Щось на літературному


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


Літературний блог про українську літературу☕
Проводимо безкоштовні онлайн книжкові клуби (переглядайте в закріплених) ❤️
Tik Tok: rhae.tae
Rork: VESSA

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


ПАВЛО ТИЧИНА

"ПАСТЕЛІ"

II


Випив доброго вина
Залізний день.
Розцвітайте, луги! —
: я йду — день —
Пасітесь, отари! —
: до своєї любої — день —
Колисково, колоски!
: удень.
Випив доброго вина
Залізний день.

✍️ Одна з чотирьох частин "Пастелей" Павла Тичини, написаних у 1917 році та виданих у 1918 році у складі збірки "Сонячні кларнети". Кожна з чотирьох частин присвячена ранку, дню, вечору та ночі.

🎨 На фото автопортрет Павла Тичини.
Підпис:
"27.V.1922. Дуже старий вийшов"


Перша сторінка рукопису Павла Тичини


Афіша другої мандрівної капели Кирила Стеценка 1920 року, учасником якої був Павло Тичина на посаді офіційного літописця, про що він написав у своєму щоденнику "Подорож з капелою К. Г. Стеценка".


Репост из: Таверна художника
Зробила ось таку красу в фотошопі для об'яви про книжковий клуб від "Щось на літературному".

Прям задоволена результатом і спойлерю вам клуб до офіційного анонсу🤭

#ТХ_творче_від_адміна


Маленький спойлер до книжкового клубу в листопаді від дизайнерки наших обкладинок (анонс буде протягом тижня) 😘


МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"ЗАПИТАННЯ"


Я хтів би знать — що є життя?
Хто засвітив на небі зорі?
В натхненному бурхливоморі
Сумує людське почуття.
Життя не є цвітучий гай.
Життя є вулиця шумлива.
Автомобіль або трамвай
Тебе роздавить — будь щасливий.
І ходимо як комашня,
Не бачим зор у синім небі.
Нас гнітить, душить метушня!
Не треба!
1913 р.

👩‍🎨 Портрет авторства Анатоля Петрицького, "Михайль Семенко", 1922 рік.


Окреме дякую всім хто був дотичний до фільма за зображення дружби Юрія Яновського та Олександра Довженка 🫂


🎬 Для хорошого вечора тримайте Юрія Яновського під час роботи на Одеській кінофабриці, 1926 рік🎥


Користуючись нагодою нагадаю за книжковий клуб на "майстер корабля" Юрія Яновського.


🎬 Сьогодні хотіла б поговорити про фільм "Довженко. Перший погляд"🌊📽️☀️
Фільм занурює нас в атмосферу українських 1920-х років та знайомить із легендарними постатями української культуру, залишає по собі доволі неоднозначне, але однозначно варте уваги враження. Стрічка вийшла надзвичайно естетичною - про мрійників, які жадали побудувати Голлівуд на Чорному морі й таки його побудували. Проте деякі моменти залишили по собі неприємне враження. Зокрема, мені не сподобалася сексуалізація Іти Пензо, яка, на мою думку, була недоцільною.
Тому моя особиста оцінка: 7,5
"Майстер корабля" для мене - дуже знакова книга. Це роман, завдяки якому я закохалась в українську літературу й опинилася там, де я зараз є. Тому особливо цікаво було побачити кінострічку, пов'язану із цією історією та її героями.
Рекомендую цю кінострічку таким самим фанатам "Майстра корабля", як я. А ще - усім, хто зараз хоче сонця, моря, кохання та трохи Голлівуду біля чорного моря 1920-х.


"Літературне життя починається за достатньої наявності людей, здібних про літературу весь час розмовляти. Властиво, навіть не про літературу, як прояв людського пориву до спізнання, точаться ці безконечні балачки, не обговорення високих зразків її і не захоплення ними править в них за мету, а дрібниці, побут творчості, професійний бік її, як і все професійне, нудний та одноманітний.
Література складається з творчості, життя літературне — з розмов літераторів. І на їхніх устах кожен факт з життя письменника чудесно стає літературним фактом, анекдот про нього — літературним анекдотом, галоші його — літературними галошами, як ніби всі члени їхнього тіла мають чарівну властивість надавати речам своїм дотиком літературної вартості.

-Валер'ян Підмогильний, "Місто".

*На фото група "Ланка", зліва на право: Євген Плужник, Марія Галич, Григорій Косинка, Валер’ян Підмогильний, Борис Антоненко-Давидович, Тодось Осьмачка.


ЄВГЕН ПЛУЖНИК

"ОДІРВАЛИСЬ ВІД ДНІВ СЛОВА"


Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях ―
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!

*Крайній праворуч — Євген Плужник, поруч із ним — Валер'ян Підмогильний.


Репост из: Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️
❌😥2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним.

Після того як його "адвокат" Віктор Медведчук заявив "всі злочини Стуса заслуговують покарання", Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.

Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися.

Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив "дьогтемаз" Стус. Згодом розповів про "злочини бандерівців". Завершив "злочинами" самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку.

Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова.

Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося.

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.

🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.

🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!


2 жовтня 1906 року в місті Охтирка на Харківщині (нині Сумська область) у родині муляра народився Іван Багряний 🥳

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти»

-Іван Багряний, "Сад Гетсиманський".


АВЕНІР КОЛОМИЄЦЬ

"КОХАЙ РІДНУ ХАТУ..."


Кохай рідну хату, кохай, брате мій,
Кохай свою рідную стріху;
Вродився і зріс ти, мій друже, у ній
І батькові й ненці на втіху. 
Кохай ті віконці і двері кохай,
Садок і малу загороду,
Про них ти в неволі і долі згадай,
Повік не забудь свого роду. 
Село своє рідне ти щиро кохай,
Люби його пісню і мову;
Те зілля пахуче, що вкрило весь гай,
Ту річку, і ліс, і діброву. 
Кохай рідну хату, той рідний поріг,
Маленьку свою батьківщину,
Щоб потім, дорослим, любити ти міг
Народ свій, свою Україну!

1 жовтня 1941 р.


ВАСИЛЬ СТУС

"МИ СИДІЛИ ЗА ПЛЯШКОЮ ШАМПАНСЬКОГО..."


Ми сиділи за пляшкою шампанського
в тихенькому прокуреному кафе.
I вона відчувала себе царицею,
Афродитою, що проминувши рибалок
(за столиками забивали козла),
алкоголіків, невтомних шукачів
великих жіночих бюстів,
щойно зайшла в таверну,
де тінь, і вино, і прихисток.
А коли ми вийшли
на знелюднілий вечірній берег
і я, не ждучи нагоди,
спробував її взяти,
хвиля відбігла, наче сторожовий пес,
якого чекає попереду
чорна робота.


2/2
За хрущовської відлиги вийти на волю йому допоміг Микола Бажан. Він повернувся в Україну та працював в спілці письменників на посаді перекладача. Проте Іван на волі пробув недовго, його знову заарештували. Цього разу приводом стало його неприховане негативне ставлення до КДБ. Цього разу він відсидів в ув’язненні понад рік, там Іванові заборонили писати. Вийти допоміг Максим Рильський який взяв Івана на поруки. В останні роки життя знову став членом спілки письменників України та з головою поринув у літературу.
Раптово помер у медпункті видавництва на 48 році життя.
Похований на Байковому кладовищі в Києві, а на могилі викарбувані його власні слова:

"Мені життя навіки не дано.
Настане час — перерветься воно.
Холодне тління спалить моє тіло.
Лиш невмирущим ввійде у життя
Оте священне і пісенне діло,
Що я тепер творю із почуття."


29 вересня 1919 року народився український поет та борець за справедливість який не боявся гостро критикувати й засуджувати свавілля сталіна Іван Хоменко🥳

«А я піду за волю проти рабства,
Я виступлю за правду проти вас…».

Після школи закінчив театральну школу, й став актором Криворізького драматичного театру та водночас здобував вищу освіту в педагогічному інституті. У роки другої світової війни був мобілізований, під час бойових дій двічі отримав поранення та контузію. Коли траплялася вільна хвилинка він одразу сідав писати поезії, які публікувалися у фронтових та районних газетах. Його творчий доробок становить 14 поетичних збірок. За засудження голодомору 1932—1933 рр. та голоду 1945-1946 рр. отримав 25 років заслання у табори ГУЛАГу. В ув’язненні ні олівця, ні паперу в нього не було, тому він записував рядки милом на матраці, потім заучував їх, стирав і писав нові.


Дякую всім хто приєднався сьогодні на наш книжковий клуб на книгу Брема Стокера "Дракула". Дуже вдячні за таке тепле та комфортне обговорення♥️
До зустрічі на літературному вечорі В. Домонтовича 👋


Репост из: Читомо
Сьогодні день народження Миколи Рябчука — письменника, журналіста, публіциста, перекладача та політолога

У 1970-х він був частиною львівського літературного андеграунду, створював самвидавний альманах «Скриня», за який його виключили з політеху.

А ще Рябчук — великий читач: його бібліотека свого часу налічувала близько 10 тисяч книжок. В інтерв’ю для Читомо він говорить про читання, книжки, українську літературу та власну читацьку біографію.

«Читач повинен бути космополітом для того, щоб об’єктивно сприймати тексти й мати широту погляду».


З такої нагоди пропонуємо пригадати цю розмову,
прочитавши або переглянувши інтерв’ю!

🔖Підписатися | 👉Стати частиною Клубу Читомо

Показано 20 последних публикаций.