УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Масований комбінований удар по всіх регіонах України. За цю ніч і ранок російські терористи застосували дрони різних типів, зокрема «шахеди». Крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети: «циркони», «іскандери», «кинджали». Загалом близько 120 ракет і 90 дронів. Наші сили ППО знищили більше 140 повітряних цілей.

Ціллю ворога була наша енергетична інфраструктура по всій Україні. На жаль, є пошкодження обʼєктів від влучань та падіння уламків. У Миколаєві внаслідок атаки дрона двоє людей загинули та ще шестеро поранені, серед них двоє дітей. Мої співчуття рідним та близьким загиблих. Станом на зараз є знеструмлені райони, всі необхідні сили залучені для ліквідації наслідків та відновлення.

Ми вдячні всій нашій протиповітряній обороні, яка була залучена до відбиття цієї атаки: зенітним ракетним військам, нашій авіації – пілотам F-16, «сушок» та МіГів, мобільним вогневим групам, РЕБ – усі організовано відпрацювали. Дякую вам за надійний захист!

Командир бригади "Азов" Денис Прокопенко сьогодні написав на своїй сторінці у Facebook (https://www.facebook.com/share/p/KEb5JejjXqPCohyZ/)

"Багато років тому, до того, як росіяни вторглися в Україну у 2014 році, ми були закоханими в українську військову історію юнаками. Українська Повстанська Армія, Визвольні змагання, підпільна боротьба за свободу України минулих поколінь були для нас усім. Імена Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Петра Болбочана, Василя Кука та інших видатних українських військових діячів — найважливішими дороговказами. А 14 жовтня, Покрова, День створення УПА — визначним святом.

Минули роки, і те, про що ми тоді читали в книжках, стало для нас щоденною реальністю. Той самий ворог. Та сама нелюдська жорстокість окупантів до українців. І той самий гнів до ворогів.

Відзначаючи цей день, ми не поклоняємося попелу. Ми підтримуємо вогонь. Той вогонь, що горів в упівських криївках. Той вогонь, що спалює у наших серцях кволість, страх та відчай. Той вогонь, що проявлений в залпах нашої зброї, і якого так бояться наші вороги.

Я вітаю особовий склад 12-ої бригади «Азов» із цим святом. Всі ви — гідні того, аби нести цей вогонь і надалі. Ви довели це своєю мужністю, своїми потом та кровʼю, своєю нездоланною волею до боротьби. Коли я чую, як наші бійці, які щойно повернулись з полону, рвуться повернутись у стрій; коли я бачу, як вчорашні рекрути без страху вступають у бій, зупиняючи російські штурми; коли я думаю про всіх тих, хто поліг у боях, та хто майже два з половиною роки тримається у полоні, я щораз переконуюсь — ви найкраще, що могло статись з Україною.

Я впевнений, що вояки УПА, дивляться на ваш щоденний чин, пишаються вами, і посміхаються тому, що справа захисту України в надійних руках. Про кращих нащадків годі й мріяти.

Памʼятайте, що в темряві кривавих боїв, у вас є те, що ніколи не зрадить та назавжди залишиться з вами. Вогонь, який освітлював шлях тисячам і тисячам українських лицарів до вас.

Слава Україні!"

Конфлікт інтересів: Релігійні переконання чи державні обов'язки? Посол України в Словаччині затримав військову допомогу

У критичний період війни роль дипломатії є ключовою. Однак, коли особисті переконання переважають професійні обов'язки, наслідки можуть бути катастрофічними. Поточна ситуація з послом України в Словаччині, Мирославом Кастраном, є яскравим прикладом цього.

Кастран, який активно бере участь у релігійній діяльності церкви п’ятидесятників, опинився в складній ситуації. Його церква забороняє допомогу у військових питаннях, що призвело до конфлікту між його релігійними переконаннями і дипломатичними обов'язками.

Нещодавно стало відомо, що Кастран систематично відмовляється підписувати дозволи на транзит вантажів військового призначення через територію Словаччини. Це призводить до того, що ці вантажі змушені йти через Польщу, що викликає додаткові затримки в постачанні критично важливих ресурсів.

Відмова посла взаємодіяти з постачальниками і його бездіяльність можуть мати серйозні політичні наслідки, підриваючи довіру між Україною і Словаччиною та викликаючи міжнародні напруження.

Необхідно терміново знайти баланс між особистими переконаннями і державними обов'язками, щоб забезпечити ефективну підтримку українських військових і уникнути подальших затримок.