досвід солоний і досвід гіркий
як ти? — та наче жива
небо дарма оголяло зірки
ми — не його цільова

ця передзимня пора вже була
лиш не згадаю коли:
вже хороводила сіра імла
вже виринали з імли

лиця й дороги
дороги й доми
світла, святкова зима
милі й малі нерозбірливі ми —
все чого більше нема

все в чому й правди як в мерзлих ногах
все в чому сили на вдих
все що тримало на прив'язі страх
і не пускало сюди

мишаться хмари і хлюпає твань
тінь упівнеба лежить
пісня полює на наші слова
тож промовчи не кажи

все вже було і тепер проступає
тріщинками на стіні
правда про нас — це і є листопад
і його хижі пісні

Єлизавета Жарікова