Бійці 187-го батальйону 123-ї бригади ТрО самовільно покинули позиції на Донбасі та прибули аж в Миколаївську область, де влаштували мітинг, «щоб звернути увагу на недостатню підготовку та нестачу озброєння для участі в бойових діях». Кажуть, нема кулеметів, тому нема з чим воювати. В свою чергу командування ТРО запевнило, що бригада забезпечена озброєнням. І я чомусь думаю, що дійсно так і є. Інша справа, що озброєння може бути втрачене з-за некомпетентних дій командування та особового складу даного батальйону, але то вже інше питання.
В принципі, цей бунт (а це саме бунт) є закономірним явищем, враховуючи останні події. Моральний дух в суспільстві та у війську не дуже високий. Перш за все з-за відсутності суспільного консенсусу з приводу продовження війни та її мети.
Крім цього на мораль армії впливають популістські заяви влади, на кшталт, що війна завершиться вже цієї осені. Хоча жодних воєнних чи політичних передумов для цього наразі немає, та і широко анонсований «план перемоги» далі папірця не пішов. Про останнє мало хто замислюється, бо більшість бажає жити в ілюзорному, а не в реальному світі. Запровадження тези про швидке закінчення війни шкідливе і тим, що солдати масово задаються питанням – навіщо далі воювати та ризикувати життям, коли війні вже і так скоро кінець? Неспроможність влади на третьому році повномасштабної війни дати чіткі та всім зрозумілі меседжі – «за що саме» та «до якого моменту», які будуть прийняті більшістю українців, стає вагомим деструктивним фактором, який роз’їдає тил.
В нормальній армії цей заколот мав би бути швидко придушений, з жорсткими і показовими покараннями для зачинщиків. Тому зараз всі уважно спостерігають за розвитком подій. Якщо бунтівникам все зійде з рук, то це відкриє греблю, і процес розвалу армії буде запущено.
В принципі, цей бунт (а це саме бунт) є закономірним явищем, враховуючи останні події. Моральний дух в суспільстві та у війську не дуже високий. Перш за все з-за відсутності суспільного консенсусу з приводу продовження війни та її мети.
Крім цього на мораль армії впливають популістські заяви влади, на кшталт, що війна завершиться вже цієї осені. Хоча жодних воєнних чи політичних передумов для цього наразі немає, та і широко анонсований «план перемоги» далі папірця не пішов. Про останнє мало хто замислюється, бо більшість бажає жити в ілюзорному, а не в реальному світі. Запровадження тези про швидке закінчення війни шкідливе і тим, що солдати масово задаються питанням – навіщо далі воювати та ризикувати життям, коли війні вже і так скоро кінець? Неспроможність влади на третьому році повномасштабної війни дати чіткі та всім зрозумілі меседжі – «за що саме» та «до якого моменту», які будуть прийняті більшістю українців, стає вагомим деструктивним фактором, який роз’їдає тил.
В нормальній армії цей заколот мав би бути швидко придушений, з жорсткими і показовими покараннями для зачинщиків. Тому зараз всі уважно спостерігають за розвитком подій. Якщо бунтівникам все зійде з рук, то це відкриє греблю, і процес розвалу армії буде запущено.