Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"

* * *

Для мене ти й межа, і  частоколи,
зболілі весни, сплутана верства,
І те, що не загоїться ніколи,
Й деталь життя, яка не ожила.

Мені противний зблизька ти і долі,
Мов рваний тремор злісних громовиць.
Прошу ж, не опусти мене додолу,
Бо й сам упадеш, власне, долілиць.

©️ Віра Семків (червень 2024 р.)
#вірш #філософська_лірика #Віра_Семків

Літня ода

І черешнями, і ожиною
Сяйне літо моє цвіте.
І неспішне ані хвилиною,
Не гайнує часу проте.

Красень червень урешті вибуяв,
Мов дитя, що ось-ось зросте.
Ген на обрії морем, хвилями
Все прекрасне, мов молоде.

І вустами, наче вишневими,
З людям явною осторогою.
літня птаха, співом веселою,
Загартованою, готовою.

І дзвінкою, достоту літові,
що роситься, гуде, росте.
Хоч і променями тендітними,
Не гайнує часу проте.

©️ Віра Семків (червень 2024 р.)
#Вірш #Пейзажна_лірика #Віра_Семків

Луораветлани (справжні люди) 

*Прим автора:  Луораветлани — це друга назва народу чукч, але чукчі тут ні до чого. Річ у тім, що слово луораветлани/луораветлати перекладається як «справжні люди».
          
       Навколо, під холодним сонцем ніжаться панельні будинки  

       «Хрущовки» – так називають величезні стелажі, де балкони – закурені полички...   

       Я  точно десь бачив ці, сповнені безідейності, пусті обличчя 
 
       Ба більше, можливо, я божеволію, але мені здається, що

        Я десь бачив таку ж саму людинку 
      
        Homo sapiens'а, який летить, щоб кудись летіти
 
        Homo sapiens'а, який знає, що знає усе на білому світі 
 
        Homo sapiens'а, який своїм подихом свободи отруює повітря 
 
         Я десь бачив таку ж саму людинку...
    

***  

 
        Я  точно десь бачив ці, сповненні безідейності, пусті обличчя 

        Продукти конвеєру, порожні люди окупували вулиці міста
 
        Монітор поступово висмоктує душі з темних проваль очиць

        Я хочу ненавидіти, але, моєї ненависті просто не вистачить на всіх!

        Не кожна людина – це особистість, не кожна має щось у собі 
      
        Розчарування пробиває грудину наскрізь, ніби холодний багнет 
 
        Коли розривається віра в людей – від її шрапнелі не захистить бронежилет

         Внутрішня опора? Замість неї там старий, давно поржавілий шест  
 
         На якому витанцьовує гола надія бути почутим
          
         Вони так і хочуть залізти під її коротку юбку 
 
         Люба, я не дам цим гнилим людям образити тебе 
 
         Прожогом здираюсь по соціальній драбині, щоб впасти і зламати хребет 
        
         А в нирках Сизифові камінці   

         Це не проза і не вірш  

         Це крик душі  

         Що перейшов у тихий хрип  
  

***    
 

          На асфальті черв'яки жадібно поїдають пташку миру    

          Скоро від білосніжного птаха не залишиться ні пуху ні пір'я            
   
          Вечір садовими ножицями перерізає ночі її почорнілу пуповину  

          Пісок із скляних очей плавно висипається на задубілі коліна           

          Луораветланам тяжко, бо вони розділені, розкидані, роздріблені...
 
          Луораветланів нищать, чи є у них хоча б невеличкі шанси вижити?        

          Багато з них вже втрачені – крила вищипані, а лікті обгризені      
      
          Аж до самісінького зап'ястя           

          Їм дуже страшно, їм дуже боляче, їх нудить мріями та цілями   

          Вони кричать, їм хочеться тікати 
 
          Внутрішні органи витікають струмками розплавленого заліза

          В очах застигла стрілка циферблата
 
          Айстри – то серця давно вже загиблих луроветлатів...



© Лодик Ніким (2023 р.)
#вірш #філософськалірика #ЛодикНіким

Лаб ра дор в буз ко ву кві точ ку

Собака задивився на зорі у калюжі:
Його блискучі очі провалювались в ніч,
Бузкові хлюпалюжі, до пса того байдужі,
Цвіли під мокрим небом, немовби море свіч.

Маленька квітка часу на хвостику у нього
Жила нетлінним сяйвом - аж меркли світляки.
Вечірня колотнеча під зорями із моху
Плела свої плеяди собаці у думки.

Мов дві маленькі дірки, чорнилом грали очі,
Вдивляючись в калюжі, де в космосі бузок,
А вушка, як ромашки, і справді, трошки-трошки
На вітрі тріпотіли у шалі пелюсток.

Одна собача постать без простору і часу,
Одна-єдина мить: дві краплі на щоках.
Не плач, моє натхнення, ми разом, за‌вжди разом,
Немов отой бузок і песик у квітках.

©️ Богдан Притула (травень 2024 р.)
#вірш #пейзажналірика #романтика #БогданПритула

Дозволь відійду

Ти домом був моїм, і вітром,
І морем, що втрачало бриз,
Надсадним криком, тьмавим світом -
Сьогодні так, як і колись.

Не викрила б тебе ніколи,
Не зрадила б, не підвела,
Лише ж не тлом я та не долом,
Я коренем у ґрунт вросла.

Ти був шпилястим видноколом
І спогляданням на виду.
І байдуже, що більш нікого,
Тепер, дозволь же, відійду.

©️ Віра Семків (червень 2024 р.)
#Вірш #філософська_лірика #Віра_Семків

Депресія
(Акровірш)

Драма виковує сумніви в думах,
Емансипація спить.
Плачуть дракони замерзлі на дюнах,
Радости хочуть в цю мить.

Еквілібристами стануть дракони,
Стрімко здіймуться уверх.
І розкуються думки заборони —
Ясністю сповнюсь тепер.

©️ Роман Фещак (грудень 2023 р.)

P. S. Для натхнення до конкурсу "Акрочервень😉
#вірш #акровірш #мотиваційнапоезія #РоманФещак

Літо

Спекотний день — це просто жах,
Я хочу спати кожен час!
І сонце встане, як на зло,
Мене розплавити у сон.

Та у ці дні є дещо файне:
Смарагди трав, дерев, кохання...
І, загалом, усе то гарно,
Лише жуки оті... Ох, ладно.

От не люблю я теє літо,
Бо спека — то все не моє,
Але все ж можу порадіти
Кущу жоржин, який цвіте.

© Геліконія
#вірш #літняпоезія #пейзажналірика #Геліконія

Окремо у коментарях на телеграм-каналі запускаємо читацьке голосування. Тож потрібна ваша допомога, підписнички🙏

Приз читацьких симпатій отримає той, хто набере найбільше червоних сердечок💞

❗Увага! Інші реакції не будуть враховуватись, тому лише ставте червоні сердечка❤️

Переможець читацького голосування теж отримає озвучку. Якщо ваші смаки зійдуться з оцінюванням журі, тоді будемо розглядати учасників, що йдуть по вашому оцінюванню нижче. Переможець точно буде✌️

Здається, все. Побігли писати легенди!✍️⌨️🖋️
#проза #легенда #конкурс #Купальськілегенди