BookМагія

​#СЕРІАЛ
"Касл" (Castle) – 8 сезонів (2009-2016)
Продюсер Ендрю В. Марлоу (Andrew W. Marlowe)

Цей день настав. Сьогодні я хочу розповісти про свій улюблений серіал. Серіал, який я передивляюсь регулярно, по колу, без зупинки, ось вже п’ять років. Серіал який для мене служить фоном, коли я щось роблю по дому, серіал, який завжди піднімає мені настрій, серіал, який я дивлюсь коли хвора, серіал, який довгі роки мотивує мене і надихає. Це американський детективний телесеріал «Касл». Де головну роль письменника Річарда Касла зіграв харизматичний Нейтан Філліон, а його партнерку, палку та звабливу детективку Кейт Бекетт — Стана Катич.

Сюжет обертається навколо успішного письменника детективів Річарда Касла, який після вбивства, схожого на сцену з його книги, стає консультантом нью-йоркської поліції. Касл приєднується до команди детективів під керівництвом Кейт Бекетт. Їхній тандем створює чудову динаміку: Касл привносить свою креативність і нестандартний погляд на розслідування, тоді як Бекетт дотримується логічного та суворого підходу. Взаємодія між Каслом і Бекетт — головний динамічний елемент серіалу. Їхні діалоги, флірт і постійні словесні баталії додають шарму і неповторності. Глядачі стають свідками розвитку їхніх стосунків від професійного партнерства до справжнього кохання.

Кожна нова серія в серіалі має унікальний сюжет і свою особливу атмосферу. Це може бути таємниче вбивство на зйомках мелодрами, справа про підозрілу смерть на комік-коні або навіть розслідування, пов'язане з секретними урядовими змовами. Серіал не боїться експериментувати з різними підходами до розслідувань, іноді додаючи елементи містики або фантастики, що робить кожен епізод цікавим і непередбачуваним.

Ви не повірите але я дивилась цей серіал чотирма мовами, деякі серії знаю на пам'ять, а улюблені «фразочки» і жарти від Річарда Касла намертво прилипли до моєї мови. Він часто кидає саркастичні коментарі та робить дотепні зауваження, додаючи легкості навіть у серйозні моменти розслідування. Його улюблені фрази, на кшталт "Я письменник, моя робота уявляти" або культове "Хіба це не весело?" стали візитівкою серіалу. Я не помітила, як вони стали і моїми фірмовими фразами…

Дія серіалу відбувається в Нью-Йорку, і багато епізодів знято на вулицях міста, що додає атмосферності. Стильні інтер'єри, яскраві костюми героїв та увага до деталей створюють візуальне задоволення для глядача. Не один раз я в захваті дивилась на чергове вбрання від стильної Кейт Бекетт. І мушу зізнатись, моя улюблена шкіряна куртка-косуха обиралась саме через те, що нагадувала куртку Бекетт.

Для мене "Касл" — це більше, ніж просто детективний серіал. Я люблю його за неймовірний гумор і фірмові жарти, які завжди піднімають настрій та додають позитиву навіть у найнапруженіші моменти. Він дарує відчуття легкості, адже персонажі не лише розслідують злочини, а й жартують, сміються та ведуть себе як справжня родина. Особливе місце займає "хімія" між Каслом і Бекетт — їхні баталії, флірт, розвиток стосунків і глибоке кохання, яке лише зростає з кожним сезоном. Вони завжди підтримують одне одного, долаючи будь-які перешкоди разом, будь то небезпечні справи чи особисті труднощі. Їхня історія кохання — це про взаємну підтримку, довіру та партнерство, що надихає вірити в справжнє почуття, яке здатне подолати всі труднощі. Якщо вам подобаються легкі, але захоплюючі детективи з елементами комедії та романтики, то "Касл" точно вартий вашої уваги.

Щиро Ваша #Клякса

​#прочитане #читаємоБогдан
Рей Бредбері - «Кульбабове вино»
Видавництво Богдан

Я вже колись писала, що одночасно читаю декілька книжок одночасно. За звичай це не менше 4. Перша це обов’язкова, друга, ту яку читаю перед сном, третя яка необхідна для навчання (як правило англійською) і четверта «дорожна». Та що подорожує зі мною в сумці, яку я читаю уривками в метро, чи в потязі, між парами і в парку на лавці, коли даю собі хвилинку перепочинку. Вчора я дочитала таку книжку - «Кульбабове вино» Рея Бредбері від видавництва «Богдан». В цю осінь, коли в гуртожитку довго не вмикали опалення, це книжка, невеликого формату, стала для мене символом минулого літа, яка увібрала у себе радість, тепло та світлі миті життя.

Я думаю, не потрібно багато розповідати про цю книжку, вона по праву займає своє місце серед шедеврів світової фантастики. Книжка «Кульбабове вино» стала для мене подорожжю у світ спогадів про миті дитинства і тонкої філософії життя. Сюжет поринає у літо 1928 року в маленькому містечку Грінтаун, де 12-річний хлопчик Дуглас відкриває для себе світ, де життя йде за своїм неспішним, але невпинним ритмом, відзначаючи кожен день радощами, болями та простими щирими істинами.

Одна з найсильніших особливостей книжки це її лірична атмосфера, створена унікальним авторським стилем Рея Бредбері. Його опис природи, літнього тепла і «кульбабового вина» — напою, який старший брат Дугласа створює для зберігання кожної миті цього літа, є символом і метафорою збереження спогадів, які зігріватимуть душу у важкі часи. Кожен розділ, немов окрема склянка кульбабового вина, розкриває нову сторінку дитинства і новий аспект людського життя. Я читала, і просто наповнювалась теплом, а на вустах відчувався солодкий смак кульбабового вина, про яке я в реалі навіть не знаю, чи воно існує.
«Кульбабове вино» сповнене тонкими, іноді сумними рефлексіями на теми життя і смерті, радості й болю. Бредбері порушує складні теми через призму дитячого сприйняття, показуючи, як діти поступово знайомляться з болем втрат, з відчуттям часу, що невпинно тече, і з необхідністю відпускати. Я не набагато старша за головного героя, і його світосприйняття надзвичайно близьке і зрозуміле мені…

Дуглас вчиться цінувати кожну мить життя і, попри те, що книга здається простим описом дитячих переживань, вона має глибший сенс. У цьому романі вирують дитячі радощі, однак вони переплетені з важкими, серйозними темами, які задають важливі запитання про життя і його сенс. Цей твір — про спогади, які ми зберігаємо в серці, про дрібні деталі, що формують наше життя, і про те, як ми намагаємося втримати в собі цей невловимий дух дитинства, наче в пляшці з вином.

«Кульбабове вино» — це літературний шедевр, який варто читати вдумливо. Він ідеально підходить для тих, хто цінує поетичний, багатошаровий стиль, кому подобається розмірковувати над філософськими аспектами повсякденного життя. Бредбері створив не просто історію про літо і дитинство, а справжній еліксир пам’яті, який доводить, що справжня краса в простих, але неповторних миттєвостях...

Щиро Ваша #Клякса.

​#Анонс

Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка та ГО «Всеукраїнський демократичний форум» запрошує студентів та усіх бажаючих взяти участь у Літературно-мистецькій зустрічі «Контекст: війна», присвяченій осмисленню воєнної реальності в сучасній українській культурі.

Зустріч об’єднає письменників та інтелектуалів, чия творчість пов’язана з темою війни, включаючи авторів, що мають досвід служби на фронті.

Свої твори читатимуть: Мокренчук Олена; Пантюк Сергій; Запека Віталій; Назаренко Богдан; Дронюк Роман; Гуменюк Андрій; Дмитрук Рустам; Лотоцька Олена; Дзюба Сергій; Продан Олександр; Откович Мирослав; Коротя Володимир; Карпенко Андрій; Пальчик Валерій; Леськів Руслан.

Це можливість поспілкуватися з тими, хто не лише захищає країну, а й творить сучасний культурний простір. У центрі події — переосмислення історичного та сучасного досвіду, потужний деколонізаційний поштовх та літературні діалоги з тими, хто формує культурний ландшафт України сьогодні.

Де: КНУТШ Мистецький салон (321 авд.), Червоний корпус.
Коли: 12 листопада, 11:00–13:00

Реєстрація обов’язкова - https://forms.gle/5AwygFNMSifVcxvF9

​#прочитане #читаємоБогдан
Ганна Щавінська - «Гадюка в полі»
Видавництво Богдан

Якщо Ви читали мої дописи, то знаєте, що я люблю книжки де герої долають психологічні проблеми. І звісно я не могла оминути історію де одна з героїнь намагається подолати агорафобію. Та на жаль, очікування до цієї книжки в мене виявились трохи завищеними. Тим, кому не подобаються негативні відгуки, я рекомендую пропустити цей допис.

Вже за традицією, спробую розібратись, що саме мені не сподобалось. Вже котре помічаю, що мені однозначно не заходять книжки без яскраво вираженого жанру. «Гадюка в полі» Ганни Щавінської позиціюється як психологічний роман з елементами трилера та побутової драми. Не хочеться чіплятись до визначення «роман», але це скоріше «повість», ну дуже мало тут подій як для роману. На рахунок трилера я теж не згодна, замало динаміки. От психологічна складова приписано досить вдало, особливо внутрішні діалоги героїв.

В основі сюжету – кілька історій різних героїв, кожен із яких живе із власними демонами. Кожен персонаж несе важкий багаж дитячих травм і психічних розладів, що іноді виправдовує їхні дії, а іноді робить їх абсолютно не логічними. Наприклад, у центрі уваги постає родина Міли та Юхима, де Міла – людина зі схильністю до садизму, холоднокровно знущається зі свого чоловіка. Найбільше мене вражає навіть не її жорстокість, а покірність Юхима, який терпить знущання, з насолодою приймаючи роль жертви. В їх стосунках немає логіки, відчуття ніби вони грають ролі в якійсь дешевій драмі. Їх все влаштовує - Міла садист, Юхим мазохіст, від своїх взаємин вони отримують певне збочене задоволення. Єдине що шокує, це трагедія їх маленької доньки Лілі, єдиної глядачки їхньої п’єси, якій приписана роль реквізиту…

Найбільш цікавий для мене персонаж - дівчина Ада, яка не може виходити з дому через глибокі психологічні проблеми. Вона ховається в своєму замкненому світі, боячись всіх навколишніх людей. Наскільки я зрозуміла, це образ майбутнього Лілі. Автор пояснила її травми, як результат тяжкого дитинства й упередженого виховання. І тут мене трохи накрило, і розізлило… Якщо вже писати про психологічні хвороби, особливо такі складні як агорафобія, то будь ласка, розберіться з причинами її виникнення, симптомами та перебігом хвороби. Це дуже складна і чутлива тема. А тут я бачу, такий собі «містечковий» підхід до доволі складної хвороби. Хто з таким стикався, зрозуміє.

В романі дуже багато не пов’язаних сюжетних ліній, без явно вираженої логіки. Я зрозуміла думку автора: реальне життя не завжди логічне, і в ньому не завжди можна відшукати всі взаємозв’язки. Але в цьому творі, дуже вже багато всього накручено, при тому, що в ньому дуже малий об’єм. Відчуття таке, ніби автор ставила завдання написати явно нелогічну історію, пояснивши її нелогічність психологічними проблемами героїв. Ну а щодо фіналу… То його просто нема, всі сюжетні лінії просто обірвані, ніби в друкарні забули надрукувати останні 50-60 сторінок твору.

Попри всі ці недоліки, Ганні Щавінській вдалося створити атмосферу напруги, вона показала страшну правду «пристойних сімей», і те, що жорстокість і страждання часто приховані за зовні благополучними фасадами. Хоча герої здаються огидними, вони притягують увагу, їх важко забути і відпустити. Ця книжка однозначно не для «розгрузки» і відпочинку…

Щиро Ваша #Клякса.

​#Серіал #Дорама
Дорама «Love Scenery» (Сценарій кохання) 2021р.

Останнім часом через нещодавню хворобу і постійну втому, я все частіше потребую відпочинку та певної емоційної розгрузки. Для цього мені захотілося подивитися щось легке та романтичне. Зовсім випадково я знайшла романтичну китайську дораму «Love Scenery». Дивилась її, в трохи кривуватому англійському перекладі. Але діалоги, тут такі прості, що вони практично не потребують перекладу. Я навіть не знаю, чи взагалі існує переклад цього серіалу українською.

Не можу сказати, що я велика прихильниця китайських дорам, мені більше подобаються корейські, проте саме ця припала до душі. Сюжет дорами дуже простий, він розгортається навколо молодої співачки на ім’я Лянь Чень. Завдяки своєму чудовому голосу та своїй наполегливості вона швидко здобула популярність і зараз має велику кількість фанатів. Красива та впевнена в собі, вона попри свою популярність, залишається ніжною дівчиною, яка в глибині душі прагне кохання. За примхою долі вона знайомиться з головним героєм Лу Дзином, молодшим на шість років, студентом університету, що захоплюється комп'ютерними іграми і відомий у Китаї як популярний стрімер на ім'я Герман. Саме завдяки своєму захопленню він знайомиться з Лянь Чень. Спочатку у віртуальному світі комп’ютерної гри, а потім в реальності, їх стосунки з ділових перейшли в романтичні.

Чудова акторська гра головних акторів створила гарних і харизматичних героїв, які показали неперевершену «хімію» між персонажами. Хочеться відзначити, як розписана любовна лінія в серіалі: стосунки між героями розвиваються неспішно, але це не здається затягнутим. Це одна з найкрасивіших любовних ліній, що я бачила. По-перше, тут немає токсичної поведінки головних героїв, тому за їхніми взаєминами приємно спостерігати, і після перегляду залишається тепле відчуття.

Щодо другорядних персонажів, то тут повний «шлак», другорядні персонажі практично повні «дурачки». Це вже не вперше, коли поряд з цілком адекватними героями знаходяться їх друзі з дурними жартами, і постійними тупими «прикольчиками». Я розумію, що таким чином сценаристи намагаються додати комедійності в серіал. Тому всі їх «жартики» та «дурники» хоч і злили мене, але в цілому, в сюжеті, виглядали досить гармонічно.

Серіал досить динамічний, без «провисань», за тридцять одну серію відбувається безліч подій, тож після кожної серії мені завжди хотілося дивитися далі. Не кожна азійська дорама може похвалитися такою динамікою та якісною зйомкою. Тому дивлячись дораму «Love Scenery», я отримала величезне естетичне задоволення. На останок, хочу додати, що цей серіал про музику, а тому тут досить сильний музичний супровід, дуже багато цікавих пісень, які зовсім не схожі на традиційні китайські.

Отже, дорама «Love Scenery» залишила приємне враження як легкий, красивий серіал із глибокою романтичною лінією, без драматичних конфліктів і токсичних відносин. Це ідеальний варіант для перегляду, коли хочеться розгрузитись та відпочити, насолоджуючись гарною історією про кохання, підтримку та взаєморозуміння.

Щиро Ваша #Клякса.

​#прочитане #читаємоБогдан
Джон Скалці «Війна старого»
Видавництво Богдан

Давно в мене не було книжки, яку б я прочитала за один день. Чесно кажучи, такого «ефекту» не очікувала, бо книжка зовсім мені не притаманна. Роман Джона Скалці «Війна старого» це один із зразків сучасної військової наукової фантастики, «military sci-fi» - жанр який я практично не читала. В книжці успішно поєднано інтенсивні бойові дії з глибоким філософським аналізом людської природи та етичних проблем, які виникають на війні. Одним словом, дуже актуальна тема, як для сьогодення в якому ми всі живемо. Автор розглядає як соціально-політичні наслідки ведення війн, так й піднімає питання про ціну вічної молодості та моральність використання біотехнологій для військових цілей, даючи можливість читачам відчути суперечності між безсмертям і людськими цінностями.

Головний герой, Джон Перрі, втілює образ типового літнього чоловіка з іронічним життєвим досвідом та мудрістю, яка часто приходить із віком. Його особистість розкривається поступово через обговорення тем, близьких літнім людям: втрати, ностальгії за минулим і бажання залишити після себе спадок. Незважаючи на те, що йому 75 років, він отримує другий шанс завдяки революційній технології омолодження, яка дозволяє його свідомості опинитися в новому, фізично досконалому тілі. Він записується до армії, яка захищає людство у міжзоряних конфліктах, де традиційні уявлення про війну і людяність опиняються під питанням.

На відміну від нього головна героїня Джейн, сконструйована з генетичного матеріалу дружини Джона Перрі, але без її пам’яті і свідомості, уособлює собою ідеального солдата, яка за свої три роки свідомого життя, нічого не знає крім війни, крові і втрат. На протиріччях свідомостей «старого» Джона та «молодої» Джейн, і будується головний конфлікт роману. Свідомість Джона сформована на старій Землі, де про «зоряні» війни мало що відомо, і свідомість Джейн сформована на війні, яка нічого не знає про мирне життя, дивним чином сплітаються і доповнюють друг друга.

Цікавий також момент обговорення проблеми «расизму», адже яка різниця хто ти «білий» чи «кольоровий», якщо в кінці кінців ти отримаєш нове тіло зеленого кольору. Ці «зелені» солдати, та сама ідея переміщення свідомості в штучно створене тіло дуже нагадує фільм «Аватар» Джеймса Кемерона. Мене трохи шокувала така кількість схожостей та запозичень. Адже роман Джон Скалці «Війна старого» вийшов на 15 років раніше за «Аватара». Хоча з іншого боку, «Війну старого» можна розглядати як більш сучасний варіант класичної наукової фантастики, такого як «Зоряний десант» Роберта Гайнлайна…

Стиль Скалці характеризується прямотою та дотепністю, він уникнув надмірної технічності, завдяки чому навіть складні теми сприймаються легко та зрозуміло. Автор більш сфокусований філософських ідеях — що значить бути людиною коли технологія може створити штучне тіло і свідомість, які етичні виклики, встають перед людьми на межі нових технологічних можливостей.

Загалом, «Війна старого» Скалці варта особливої уваги як роман, який демонструє, як сучасна наукова фантастика може не лише пропонувати видовищний сюжет, але й ґрунтовно досліджувати філософські та етичні дилеми.

Щиро Ваша #Клякса.