Пройшло вже, здається, років 8 як я почав писати про війну в Сирії та Іраку — цей канал оригінально створювався для цієї ж цілі.
Складно передати, що я зараз відчуваю! Але емоції в сторону, треба трохи написати про події, що відбуваються.
Станом на початок 2020-го року режим Асада завершив зачистку неконтрольованих анклавів по всій країні, а остання цитадель опозиції — Ідліб — перетворилась на невеликий прикордонний закуток. Фінальним акордом було витіснення залишків сил опозиції за трасу М5, вглиб провінції Ідліб. На десятий рік війни режим встановив майже повний контроль над країною — навіть курди, не маючи альтернатив після трампівського хаотичного виведення військ перед турецькою операцією "Джерело миру", були вимушені піти на васалітет.
Пройшло більше чотирьох років. Режим консолідував утримувані території, турки були задоволені прикордонним буфером в 20-35 км, де влаштували яке-ніяке життя за допомогою проксі — т.зв "Сирійської Національної Армії", що виконувала міліцейські та допоміжні функції. В Ідлібі тим часом відбулась яка-ніяка консолідація місцевих угруповань під керівництвом легендарного та безумовно талановитого лідера Хайат Тахрір аш-Шам, Абу Мохаммеда аль-Джолані, та в перервах між російськими авіадуарами йшло мирне життя при допомозі Туреччини. Йшла розмірена адміністративна робота, розрізненим угрупованням потроху нав'язувалась військова ієрархія, а колишні польові командири засвоювали сучасне використання БПЛА та command & control.
Чому все розгорнулося саме так? Сирійська війна — війна легкої моторизованої піхоти. Справні пікапи з крупнокаліберними кулеметами вже непоганий ресурс. В той же час затяжна війна вибила з усіх учасників конфлікту кадри, здатність вести будь які військові дії дуже сильно залежала від мотивації особового складу, його постійного притоку та допомоги закордоном. Тому не дивлячись на всі інші переваги, цю війну — в першу чергу — виграла тактична авіація РФ та США, що вбомбила в пісок ключових ворогів режиму — опозицію та Ісламську Державу відповідно. Не маючи засобів ППО окрім анекдотичних (а-ля легендарної трофейної Шилки у східній Гуті), опозиція існувала у жахливих гуманітарно-економічних та військових умовах та не могла збити навіть російські БПЛА оперативного рівня, що давали цілевказання та зводили на "ні" будь які контрнаступальні дії. Другим фактором були іноземні сили — іранці, хезбола, російські "чвк" та ССО були серйозною силою на випаленому громадянською війною театрі військових дій.
На календарі рік 2024 Anno Domini. Хезболла нокаутована Армією Оборони Ізраїлю, Російський "вагнер" та ССО перетворилися на майбутню роботу українських археологів, ВКС РФ в ресурсному та кадровому перенапружені, а "Орлани" підрізані "небесним русорізом" Стерненка та іншими програмам протидії російським БПЛА, а КВІР паралізований ескалацією з Ізраїлем. Сирійський режим не помітив, як залишився наодинці.
[1/2]
Складно передати, що я зараз відчуваю! Але емоції в сторону, треба трохи написати про події, що відбуваються.
Станом на початок 2020-го року режим Асада завершив зачистку неконтрольованих анклавів по всій країні, а остання цитадель опозиції — Ідліб — перетворилась на невеликий прикордонний закуток. Фінальним акордом було витіснення залишків сил опозиції за трасу М5, вглиб провінції Ідліб. На десятий рік війни режим встановив майже повний контроль над країною — навіть курди, не маючи альтернатив після трампівського хаотичного виведення військ перед турецькою операцією "Джерело миру", були вимушені піти на васалітет.
Пройшло більше чотирьох років. Режим консолідував утримувані території, турки були задоволені прикордонним буфером в 20-35 км, де влаштували яке-ніяке життя за допомогою проксі — т.зв "Сирійської Національної Армії", що виконувала міліцейські та допоміжні функції. В Ідлібі тим часом відбулась яка-ніяка консолідація місцевих угруповань під керівництвом легендарного та безумовно талановитого лідера Хайат Тахрір аш-Шам, Абу Мохаммеда аль-Джолані, та в перервах між російськими авіадуарами йшло мирне життя при допомозі Туреччини. Йшла розмірена адміністративна робота, розрізненим угрупованням потроху нав'язувалась військова ієрархія, а колишні польові командири засвоювали сучасне використання БПЛА та command & control.
Чому все розгорнулося саме так? Сирійська війна — війна легкої моторизованої піхоти. Справні пікапи з крупнокаліберними кулеметами вже непоганий ресурс. В той же час затяжна війна вибила з усіх учасників конфлікту кадри, здатність вести будь які військові дії дуже сильно залежала від мотивації особового складу, його постійного притоку та допомоги закордоном. Тому не дивлячись на всі інші переваги, цю війну — в першу чергу — виграла тактична авіація РФ та США, що вбомбила в пісок ключових ворогів режиму — опозицію та Ісламську Державу відповідно. Не маючи засобів ППО окрім анекдотичних (а-ля легендарної трофейної Шилки у східній Гуті), опозиція існувала у жахливих гуманітарно-економічних та військових умовах та не могла збити навіть російські БПЛА оперативного рівня, що давали цілевказання та зводили на "ні" будь які контрнаступальні дії. Другим фактором були іноземні сили — іранці, хезбола, російські "чвк" та ССО були серйозною силою на випаленому громадянською війною театрі військових дій.
На календарі рік 2024 Anno Domini. Хезболла нокаутована Армією Оборони Ізраїлю, Російський "вагнер" та ССО перетворилися на майбутню роботу українських археологів, ВКС РФ в ресурсному та кадровому перенапружені, а "Орлани" підрізані "небесним русорізом" Стерненка та іншими програмам протидії російським БПЛА, а КВІР паралізований ескалацією з Ізраїлем. Сирійський режим не помітив, як залишився наодинці.
[1/2]