АВЕНІР КОЛОМИЄЦЬ
"КОХАЙ РІДНУ ХАТУ..."
Кохай рідну хату, кохай, брате мій,
Кохай свою рідную стріху;
Вродився і зріс ти, мій друже, у ній
І батькові й ненці на втіху.
Кохай ті віконці і двері кохай,
Садок і малу загороду,
Про них ти в неволі і долі згадай,
Повік не забудь свого роду.
Село своє рідне ти щиро кохай,
Люби його пісню і мову;
Те зілля пахуче, що вкрило весь гай,
Ту річку, і ліс, і діброву.
Кохай рідну хату, той рідний поріг,
Маленьку свою батьківщину,
Щоб потім, дорослим, любити ти міг
Народ свій, свою Україну!
1 жовтня 1941 р.
"КОХАЙ РІДНУ ХАТУ..."
Кохай рідну хату, кохай, брате мій,
Кохай свою рідную стріху;
Вродився і зріс ти, мій друже, у ній
І батькові й ненці на втіху.
Кохай ті віконці і двері кохай,
Садок і малу загороду,
Про них ти в неволі і долі згадай,
Повік не забудь свого роду.
Село своє рідне ти щиро кохай,
Люби його пісню і мову;
Те зілля пахуче, що вкрило весь гай,
Ту річку, і ліс, і діброву.
Кохай рідну хату, той рідний поріг,
Маленьку свою батьківщину,
Щоб потім, дорослим, любити ти міг
Народ свій, свою Україну!
1 жовтня 1941 р.