От така дивна річ, що коли дивишся на своє, наше життя в російській парадигмі раніше - взагалі в голову не вкладається, як це все взагалі було можливо.
От люди часто люблять питати "чому вона від нього не пішла, якщо бив?". А чому всю мою юність у нас обов'язково були якісь росіяни в компанії, які приїжджали в Україну і лагідно казали "язік то конєшно у вас такой смєшной, но какой мєлодічний". І це було неприємно, образливо, але що з них взяти - всі так кажуть.
Всі ці жарти в серіалах, ток-шоу, камеді про хохлів були і образливі, і такі нормалізовані, що ти просто перестаєш звертати на це увагу. Я пам'ятаю реально десятки людей в своєму житті, які жартували про пісюкатого злодія (одного разу це був навіть турок на пляжі, який спитав чи ми з України та після почав жартувати оце все). Або просто сміялися з укр мови, хоча ми (моя компанія умовно) всі були російськомовні. І нам казали "ой такой акцент у вас так і нє скажеш что ві с Украіни". І в якомусь віці (десь до 14) я щиро вважала це за комплімент - як я круто опанувала мову монополії.
Не знаю, я от прям свідомо випралявла собі рос мову. Позбувалася від г, від неправильних наголосів, хотіла звучати "как бєлій чєловєк".
Діти, які приїжджали в наше місто з саскви дивилися на нас як на виключно обідраних бідних, але потєшних хохлів. І це все було так нормально, так буденно. Згадайте, як русаки вперше почали "цікавитися" укр мовою після Майдана й народилися купа жартів про "єслі в руском ьі замєніть на і, вот і війдет хохляцкій".
А зараз коротше я так якось побачу якесь російське слово і думаю, боже воно реально уродське та смішне. Ну наприклад, просто послухайте як звучить не знаю... Мальчуган. Ну що це за слово? Яке воно кострубате та дурне.
Або, не знаю, кулєбяка лол. Голубчік. Бєзобразнічать. Вальяжній. Йопт бля))
