Другий день мені надсилають інтервʼю з заголовком "Українська мати втекла від ракет Путіна" і тд
То давайте вже поясню. Одна добра жіночка, президент благодійного фонду, попросила поспілкуватись з журналістом, який шукав людей з "нових" окупованих регіонів.
Моя англійська не дуже, тому запропонувала надіслати текстом всі відповіді на його запитання. Він просив телефоном і прямо зараз. Ну ок.
Тема питання - що ми думаємо про зустріч Зеленського, Трампа і Путіна.
Відповідати "я не політик, не знаю" якось не те. Я вирішила розказати як мужньо боронять нашу землю звичайні люди, що стали воїнами. Ми захищаємось. Відстоюємо своє. А що армія РФ робить на нашій землі? Що?
Хай запитають Путіна і Трампа.
А ми віримо в наших людей, в нашу армію, нашому президенту і всі ми мріємо про перемогу. Це наша головна мета - вигнати ворогів з нашої землі. Ми завжди вірили, з самого початку, тому всі українці допомагають хто волонтерством, хто донатами, хто чим. Ми люди незламні, і віру нашу не зламати.
Коли він знову спросив про Трампа, я сказала, що людина непередбачувана і його слова і діла часто змінюються. Подивимось на результат. Але ніхто не віддасть їм наші міста і села. І ті що окупували давно як Крим, і ті нові південні області.
Ще було про причину приїзду в Ірландію і де я жила, коли прибула.
Але кожного разу, коли є можливість в ЗМІ щось казати про Україну, я завжди згадую окуповану Запорізьку АЕС - найбільшу в Європі! (В статті вони написали - найбільша в Україні) розповідаю як перетворили АЕС на військову базу, про Закатованих енергодарців, про Цивільних людей, що досі в полоні.
Присилаю всі фото и кажу "показуйте" - ось він "руський мир". Ось що було ДО і що там зараз. Чим ми займались ДО, як розквітало місто і що зробили "асвабадітєлі".
У висновку, виходить стаття, повний текст якої ніхто не читає, бо мережами ширяться лише заголовки. З якимись обірваними словами🤦♀️
Тому викладаю текст тут
PressReader.com | Writer who fled Putin’s rockets hopes peace returns some day, despite ‘unpredictable’ TrumpМені не потрібні рейтинги. Моя мета - говорити про Україну, поки в інфо-просторі Ірландії про неї згадали. Не про виселення укр біженців, не про соціальні виплати, відміняти чи подовжувати АRP і на всьому, що політики спекулюють.
Говорити про нашу особливу націю українців, яка здатна на все. Протистояти ядерній державі третій рік і виколупувати ворогів зі своєї землі. Про міць і біль. Про розбиті домівки і скалічені серця. Про віру, на якій все тримається. Бо надій на "обєспокоєних" організацій ні в кого же не має.
Ну, скоротили для соцмереж дуже коряво. Звичайно, надіслані фото не опублікували. Якщо читати лише заголовки, стає сумно. Сподіваюсь, ви читаєте статті повністю.
В мене все. Надобраніч 💛💙