– Це його перша зустріч з моєю родиною, – продовжує він. – Але мені довелося працювати в останню хвилину, тож він вилетів сам, і тепер я тут, а він буде там. З моїми батьками. Наодинці. На Різдво, – він глибоко вдихає, нарешті дивлячись на мене. – Як ти думаєш, я щось зробив у минулому житті? Це моє покарання?
– Я впевнена, що вони чудово поладнають, – ніяково кажу я, але він хитає головою.
– Вони не знають про нього. Тобто вони знають про нього, але не про те, що він... що ми... – він замовкає, і до нього повертається той самий скорботний погляд.
Я простягаю руку, щоб поплескати його по спині.
– Геї?
– Що? – він хитає головою. – Ні. Вони це знають. Ми вегани!