⚔️ Валінор

Той, хто вбиває зло, – лиш ховає його у собі.
Той, хто вбиває пам’ять, – помре від свого ножа.
Нас не лякали ні орки, ні холод, ні сніг,
Доки ішли до мети по своїх стежках.

Сотні разів ми топили Перстень в Горі,
Плавлячи зло, що ховалося в кожному з нас.
Та коли згасло Око і з ним тисячі ворогів –
Нашим найбільшим ворогом виступив Час.

Наші мечі ми самі ж віднесли на смітник,
А щити із картону розмила давно вода.
Братство розпалось, і кожен свідомо зник
Серед одвічних проблем і духовних вад.

Зло нікуди не зникло, лиш стерлась та грань,
Що відділяла собою добрі і злі береги.
Наша Варта скінчилась – забута дитяча гра,
І тепер ми заручники
Правил Нової Гри.

...“Того, хто прикинувся мертвим, –
чекає повільна смерть”.
І не почують боги, хоч би скільки не звати їх,
Дещо назавжди зникло із цих земель
Разом з останнім човном,
що відчалив у Валінор

Федір Рудий

Збірка "Пісня осені", 2019 рік

#годнота