27 листопада – пам’ять великомученика Якова Персіянина
Святий великомученик Яків Персіянин (Розсічений) народився у IV столітті в благочестивій християнській родині, заможній і знатній. Його дружина також була християнкою. Подружжя виховувало своїх дітей у благочесті, навчаючи їх любові до молитви та Священного Писання.
Яків обіймав високу посаду при дворі перського царя Іздеґерда (399–420) та його наступника Варахрана (420–438). Під час одного з військових походів, спокушений царською милістю та побоюючись зізнатися у своїй вірі, Яків разом із царем приніс жертву ідолам.
Дізнавшись про це, дружина і мати святого Якова написали йому листа, в якому із глибоким болем докоряли йому та закликали до покаяння. Прочитавши послання, Яків усвідомив тяжкість свого гріха. Уявивши весь жах відречення не лише від рідних, а й від Самого Бога, він почав гірко плакати та молити Господа про прощення.
Соратники святого, почувши, що він молиться Господу Ісусу Христу, донесли про це цареві. На допиті святий Яків, зміцнившись духом, мужньо визнав свою віру в Єдиного Істинного Бога. Ніякі умовляння царя відректися від Христа не змогли похитнути його віру.
Цар наказав піддати святого жорстокій смерті. Мученика поклали на плаху й почергово відсікли пальці на руках і ногах, а потім — самі руки й ноги. Під час страждань святий Яків безперестанно підносив до Господа подячні молитви за те, що Він дав йому можливість у важких муках спокутувати свій гріх. Страждаючого і знекровленого мученика зрештою обезголовили.
Святі мощі великомученика Якова спочивають у монастирі його імені на півночі Лівану, у Дедді поблизу Триполі.
Святий великомученик Яків Персіянин (Розсічений) народився у IV столітті в благочестивій християнській родині, заможній і знатній. Його дружина також була християнкою. Подружжя виховувало своїх дітей у благочесті, навчаючи їх любові до молитви та Священного Писання.
Яків обіймав високу посаду при дворі перського царя Іздеґерда (399–420) та його наступника Варахрана (420–438). Під час одного з військових походів, спокушений царською милістю та побоюючись зізнатися у своїй вірі, Яків разом із царем приніс жертву ідолам.
Дізнавшись про це, дружина і мати святого Якова написали йому листа, в якому із глибоким болем докоряли йому та закликали до покаяння. Прочитавши послання, Яків усвідомив тяжкість свого гріха. Уявивши весь жах відречення не лише від рідних, а й від Самого Бога, він почав гірко плакати та молити Господа про прощення.
Соратники святого, почувши, що він молиться Господу Ісусу Христу, донесли про це цареві. На допиті святий Яків, зміцнившись духом, мужньо визнав свою віру в Єдиного Істинного Бога. Ніякі умовляння царя відректися від Христа не змогли похитнути його віру.
Цар наказав піддати святого жорстокій смерті. Мученика поклали на плаху й почергово відсікли пальці на руках і ногах, а потім — самі руки й ноги. Під час страждань святий Яків безперестанно підносив до Господа подячні молитви за те, що Він дав йому можливість у важких муках спокутувати свій гріх. Страждаючого і знекровленого мученика зрештою обезголовили.
Святі мощі великомученика Якова спочивають у монастирі його імені на півночі Лівану, у Дедді поблизу Триполі.