Останнім часом багато статей, постів, сформованих і не сформованих думок публікується по темі будівництва нових атомних блоків, я би сказав великої або традиційної потужності.
Не претендую на істину останньої інстанції, тому що маю багато питань і сумнівів. Але буду намагатися проаналізувати всі За і Проти, вихідні дані і умови, стан енергетики України, політичний стан, ну і безумовно повномасштабну воєнну агресію, яка мабуть більше за все впливає на це рішення.
Давайте звернемось до інформаційних ресурсів, з метою відповіді на питання: «Хто зараз у світі будує нові енергоблоки АЕС? З інформаційного ресурсу МАГАТЕ можна встановити, що наразі триває будівництво близько 50-и енергоблоків. Які країни його здійснюють? Основні це Франція, Канада, Китай, Південна Корея, Індія, Туреччина, Британія, Угорщина, росія. При чому в Туреччині, Індії, Угорщині і Китаї будівництво веде в тому числі росія. В даному випадку не беремо до уваги масові перед проектні розробки в сфері малих модульних реакторів.
Щоб будувати ядерний енергоблок, який за своїм масштабом є загальнонаціональним проектом, я вважаю, треба щоб були створені певні умови, а саме:
По перше - створена стабільна економічна ситуація в країні, погана чи добра це вже інше питання, хоча би стабільна.
Друге – відсутність в країні «форс мажорних обставин», нажаль, в нашому випадку існує повномасштабна війна і країна перебуває в умовах воєнного стану, який вже 12 разів подовжувала Верховна Рада України.
Трете – наявність людських ресурсів.
Четверте – наявність фінансів, своїх і плани по залученню.
П’яте – пріоритети в енергетиці країни, які існують на цей час і на перспективу, тобто тип генерації, який вимагає національна енергосистема, базова чи маневрова.
Шосте – наскільки швидко потрібна електроенергія.
Можна вказати ще безліч умови щодо прийняття рішення про будівництво такого типу генерації. Але думаю цих достатньо.
Проаналізувавши країни де споруджуються нові атомні енергоблоки, можна констатувати, що це країни зі сталою ринковою економікою, або країни з тоталітарним і автократичним режимами. Будівництво атомних блоків це дуже відповідальний і складний процес. Потрібна політична воля і спроможність всієї країни, а не лише кампанії-оператора.
При цьому можна стверджувати, що стан діючих енергоблоків, м’яко кажучи сумнівний. Не достатність запасних частин, гонитва за термінами пуску енергоблоків після зупину, приховування інцидентів, відсутність незалежного ядерного регулятора, постійний піар, брехня і так далі. Всі ці факти не сприяють позитивному рішенню про будівництва нових атомних блоків.
Зараз в Україні складнощі з маневреною потужністю, і потрібно шукати рішення на рівні держави по будівництву перш за все такої генерації. Аналізуючи рішення які приймаються в профільному міністерстві, можна сказати що не існує концепції ні короткострокової, ні довгострокової по нарощувані такої потужності. Є лише безкінечне будівництво атомних блоків на ХАЕС та інших перспективних майданчиках. Більшість експертів схиляються до думки, що цієї зими, людей можуть врятувати лише вони самі, що дуже нагадує морально застарілий лозунг для потопаючих на воді: «Спасіння потопаючих – діло рук самих потопаючих». Тобто місцева влада, комунальні підприємства, ФОПи, люди мають самостійно вирішити свої потреби в теплі та електричній електроенергії в будь який спосіб.
Будівництво атомних блоків великої потужності, або так званих модульних реакторів, це роки. І не два чи три, а на жаль, на багато більше. Останній приклад Чехія, яка вибрала для будівництва двох блоків проект Korea Hydro & Nuclear Power KHNP, вартістю будівництва близько 200 мільярдів крон (8,6 мільярда доларів) для кожного з перших двох блоків. Локалізація виробництва планується на рівні 60%. Підписання контракту планується березень 2025 року. Початок експлуатації першого нового блоку 2036 рік. Стабільна економіка країни, відсутність війни, прозорий відбір кампанії для будівництва і приблизно 11 років для реалізації проекту.
Не претендую на істину останньої інстанції, тому що маю багато питань і сумнівів. Але буду намагатися проаналізувати всі За і Проти, вихідні дані і умови, стан енергетики України, політичний стан, ну і безумовно повномасштабну воєнну агресію, яка мабуть більше за все впливає на це рішення.
Давайте звернемось до інформаційних ресурсів, з метою відповіді на питання: «Хто зараз у світі будує нові енергоблоки АЕС? З інформаційного ресурсу МАГАТЕ можна встановити, що наразі триває будівництво близько 50-и енергоблоків. Які країни його здійснюють? Основні це Франція, Канада, Китай, Південна Корея, Індія, Туреччина, Британія, Угорщина, росія. При чому в Туреччині, Індії, Угорщині і Китаї будівництво веде в тому числі росія. В даному випадку не беремо до уваги масові перед проектні розробки в сфері малих модульних реакторів.
Щоб будувати ядерний енергоблок, який за своїм масштабом є загальнонаціональним проектом, я вважаю, треба щоб були створені певні умови, а саме:
По перше - створена стабільна економічна ситуація в країні, погана чи добра це вже інше питання, хоча би стабільна.
Друге – відсутність в країні «форс мажорних обставин», нажаль, в нашому випадку існує повномасштабна війна і країна перебуває в умовах воєнного стану, який вже 12 разів подовжувала Верховна Рада України.
Трете – наявність людських ресурсів.
Четверте – наявність фінансів, своїх і плани по залученню.
П’яте – пріоритети в енергетиці країни, які існують на цей час і на перспективу, тобто тип генерації, який вимагає національна енергосистема, базова чи маневрова.
Шосте – наскільки швидко потрібна електроенергія.
Можна вказати ще безліч умови щодо прийняття рішення про будівництво такого типу генерації. Але думаю цих достатньо.
Проаналізувавши країни де споруджуються нові атомні енергоблоки, можна констатувати, що це країни зі сталою ринковою економікою, або країни з тоталітарним і автократичним режимами. Будівництво атомних блоків це дуже відповідальний і складний процес. Потрібна політична воля і спроможність всієї країни, а не лише кампанії-оператора.
При цьому можна стверджувати, що стан діючих енергоблоків, м’яко кажучи сумнівний. Не достатність запасних частин, гонитва за термінами пуску енергоблоків після зупину, приховування інцидентів, відсутність незалежного ядерного регулятора, постійний піар, брехня і так далі. Всі ці факти не сприяють позитивному рішенню про будівництва нових атомних блоків.
Зараз в Україні складнощі з маневреною потужністю, і потрібно шукати рішення на рівні держави по будівництву перш за все такої генерації. Аналізуючи рішення які приймаються в профільному міністерстві, можна сказати що не існує концепції ні короткострокової, ні довгострокової по нарощувані такої потужності. Є лише безкінечне будівництво атомних блоків на ХАЕС та інших перспективних майданчиках. Більшість експертів схиляються до думки, що цієї зими, людей можуть врятувати лише вони самі, що дуже нагадує морально застарілий лозунг для потопаючих на воді: «Спасіння потопаючих – діло рук самих потопаючих». Тобто місцева влада, комунальні підприємства, ФОПи, люди мають самостійно вирішити свої потреби в теплі та електричній електроенергії в будь який спосіб.
Будівництво атомних блоків великої потужності, або так званих модульних реакторів, це роки. І не два чи три, а на жаль, на багато більше. Останній приклад Чехія, яка вибрала для будівництва двох блоків проект Korea Hydro & Nuclear Power KHNP, вартістю будівництва близько 200 мільярдів крон (8,6 мільярда доларів) для кожного з перших двох блоків. Локалізація виробництва планується на рівні 60%. Підписання контракту планується березень 2025 року. Початок експлуатації першого нового блоку 2036 рік. Стабільна економіка країни, відсутність війни, прозорий відбір кампанії для будівництва і приблизно 11 років для реалізації проекту.