Пані Надія обіймає свого кота. «Наш Тимофій усе розуміє! Лежу, до себе його притулила. Він відчуває, що у мене болять ноги, і лягає в ногах», — говорить вона. Жінці – сімдесят три роки, вона сидить на ліжку поруч із донькою.
У колишньому актовому залі будинку культури Павлограда, що на Дніпропетровщині, прибрали стільці в глядацьких рядах, тепер замість них тут десятки ліжок,зокрема й на сцені. Більшість із них – зайняті. Тепер тут – транзитний центр для переселенців, які тікають від обстрілів на Донеччині.
Родина пані Надії приїхала з Костянтинівки.
Із судомами в кінцівках пані Надія звернулася до мобільної клініки «Лікарів без кордонів». Тут щотижня працюють наші лікарі та психологи. За день у транзитному центрі в Павлограді вони приймають до 50 пацієнтів.
📸© Юлія Трофімова/MSF
У колишньому актовому залі будинку культури Павлограда, що на Дніпропетровщині, прибрали стільці в глядацьких рядах, тепер замість них тут десятки ліжок,зокрема й на сцені. Більшість із них – зайняті. Тепер тут – транзитний центр для переселенців, які тікають від обстрілів на Донеччині.
Родина пані Надії приїхала з Костянтинівки.
«Ми тричі виїздили та поверталися назад — тягне додому. Але цього разу виїхали вже остаточно. Там зараз занадто гаряче, перебувати неможливо» — каже жінка. «На душі порожньо», — додає її донька.
Із судомами в кінцівках пані Надія звернулася до мобільної клініки «Лікарів без кордонів». Тут щотижня працюють наші лікарі та психологи. За день у транзитному центрі в Павлограді вони приймають до 50 пацієнтів.
📸© Юлія Трофімова/MSF