стала одним із символів української музичної спадщини. Завдяки своєму гармонійному звучанню і глибокій символічності, "Щедрик" став широко відомим в усьому світі як "Carol of the Bells".

На фото - рукопис Леонтовича з тим самим легендарним Щедриком.


Адвент-календар дослідника. День 11. Дідух як символ Різдва.

Дідух — один із найважливіших і найбільш колоритних символів Різдва в Україні, що бере свій початок у дохристиянських часах. Його основне значення — це символ предків, родючості та благополуччя. Зазвичай він виготовляється з об'єднаних у снопи сінних стебел, які формують людську фігуру або просто укладають у вигляді снопа.

Згідно з традицією, дідух приносили в хату на Святвечір, що відзначав початок Різдва, і ставили його на почесне місце — зазвичай на покуті або біля ікони. Він символізував прихід добробуту в оселю, родинне тепло, благополуччя і пам'ять про предків.

Особливо цікавий аспект цього символу — його міфологічне значення. Він уособлював живу силу природи та родючість, адже січення снопа з поля, де здійснювався обряд збирання врожаю, означало добробут і захист родини. Суть цього обряду залишалася без змін навіть у часи, коли святкування Різдва стали більш релігійними.

На фото чотирьохметровий дідух в музеї Івана Гончара в м. Києві.


Адвент-календар дослідника. День 10. Різдвяний ярмарок: серце зимових святкувань.

Зимові ярмарки були невіддільною частиною святкувань Різдва. Вони поєднували різні аспекти життя, створюючи особливу атмосферу тепла й радості навіть у найхолодніші дні.

Ярмарки традиційно розгорталися на центральних площах міст чи сіл. Продавали на них різноманітні товари: їжу, одяг, кераміку, іграшки, прикраси.

Ярмарки не були лише місцем для торгівлі. Тут вирувало справжнє життя: колядники співали різдвяні пісні, народні театральні дійства зображали історію народження Христа.

Сьогодні зимові ярмарки зберігають частинку цієї магії і залишаються одним із найяскравіших символів Різдва та Нового року, нагадуючи про важливість спільного святкування та підтримки традицій.

Фотокартку дореволюційної зимової ярмарки знайти не вдалося, тож додав підбірку характерних світлин з ярмарок загалом.


Адвент-календар дослідника. День 9. Святкові костюми.

Різдвяні свята вимагали не лише дотримання традицій, а й відповідного вбрання.

У сільській місцевості чоловіки носили вишиті сорочки, широкі штани, кожухи та постоли. Жінки вбиралися в яскраві плахти, вишивані сорочки й прикрашали себе кораловим намистом або стрічками.

Костюми для різдвяної ходи та вертепів займали особливе місце в святковій культурі. Учасники перевдягалися в пастухів, ангелів, царів, чортів або біблійних персонажів, часто використовуючи підручні матеріали для створення яскравих образів.

Ангели одягали білі сорочки, прикрашені золотими чи срібними деталями, а крила робили з паперу або тканини. Пастухи носили хутряні жилети та шапки, а образ царів підкреслювали довгі мантії з тканини, прикрашені штучними коштовностями. Популярними були маски, які зображували тварин, наприклад, козу, ведмедя чи вовка.

До поста додав світлини помилуватись як виглядали святкові костюми з відкритих джерел.


Адвент-календар дослідника. День 8. Андріївські вечорниці або "калита".

Традиційно відзначаються на день святого Андрія Первозванного (13 грудня за старим календарем) і є одним з найяскравіших зимових свят українського народного календаря. Ця подія була особливо популярною серед молоді, яка використовувала цей день для ворожінь, розваг і залицянь.

Дівчата намагалися передбачити майбутнього чоловіка. Одним із найпопулярніших способів було кидання чобота через паркан: вважалося, що напрямок носка вкаже сторону, звідки з'явиться суджений. Іншим поширеним методом було замішування вареників із сюрпризами: монетка означала багатство, нитка — далеку дорогу, а зерно — добрий урожай.

Юнаки часто влаштовували пустощі, наприклад, ховали ворота сусідів або змащували їх дьогтем.

Вечорниці супроводжувалися співами, танцями та застіллями. Дівчата приносили власноруч приготовлені страви, а хлопці відповідали музикою й пригощаннями.

Опис гадань - зі "Сборника сведений о Полтавской губернии" А.В. Богдановича, 1877.


Адвент-календар дослідника. День 7. Зимові подорожі.

Зимові подорожі нерідко ставали справжньою пригодою. Снігові замети та ожеледь могли застати зненацька навіть досвідчених мандрівників. Особливо складними були дороги до віддалених сіл, куди люди вирушали на свята побачити рідних чи взяти участь у ярмарках.

Часто подорожуючі використовували сани, запряжені кіньми, — це було зручніше за вози. Однак навіть сани іноді потрапляли у замети, і тоді всі пасажири бралися до роботи: відкидали сніг, посипали дорогу соломою чи хмизом.

Члени артілей, які працювали далеко від дому, часто завершували свої "сезонні" роботи перед зимовими святами. Відомо, що вони збиралися разом для спільного повернення додому, нерідко наймаючи транспорт.

Для наймитів зимові свята були періодом, коли роботодавці дозволяли їм повернутися до рідних, але це не завжди було можливим, оскільки треба доглядати за худобою або виконувати інші сезонні обов'язки.

Ілюстрація - з праці Ф. Вовка "Студії з української етнографії та антропології".

Показано 20 последних публикаций.