Дозволь відійду
Ти домом був моїм, і вітром,
І морем, що втрачало бриз,
Надсадним криком, тьмавим світом -
Сьогодні так, як і колись.
Не викрила б тебе ніколи,
Не зрадила б, не підвела,
Лише ж не тлом я та не долом,
Я коренем у ґрунт вросла.
Ти був шпилястим видноколом
І спогляданням на виду.
І байдуже, що більш нікого,
Тепер, дозволь же, відійду.
©️ Віра Семків (червень 2024 р.)
#Вірш #філософська_лірика #Віра_Семків
Ти домом був моїм, і вітром,
І морем, що втрачало бриз,
Надсадним криком, тьмавим світом -
Сьогодні так, як і колись.
Не викрила б тебе ніколи,
Не зрадила б, не підвела,
Лише ж не тлом я та не долом,
Я коренем у ґрунт вросла.
Ти був шпилястим видноколом
І спогляданням на виду.
І байдуже, що більш нікого,
Тепер, дозволь же, відійду.
©️ Віра Семків (червень 2024 р.)
#Вірш #філософська_лірика #Віра_Семків