ГОСПОДЬ ПРОМОВЛЯЄ.

Господь до мого серця промовляє:
Чому моя дитино, знемагаєш?,
Чому як важко йти, впадаєш в відчай,
І забуваєш моє Слово вічне.?

Чому так часто руки опускаєш
Тоді як чорні хмари насувають?
Ти забуваєш, що молитву чую,
І все в твоїм житті Я контролюю.

Ти дивишся на хвилі, що знялися
І думаєш: звідкіль вони взялися?.....
Я допускаю, щоб ті бурі вили
Бо тільки в них ти загартуєш силу.

Не забувай Моє Священне Слово
Все що стається —це невипадково,
Коли приходять дні похмуро —сірі,
Твоя душа міцнішає у вірі.

Як негаразди у житті твоєму
Мені відомі всі твої проблеми,
Єднайся своїм духом з небесами
Я вчора, нині, й вічно Такий Самий.

Коли ти плачеш— не проходжу мимо
Хоча тілесний оком Я незримий,
Втираю сльози і лікую рани
Й любити вже тебе не перестану.

Боротися, й пройти земну долину
Сама не зможеш, о, моя дитино,
Якщо взивать до Мене перестанеш,
В долині смертній впадеш, і не встанеш.

А як зі Мною підеш у долину
Не буде страшно.. Хоч і ворог в спину
Дмухне вогнем, то жаром не попалить......
Його боятись вірні перестали.

Господь до мого серця промовляє:
Опасність є... Та Я не залишаю,
Пока ти на землі де є тривоги,
Крізь них веду тебе в оселі БОГА.