Добрий ранок, незламні люди Токмацької громади!

Нещодавно в мене відбулася розмова з пані Галиною, яка розповіла як мужньо і гідно переживають окупацію наші земляки."Кожен день у кожного проходить по своєму, говорить пані Галина, кожний раз приходиться проходити через їх блокпост, бо йду за хлібом чи то до старенької подружки на допомогу і на їхнє «Здравствуйте» говорю «слава Богу», а коли трохи не вирвалось «Слава Україні» (повязали б). Як же я можу їм побажати «здравствовать», коли мій сусід загинув, у родичів зруйновані в різних населених пунктах домівки, мої діти з внуками виїхали геть за межі півдня України",  - з гіркотою розповідає моя співрозмовниця.- "А оці черги людей похилого віку до установ, в яких змушені брати різні довідки, оновлювати або й взагалі брати руські документи, щоб щось отримати чи то достукатись до некомпетентних чинуш, що захопили всі адміністративні установи."
Деякі люди радіють новим тротуарам, відремонтованим умовно дорогам, відкритим торговим точкам, транспортному перевезенню, а мене особисто дратують кругом розвішані триколори, безцеремонне поводження серед людей військових у формі зі зброєю.

Наші люди в окупації чекають Україну.
Чекають повернення України.

Токмак — це Україна!