ЛЮТЬ

Підписниця, яка втратила на війні близьку людину, шерила пост в інсті про те, як свята та їх наближення травмують тих, хто переживає горе.

І це не про те, що "якщо в когось втрата, я поки маю своє життя та хочу йому радіти". Це про те, що тисячі, десятки тисяч людей втратили найближчих. У ще сотен тисяч - рідні на фронті й ці чергові свята пройдуть без них. Солідарність - це вміти поступитися, стати на місце тих, хто проведе ці дні на самоті з найтяжчими думками.

Ще до великої війни я писала, що в грудні в психіатричних клініках та диспансерах найбільші загострення. В сенсі, що в порівнянн, цей період так загострює стан, що пацієнтів стає набагато більше. Це відбувається тому, що само по собі закінчення року це як певна межа, людина більше думає про свою реалізацію, про самотність і тд. і це призводить до зривів.

Я не закликаю нікого відмовитися від свят, але закликаю з розумом підходити до того, що ви шерите в своїх соцмережах чи будете шерити. Величезні святкові столи, нарядні корпоративи, прикрашені оселі реально можуть зтригерити тисячі людей - як тих, хто переживає втрату, так і тих, хто проведе Різдво чи новий рік з холодною тушонкою.

Я особисто нічого святкувати не буду, але так вже третій рік. Якщо вам нема чого буде робити 25-го чи 31-го і ви не хочете бути на самоті - можемо пограти онлайн разом чи посидіти в войсі. Такі справи

От така дивна річ, що коли дивишся на своє, наше життя в російській парадигмі раніше - взагалі в голову не вкладається, як це все взагалі було можливо.

От люди часто люблять питати "чому вона від нього не пішла, якщо бив?". А чому всю мою юність у нас обов'язково були якісь росіяни в компанії, які приїжджали в Україну і лагідно казали "язік то конєшно у вас такой смєшной, но какой мєлодічний". І це було неприємно, образливо, але що з них взяти - всі так кажуть.

Всі ці жарти в серіалах, ток-шоу, камеді про хохлів були і образливі, і такі нормалізовані, що ти просто перестаєш звертати на це увагу. Я пам'ятаю реально десятки людей в своєму житті, які жартували про пісюкатого злодія (одного разу це був навіть турок на пляжі, який спитав чи ми з України та після почав жартувати оце все). Або просто сміялися з укр мови, хоча ми (моя компанія умовно) всі були російськомовні. І нам казали "ой такой акцент у вас так і нє скажеш что ві с Украіни". І в якомусь віці (десь до 14) я щиро вважала це за комплімент - як я круто опанувала мову монополії.

Не знаю, я от прям свідомо випралявла собі рос мову. Позбувалася від г, від неправильних наголосів, хотіла звучати "как бєлій чєловєк".

Діти, які приїжджали в наше місто з саскви дивилися на нас як на виключно обідраних бідних, але потєшних хохлів. І це все було так нормально, так буденно. Згадайте, як русаки вперше почали "цікавитися" укр мовою після Майдана й народилися купа жартів про "єслі в руском ьі замєніть на і, вот і війдет хохляцкій".

А зараз коротше я так якось побачу якесь російське слово і думаю, боже воно реально уродське та смішне. Ну наприклад, просто послухайте як звучить не знаю... Мальчуган. Ну що це за слово? Яке воно кострубате та дурне.

Або, не знаю, кулєбяка лол. Голубчік. Бєзобразнічать. Вальяжній. Йопт бля))

Хочеться кудись переїхати з тг, але все таке херове і незвичне та й ви не перейдете за мною кудись 😭