Християнські вірші 🌿

ЩО ПОСІЄШ ТЕ Й ПОЖНЕШ

Нехай ця дійсна життєва історія стане
для нас повчальною.

Старість підійшла так непомітно:
Зморшками покрилося чоло,
Тіло усе більш стало боліти,
Сил не стало,наче й не було...

Брат Микола довгий час в зібрання
Сам уже не міг,на жаль,піти.
У віконце вигляда ще зрання,
Любить спостереження вести.

Бачить: у його сусіда хвіртка
Вже й не закривається,щораз
Хтось із церкви йде його провідать,
А сусід-то був по вірі брат.

Теж хвороба й старість підкосили,
Сам собі вже ради не дає.
Й думав брат Микола:"В чому ж діло?
Чом ніхто до мене не прийде?

Котрий місяць вже сиджу у хаті.
Господи,Ти ж бач,як важко жить!
Біль у тілі,сил нема піднятись,
Й так самотньо,ні з ким й говорить..

Чому ж мою хату обминають?
Хоч би хто провідати зайшов,
Про сусіда лише пам'ятають.
Ось така у християн любов?"

В серці запитань було багато,
Й відповідь на них не міг знайти.
Раптом чує він,як промовляти
Став до його серця Дух Святий:

"А чи є любов в твоєму храмі?
Чи ділами віру підкріпляв,
Коли силу мав,ходив в зібрання?
Чи для ближніх час ти уділяв?"

Плаче брат,згадав роки прожиті:
Ніби вчора був ще молодий,
Й стало соромно,бо не бажав трудитись,
Працю Божу обминав завжди.

Ніколи було провідать хворих,
Мав в житті важливих безліч справ,
До стареньких не цікаво молодому
Було йти,і він їх уникав.

"Хай хтось інший зробить добре діло,"-
Думав так. Аж ось роки пройшли,
Й стало видно:на життєвій ниві
Бур'яни одні лиш поросли.

А сусід,що братом був по вірі,
Всім старався чимсь допомогти,
Він любові зерна щедро сіяв,
І на старості збирав свої плоди

Друже мій,а що в твоїй скарбниці?
Як багато в неї вже поклав?
В своє серце нині подивися:
Чи плоди зросли там,чи бур'ян?

Все,що сієм,будем пожинати,
Бо,неначе нива,все життя.
Треба нам це завжди пам'ятати,
І трудитись в Господа Ім'я.

Сіймо зерна доброти й любові,
Сіймо щедро,як Господь звелів,
Щоби віра в нас була живою,
Й принесла багато ще плодів.

А коли пройдем земну дорогу,
З рук Христа отримаєм вінця
За всю працю,і за те,що Богу
Вірність зберегли ми до кінця.

Тривож Небеса,коли біль проникає,
Направ погляд свій у Небесну ти даль.
Бо Небо все бачить, бо Небо все знає,
На Нім живе Той , Хто лікує печаль.

Тривож Небеса, коли важко буває,
Коли відвернулися друзі,рідня.
Хай поклику голос туди долинає,
Туди до престолу Святого Творця!

Ти може втомився або навіть тяжко,
Потрібна порада розради тобі.
Спішит ти до Бога, коли дуже важко,
Він ніжно приходить на поміч душі.

Згадай, скільки раз, Він тебе наповнявши,
Торкаючись серця, о, як ти радів.
Бо ти тоді плакав, до Бога взивавши
І Він наповняв,бо ти цьо́го хотів.

Тоді промовляв Він тобі,нахилившись,
З любов'ю сказав: «Я поруч,іди».
А ти на колінах, сльозами залившись,
Ці ніжні слова зберігав назавжди.

Ти промовив Йому, що тоді відчуваєш:
«Турботу я бачу Твою мій Отець.
Я знаю,що Небо мені відкриваєш
І Силу вливаєш для спраглих сердець.

Як часто слабіли в путі мої ноги
І в ослабленій вірі мені помагав.
Ти завжди був зі мною Господь на дорогах,
Дорога ти Мені!»—до душі промовляв.

І слова ці тебе у житті підбодряли,
Дарували надію, що «Усе я пройду».
На очах не раз сльози в тебе виступали,
Та надія була, що Бог знає нужду.

Він знає,що в серці, як сильно втомився,
Він знає,яка йде молитва твоя.
Він хоче,щоб ти перед Ним прихилився,
Про милість в Його щоб просив на життя.

Тому прихились у цей час на коліна,
Бо знаєш,що відповідь з Неба прийде.
І серце твоє вмить наповниться миром,
Душа у молитві відраду знайде.

Лише на колінах душа оживає
І серце радіє, бо хоче співать.
Бо Бог Свою Силу в ту мить виливає,
Як хочеться миті такі цінувать.

І ось слова знову Господь промовляє,
Які проникають у серце твоє:
«Я чую, Я бачу,як ти знемагаєш,
Як тяжко порою дитя тобі є.

Ось знову Долоню Свою простягаю,
Щоб Силу відчув на своєму путі.
Ось рани твої Я сердечні зціляю,
Я бачу, як томишся ти в цім житті.

Я знаю про те, що тобі спілкуватись,
Зі мною,як з Батьком в цей час не дає.
І віра твоя починає хитатись,
А спокій шукає так серце твоє.

Ні, ні, не суджу, бо прийшов як Спаситель,
Як Той, Хто Готовий сьогодні спасти.
Поклич до Мене!Я є твій Утішитель,
Лиш тільки в Мені зможеш мир віднайти.

Іде перев'язка для тих, що втомились,
Лікую, хто зовсім побитий лежить.
І ось на тебе проливаю знов милість,
Чи ти відчуваєш як серце тремтить?

Тривож Небеса! Вони поряд з тобою,
Розкрили Вони ось обійми Свої.
Дитино Моя!Я тебе заспокою,
Тобі простягаю Я Руки Мої.

Не бійся! Я поряд! Тебе так люблю Я,
Якщо навіть впав—подам поміч Свою.
Любов бо Моя є без меж, Алілуя,
Відкрий своє серце.Я поряд стою! »...

Тривож Небеса,коли біль проникає,
Направ погляд свій у Небесну ти даль.
Бо Небо все бачить, бо Небо все знає,
На Нім живе Той , Хто лікує печаль.
 Амінь

П’ять порад

У повсякденному житті,
Щоб нам духовно виростати,
Й зміцнятись вірою в Христі,
Прийми мій брат, такі поради -

Їх небагато - тільки п’ять,
Як пальців, на одній долоні,
То ж добре їх запам’ятай,
І повсякчасно їх виконуй.

По перше Біблію щодня,
Читай уважно і завзято,
Бо решта книг дає знання,
Духовно ж, лиш вона збагАтить.

Наповніть мудрістю серця,
І підбадьорить і потішить,
І згідно намірам Отця,
Думки нам виправляє грішні.

По друге брате мій молись,
І не тримай від Бога тайни,
Бо сам ти знаєш, що колись,
Все потаємне стане явним.

І ти не в завчених словах,
Звертайся кожен раз до неба,
А вилий в щирих молитвАх,
Перед Христом свої потреби.

По третє - спільності завждИ,
Шукай у радості з братами,
Неси служіння і ходи,
До Церкви лЕгкими ногами.

А ось четверта не мала,
А може й головна порада,
Не забувай брат про діла,
Щоб ними віру підкріпляти.

Свої таланти, силу, час,
Любов, увагу, кровні гроші,
Віддай нужденним, щоб про нас,
Казали - це є діти Божі.

І накінець запам’ятай,
Пораду цю останню, п’яту -
Нехай завждИ твої вуста,
Про ТОго свідчать, що розп’ятий

за нас був грішних, і коли,
Ти людям вкажеш шлях спасіння,
Тоді поправді брат в собі,
Відчуєш ти християнИна.

Пробач мені, Боже.

Пробач мені, Боже, прошу я пробач.
Ти бачиш, як часто душа моя плаче.

Пробач, що і віри не вистачає,
Що я недостатньо коліна склоняю.

І часто молитва моя так слабка,
Не в дусі вона, а лише від ума.

І в слово Твоє я так мало вникаю,
А більше у справах своіх пробуваю.

І радості, Боже, так мало в мені.
Душа пробуває в постійній борні.

О дай мені, Боже, себе побороти,
Щоб тільки добро,Твою волю творити.

Дай бачити , Боже, Твоі чудеса.
І вільно піднятись в свій час в небеса!

Страшно жити нам всім без Христа.
Без Спасителя страшно самому.
Суєта. Темнота. Пустота.
А що жде без Христа -- нам відомо.

Важко кожному з нас без Христа.
Без Христа буть самому так тяжко.
Бо без Бога життя, як тюрма,
І душа в ній сумує, бідняжка.

Одиноко хворіти самим.
І без друзів в житті одиноко.
Нема діла нікому тоді
До хвороб всіх твоїх, окрім Бога.

Конструюючи в мріях бува
Із невір'я палац аж до неба.
Відчуваєш ти сам, що не так
Будувати майбутнє нам треба.

Тяжко так умирать без Христа,
Як життя проживеш безшабашно.
Біси. Адський вогонь. Темнота
Помирать без Спасителя страшно.

Можна блага земні всі збирать,
Влаштуватись в житті дуже добре.
Та не можна без Бога вмирать.
Адже смерть без Христа -- катастрофа.

І на страшний для грішників суд
Гірш нема, як прийти одиноким.
Там і гори уже не спасуть,
Там вже вийде невір'я все боком.

Все знаходиться в Божих руках.
Без Христа все брехня і фальшиве.
Можна жити без Нього сяк-так,
Та спастись без Христа неможливо.

Глиняна тарілка й кришталевий бокал

В просторій, красивій і світлій крамниці
Лежить різний посуд на кожній полиці.
Для себе начиння на будь-який смак
Знайде тут багатий, знайде і бідняк.

На верхніх полицях у повній пошані
Лежить величаво усе із кришталю,
А все, що дешеве, те зовсім самітно
На нижніх полицях лежить непомітно.

І різне із посудом кожним бувало,
Бо щось розбивалось, а щось купували,
Та був тут один кришталевий бокал -
З тарілки одної весь час кепкував.

То він насміхався із неї щоднини,
Бо зроблена була з гончарської глини,
Коричнева вся, не милує красою,
Навіщо її сотворили такою?

Багато вже літ на прилавку лежала,
Придбати її покупці не бажали,
Бо краще купити, дотримавшись моди,
А з глини тарілка не всім до вподоби.

Виблискував гордо бокал кришталевий...
Та якось в крамницю у день березневий
Один непримітний купець завітав,
Тарілку із глини для себе придбав.

Зраділа вона - знадобилася людям,
Лежати в крамниці вже більше не буде,
Не буде її вже вкривати пилюка,
Дбайливо тримають господаря руки.

Господар, привітний і добрий душею,
Приходьків та бідних частує із неї.
Щаслива тарілка, дарма, що із глини,
Бо в домі новому її полюбили.

Вкидають у неї улюблені страви -
Не треба їй честі, не треба їй слави.
Хай буде господарю дяка й пошана!
Вона ж лише посуд в руках свого пана.

Напевно, цікаво, що сталось з бокалом?
Яка ж кришталевого доля спіткала?
Чи ще на полиці в крамниці лежить?
Чи, може, в багатому домі блищить?

Та він зовсім трохи пробув на полиці,
Для нього швиденько купці віднайшлися.
Придбали його в дорогий ресторан,
І гордим, й нахабним ще більше він став.

Ніколи бокал не лишався порожнім,
І пили із нього одні лиш вельможні,
Вином дорогим його всі наповняли,
Так честь і пошану йому виявляли.

Не все так прекрасно, як зразу здалося,
Зазнати й зневаги йому довелося,
Бо навіть із виду культурні вельможі
Вином упивались й робили негоже.

Плювали у нього, бруднили харчами,
Пройдешньої слави йому не давали,
А згодом один, оп'янілий весь пан,
Впустив його з рук - і розбився бокал.

Ніхто й не помітив якоїсь утрати,
Вельможі не будуть уламки збирати.
Розбився бокал, та нікому не жаль,
Дарма, що красивий, дарма, що кришталь.

Спіткала сердешного доля гірка:
Вже треба звикати до стін смітника,
З якого назад вже нема вороття...
Був посудом гарним, а зараз - сміття.

Мораль в цьому вірші доволі проста:
Не треба спішити у розкіш гріха,
Диявол малює життя, мов квітник,
Кінець же усьому - пекельний смітник.

Ніколи не треба гордитись собою,
Чи дуже розумний, чи сяєш красою.
Не варто в гріховному світі пишатись,
Найкраще у Господа руки віддатись.

Не стати для світу красивим й відомим,
А посудом бути в Господньому домі.
І буде Господь за тобою дивитись,
У Нього ніколи не зможеш розбитись.

Чавунний чи з міді, а чи фарфоровий,
Аби лиш для доброго діла готовий.
І є в цьому вірші наступна мораль:
У Божих долонях і глина - кришталь.

Я знаю, долі є багато гірші.
Я знаю, куди тяжчі є життя.
Я знаю тих, хто переходив більше…
Але не в цьому буде суть моя.

Ми знаємо, що хтось в житті проходить
Такі проблеми, що не встоїш сам,
А хтось іде й відради не знаходить
У тому, що під силу буде нам.

Хтось сильно плаче, ну а хтось сміється…
У когось все розкаже тільки шрам.
Один щасливим нібито здається
Ну а насправді ледь живи від ран.

А ми так легко можемо судити…
І важити так легко чийсь тягар
З порадами до когось поспішити
Нанісши нищівний комусь удар.

Задумайтесь будь ласка на хвилину,
І не рівняйте всіх ви під одне.
І не судіть ви ні одну людину…
Бо в кожного життя є тут своє.

Не величайтесь, якщо більше сили
Ви маєте на цім земнім шляху.
Бо перед Богом, навіть самий сильний
Терпіти може програш у бою.

Ви не спішіть казати так запекло
Такі колючі і тяжкі слова
Про те, що хтось живе сьогодні легко,
І не несе ніякий він тягар.

А ви хоч раз у серце подивились?
Порахували, скільки в нього ран?
А ви хоч раз з підтримкою зявились?
Чи принесли на рани ці бальзам?

О ,не судіть. Щоб вам не стало гірше,
Й коли під тягарем знеможе брат
Біжіть на поміч. Чуєте? Скоріше!
Підтримайте. Не дайте йому впасть.

Ви не кажіть: «Мені багато тяжче!»
«Багато більше я в житті поніс.»
Не добивайте ледь живого брата…
Тягар нести ви краще поможіть.

Ви не бажайте іншим усім того,
Що вам колись принесло сильний біль.
Ви помоліться до Живого Бога,
Він Той, Хто нас всім серцем пожалів.

Христос прийшов, щоб ми сьогодні мали
До Господа на небо вільний вхід.
Він не хотів, щоб з вами ми страждали,
Щоб ми висіли так, як Він висів.

Він взяв на Себе не Свою провину.
Й розп’ятим був Він не за власний гріх…
А ми сьогодні судимо людину
І знову й знов заносимо батіг.

О любі друзі, любі християни,
Прошу вас дуже: Ближніх не судіть.
Бо ми усі в житті не ідеали.
А рана всім однаково болить.

Прийдіть до тих, хто в горі і в печалі,
І не важливо, що спричинить їх.
Ви не читайте ближньому моралі.
І не судіть. Бо в кожному є гріх.

Ви замість суду милості подайте…
Й коли настануть злі, суворі дні
З підтримкою до ближніх поспішайте
Щоб брат пройти і витримати зміг.

Тоді і вам в тяжку життя хвилину
Сам Бог із неба поміч Свою дасть.
Подасть з небес Своє благословення,
І дасть Свою святую благодать.

Й не забувайте правила одного:
Як ви зробили - зроблять так і вам.
Бажаю вам благословіннь від Бога.
Що ми могли це завжди памятать.
Амінь

Ти знаєш мене, і Ти бачиш завжди моє серце.
Ти знаєш завжди, як я плачу і як я сміюсь.
Ти знаєш мене, і коли я кажу все відверто,
І коли я сказати щось хочу ,та дуже боюсь.

Ти знаєш мій Бог, все, що в серці своєму ховаю.
Цей біль невгамовний так проситься вилитись геть.
І тому, я до Тебе, сьогодні і зараз звертаюсь,
Бо чаша моя переповнилась болем ущерть.

Моє серце в бою уже втратило залишки сили,
Та я знаю, що є сила в Тебе , великий Господь.
Вже зламались від вітру мої переможені крила,
Не дозволь щоб в цім стані, мій ворог мене поборов.

Я зламаюсь Господь, якщо Ти не дасиш мені сили.
Не пройду я Господь, як не підеш ти зараз вперед.
Я не зможу піти, якщо Ти мене Боже покинеш,
Якщо зараз мене Ти мій Господи не підіймеш.

Я стомилась Господь. Я стомилась боротись з невір’ям,
Я стомилась Господь і так хочеться просто кричать.
Та я знаю, що Ти, у бою додаєш мені сили,
І я далі продовжую тихо і з болем мовчать.

Я не можу сказать, я не можу тоді говорити,
Коли поряд нема, тих хто міг би мене зрозуміть.
Я повинна цей біль в своїм серці тихенько носити,
Я повинна іти не залежно від залишку сил.

Вже не раз так було. І не раз вже ятрилися рани.
І не раз не було кому серце могла би відкрить.
Та зі мною Ти йшов, зігрівав Ти Своїми словами,
Ти наказував сонцю у темную ніч засвітить.

І зі мною Ти був, коли я зі сльозами молилась,
І зі мною ти був, як молитись я геть не могла.
Не було ще такого, щоб я тут сама залишилась,
Не було ще такого, щоб я десь лишилась сама.

Я завжди мій Господь бачу батьківську, лагідну руку.
Я завжди бачу те, що зі мною великий Господь.
Та прошу я Тебе, забери Ти від мене цю муку,
Бо болить уже так, що знесилилась навіть і плоть.

Я не можу Господь. І немає мій Господи сили,
Ти прости Боже мій, що стомилась душа моя в край.
Ти прости мій Господь, що не часто до тебе молилась,
І прошу Тебе я: Ти ніколи одну не лишай.

Я не зможу іти, якщо Тебе не буде зі мною.
Я не зможу іти, якщо Ти не підкріпиш в біді.
Я все зможу Господь. Але зможу я тільки з тобою.
І тому я прошу, підкріпи мене в цій боротьби.

Дай же сили мій Бог переможцем в двобої лишитись,
Дай же сили Господь тобі славу в кінці принести.
Дай же сили мій Бог не зламатись ,а лиш укріпитись.
Дай мій Господи сил, бо не можу вже далі іти.

Укріпи мене Сам. І іди по дорозі зі мною.
А якщо я впаду Ти на руки , як батько візьми.
Я здолаю усе. Та здолаю я тільки з Тобою.
Тож прошу я Тебе: залишайся зі мною завжди.
Амінь.

ГОСПОДЬ ПРОМОВЛЯЄ.

Господь до мого серця промовляє:
Чому моя дитино, знемагаєш?,
Чому як важко йти, впадаєш в відчай,
І забуваєш моє Слово вічне.?

Чому так часто руки опускаєш
Тоді як чорні хмари насувають?
Ти забуваєш, що молитву чую,
І все в твоїм житті Я контролюю.

Ти дивишся на хвилі, що знялися
І думаєш: звідкіль вони взялися?.....
Я допускаю, щоб ті бурі вили
Бо тільки в них ти загартуєш силу.

Не забувай Моє Священне Слово
Все що стається —це невипадково,
Коли приходять дні похмуро —сірі,
Твоя душа міцнішає у вірі.

Як негаразди у житті твоєму
Мені відомі всі твої проблеми,
Єднайся своїм духом з небесами
Я вчора, нині, й вічно Такий Самий.

Коли ти плачеш— не проходжу мимо
Хоча тілесний оком Я незримий,
Втираю сльози і лікую рани
Й любити вже тебе не перестану.

Боротися, й пройти земну долину
Сама не зможеш, о, моя дитино,
Якщо взивать до Мене перестанеш,
В долині смертній впадеш, і не встанеш.

А як зі Мною підеш у долину
Не буде страшно.. Хоч і ворог в спину
Дмухне вогнем, то жаром не попалить......
Його боятись вірні перестали.

Господь до мого серця промовляє:
Опасність є... Та Я не залишаю,
Пока ти на землі де є тривоги,
Крізь них веду тебе в оселі БОГА.

У КОГОСЬ, ПЕРШЕ РІЗДВО БЕЗ МАМИ

У когось перше Різдво без Мами
У когось перше Різдво без Тата
А ти святкуєш Різдво з батьками
У тебе хата теплом багата

У тебе їжа смачна напої
Не забирають близьких конвої
Є новий одяг взуття прикраси
Комусь же щастя хоч дрібку вкрасти

В слабкі долоні на мить єдину
А хтось рятує в Різдво дитину
Хтось Бога молить спасти дружину
А що у тебе в Різдва хвилину

Хтось плаче гірко від болю зради
А когось ваблять спокус принади
Хтось у лікарні, ледь серце б’ється
А в когось нитка життя все ж рветься

Хтось на курорті в Різдво- це ж модно
А в когось і світу в вікно не видно
Хтось розкошує в Різдво й гуляє
Інший спокою в душі не має

В Різдво в притулку жде сиротина
Що віднайдеться її родина
А хтось пізнавши батьківську ласку
Не цінить нею вдягнувши маску

Злоби й цинізму йде геть із дому
А хтось у свято у серці свому
Тримає камінь важкий для брата
Нажаль сьогодні так зла багато

Десь веселяться десь плачуть люди
І хоч Різдво в нас святкують всюди
Лиш зрідка щиро ідуть до храму
У цю святкову пору Різдвяну

До того храму що є у серці
Нажаль не всіх там відкриті дверці
Щоб зустрічати царя Месію
Більше говорим про цю подію


Співаєм гучно пісні Різдвяні
Та чи яселка не солом'яні,сердечні
В тебе в Різдво готові
Чи є у них місце Царю Христові

Чиє смирення Довіра щирість
Приймеш Месію одержиш милість
Він не вважає на статус, статки
Твої успіхи чини, маєтки

Він прийде в серце яке радіє
І те що плаче Він теж жаліє
І не пройде мимо чи стороною
Хоче Рожденний бути з тобою

В твоєму серці в твоїх яселках
Спробуй в Різдво у своїх молитвах
Відкрити серце Царю Месії
І після цього усі події

Будуть для тебе вже другорядні
Твої бажання будуть підвладні Тому
Хто любить нас безумовно
Приходить вчасно і безвідмовно

Хто посилає все необхідне
І знає що нам в житті потрібне
Неважно радість чи сум в душі
Важно в Різдвяній отій тиші

Прийняти серцем дарунок неба
Христа Месію бо Він для тебе
Не пожалів і життя свого
Прийми Ісуса у це Різдво

І Ти відчуєш ту Славу неба
І мир і спокій прийдуть до тебе
Повір цінніших дарів нема
Як дар Ісуса у день Різдва

РОЗПОРОШИЛИСЯ ПО СВІТУ ДРУЗІ!
У кожного своя тропа буття.
А я до них - стежиною у лузі,
Молитвою, Любов'ю, Співчуттям...

Коли в скорботах серце, у напрузі,
Коли дощів і війн суцільний фронт,
Пожовклий лист спадає із галуззя
І лащиться відірваним крилом.

Коли зими чатують хижі брами
І осінь йде до неї у пролом,
Дай Боже, щоби друзі не змовчали,
Коли мордується душа і ллється кров!

Коли затужать журавлями висі-далі,
Коли поставиться на "паузу" життя
І не зігріє промінь золотавий,
На кущ троянд насиплеться земля,

Хай серце у байдужості зухвалій
Не скам'яніє! Якщо Дух зорить,
Молімось, браття, щоб засвідкували
ЛЮБОВ, що від гріхів спасає світ!

Я так хочу Вас бачити в колі спасенних

Я так хочу Вас бачити в колі спасенних!
Сам Христос особисто запрошує Вас.
Він так ніжно й зворушливо кличе щоденно -
Не відкиньте, благаю, цей люблячий Глас!

День спасіння для людства усе ще триває,
Вічне щастя Господь пропонує усім.
Тихий голос Ісуса і Вас закликає.
О, схиліться в покорі душі перед Ним!

Ваші добрі діла - геть ніщо для спасіння.
(В чистих Божих очах вони легші за пух)
Він усе вже зробив через смерть Свого Сина.
Тільки вірте - і йдіть до простягнутих рук!

Я так хочу Вас бачити в колі спасенних!
О, не згайте життя! До Христа поспішіть!
Хай дарма не минуться молитви численні!
Не зневажте навіки спасіння душі!..

Святий Тебе дай славити повіки

Святий, Тебе дай славити повіки,
За всю любов, за ласку, й хрест,
В Крові Христа, для мене ліки,
А у душі людській протест.
Не йдуть , до Тебе, Боже правий,
Живуть без Бога, в кожнім дні,
Володар серця в них, лукавий,
Без Господа,весь час, одні.
Бажаю так, щоб кожен грішний,
Прийшов до Бога, в каятті,
Щоб дав прощення їм Всевишній,
Щоб щастя мали в цім житті.
Прийдіть до Нього, Він благає,
В Нім є блаженство, в Нім любов,
Душа завжди Христа чекає,
Хвалу несе Йому, за Кров.

Господи, звертаючись до Тебе,
У молитві я скажу бажання...
Так багато Ти зробив для мене,
І сьогодні Ти прийми моє прохання...

Не прошу ні багатства,ані слави,
Бо це все земне,воно проходить...
Нехай діти, Господа прославлять,
І лише стежками Твоїми ходять...

За дітей прошу і за онуків,
Бережи їх, Господи від злого...
Щоб не знали ні горя ні розлуки,
Щоб трималися лиш Заповіту, Твого...

Нехай страх Твій серденько огорне,
Щоб боялися нарушить Твою волю...
І нехай благословіння Твоє прийде,
Тебе, Господи я щиро прошу...

Так як мати,просить за дитину,
Так і я сьогодні, Тебе благаю...
Благослови Ти всю мою родину,
Твоїм Ім'ям дітей,- благословляю...

Господи, звертаючись до Тебе,
Я іду в молитві знову й знову...
Дякую,що чуєш завжди мене,
І даєш мені Ти допомогу...

ДОВІРЯЙ БОГУ У ТЯЖКІ ХВИЛИНИ...

Якщо нежданно в дім прийшла біда
І чорні хмари небозвід закрили,
В душі тривога й смуток вироста,
Тріпоче серце і слабіють сили...

Хто допоможе в цей нелегкий час?
Хто нас потішить і розрадить в горі?
Коли надії промінець погас,
Як тоне човен у життєвім морі...

Хто може зрозуміти нашу біль,
Поспівчувать й полегшити страждання,
Вказати вихід правильний і ціль,
Щоб далі йти вперед без нарікання?

Один Господь, наш люблячий Отець!
Він Той, Кому на світі все відоме...
Він бачить болі змучених сердець,
Де люди ставлять крапку－пише кому...

Він розуміє, як ніхто з людей,
Бо Сам терпів в людському тілі муки,
Гірку сльозу зітруть з твоїх очей
Святі, любові повні, Божі руки.

Лише скеруй свій погляд до небес,
Поклич Його ім'я у день недолі,
І станеш свідком неземних чудес,
Що стануться в житті по Божій волі.

”Не бійся! Тільки віруй!”－каже Він,
Для Бога неможливого немає!
Серед штормів життєвих і руїн
Ще вийде сонце й путь твій осіяє.
Амінь

Від батьків для молодих

Наші рідненькі, дорогенькі діти,
Нам хочеться сьогодні побажать,
Вам те, що головне всього на світі,
Те, що в незгодах зможе сили дать.

Це є любов! Її ми вам бажаєм,
Та любов, що не шука свого.
Всьому надіється, все покриває,
Де є вона—усюди є тепло.

Кохання те, що терпить так багато,
Що не дратується, не мислить зла.
Кохання, що не заздрить й не гордиться,
Вогонь який ніколи не згаса...

Коли ви ще маленькі були діти,
Бог вибрав наперед долю для вас.
І Він для вас плин часу цей відмітив,
Ви виросли й зустрілися в той час.

Зустрілися ви раптом і Сам Бог,
Вклав почуття у вас ніжні любові.
Саме серця ваші з'єднав обох,
Щоб разом вам іти в дорогу но‌ву.

Не сумнівайтесь всьому й зберігайте,
Перлину, яку Бог вам дарував.
Міцно в долонях ви її стискайте,
Щоб блиск перлини в домі в вас блищав.

Берегти любов—це є не просто,діти,
Це боротьба, старання, це є труд.
І прийде час ще трудностей,повірте,
Та з Богом оті труднощі пройдуть.

Образу в серці ви не допускайте,
Не допускайте жалю у собі.
Старайтесь, один одного прощайте
І буде мир і спокій у сім'ї.

Тобі бажаю синку завжди бути,
Щоби з тобою дружина жила,
Змогла себе надійною відчути,
Як за стіною, щоб вона була.

Як посуд немічний, її ти бережи,
Якщо заплаче—в цім твоя вина.
Ти нею, немов скарбом дорожи,
Бо Богом тобі послана вона.

А тобі доню, просто будь щаслива
І мудрою щоб всюди була ти.
Бо жінка та, яка боїться Бога,
Вона достойна всюди похвали.

Бережи вогнище сімейне у надії,
Клади її на Бога, Він є Захисту твій.
Лиш тільки з Ним не гасне,а жевріє,
Вогонь, що відганяє холод злий.

Хай дітками ваш дім Господь наповнить,
Бо без дітей в сім'ї нема тепла.
Хай їх малесеньких вам зростить поможе,
Для слави Божої Його Рука.

Хай шлюб міцним ваш буде і щасливим,
Ви бережіть любов, яка в вас є.
Запам'ятайте і не забувайте,
Що тільки Бог таку любов дає.

Хай Він вас рясно скрізь благословляє,
В благословінні радість вся буття.
І те, що ми сьогодні вам бажаєм,
Нехай будується щаслива в вас сім'я!
Амінь

Це було недавно, Трапилась така подія
Це була не приємна новина для всіх
В християнській сім'ї
Померла дівчинка одна...

Вона була такою доброю та ніжною
Усіх любила як могла
Дарила усім радість
І всі її любили
Та якось одного осіннього ранку

Мама підходячи її розбудити
... Зайшовши в кімнату
До ліжка підходячи
Вона раптом побачила що її уже ніяк не розбудити

Вона померла...
Ця дівчинка любила так Ісуса
Її мрія була не простою
Вона так мріяла бути місіонеркою в Африці

Та нажаль життя її обірвалося ,у тринадцять років
Вона пішла до Бога в небеса
Залишивши добрий слід для всіх

Як важливо всіх любити
Як важливо всіх прощати

Як важливо жити з Богом та згідно Його Слова
Скажу тобі мій милий друже можливо сьогодні нас таке чекає
Можливо сьогодні ми не проснемося
Але скажи мій друже поправді чи готовий ти зустрітись з Богом?

Чи готовий дати звіт?
Порою ми так хочемо на небо
Але переглянувши своє життя
Ми можемо побачити і сказати що ми не готові .

Ця подія нам багато говорить
Але , що саме подумаймо
Тому сьогодні милий друже
Ти переглянь своє життя
Бо скоро зустріч наша з Богом!

Амінь

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
І здається усе твої зламані крила
Ти впади на коліна , згадай про любов
Про любов на хресті що тоді розіпʼяли
Про любов , що терпіла ті муки страшні
Що ні слова лихого вона не сказала
Бо Любов все простила тобі і мені
Хай наповнить уста твої щира молитва
Хоч не довга від серця хай буде вона
І Бог буде з тобою Він поможе у битвах
Лиш відкрий свою душу для Ісуса Христа
До Нього завжди звертайся мій друже
Якщо дуже важко стає на душі
Впади на коліна з сльозами і тут же
Відчуєш ти руку Його на плечі
Тебе Він потішить , всі рани загоїть
Бо любить тебе як не любить ніхто
Дорогу твою Він легко подвоїть
Любовʼю і миром і просто добром
Бо знає Господь що у серці людини
Відомі йому всі дороги й шляхи
Чого потребує душа твоя нині
А що не потрібно сьогодні тобі
Не думай що Ісус тебе не почує
Лиш ворог шле в серце тобі ці думки
Він завжди на тебе як лев той чатує
А ти не здавайся вперед з Богом йди
Довір Йому все що тяжить твою душу
Христос понесе Він поможе в біді
Наповнить водою всередині сушу
І Славу Господню побачиш тоді
Бо той хто створив небеса і простори
Створив і людину а значить й тебе
Хто ліс поливає і зрошує гори
Не лишить ніколи він поруч іде
Коли відчуваєш самотність дитино
Ти руку на серце своє поклади
Бо там проживає Спаситель єдиний
І в серці твоєму він буде завжди
Тільки молитва нас зближує з Богом
І лиш на колінах відчуєш Його
У щирій моливі зникає тривога
Бажання серця він чує твого
Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
Ти повір… лиш повір Бог подасть тобі сили
На руках понесе , бо Він є любов !